Битва за Миколаїв. Війна за Україну

Перегляди: 985

Битва за Миколаїв. Війна за Україну.

Миколаїв 2015. День Незалежності України

Диво у тому, що зараз взагалі існує Україна, бо вже декілька століть кремль намагається її знищити.

Диво у тому, що вистояв Майдан. Мало хто вірив, що вистоїть, бо сили були дуже не рівні. Але ж Майдан вистояв.

Диво у тому, що Українські Воїни і волонтери зупинили російську віськову машину, у якої більше солдат, краща екіпіровка та озброєння.

Українці — ми дивовижні, ми робимо дива своїми руками. Всі небайдужі, всі активні, всі, хто є справжніми громадянами України, всі, хто прагне дивитись у майбутнє. Ми непереможні, поки ми не здалися у душі, поки самі не опустили руки.

Ми разом пройшли довгий шлях, але попереду ще багато роботи. Це гібридна війна — вона не тільки на лінії фронту, вона у кожному місті, у кожному дворі, у кожному кабінеті чиновника та у кожному з нас. Ця війна економічна, політична, інформаційна, мовна.

Це війна сенсів, де кожний з нас повинен зробити вибір: ми обираємо минуле та живемо як зараз — у феодальній олігархії, чи ми обираємо майбутнє і своїми руками будуємо демократію та справжню ринкову економіку.

Так, нас мало. Нас завжди було  менше: і на Майдані, і на Донбасі, але ж ми вистояли, поки інші байдуже продовжували жити своїм життям, не помічаючи війну. Зараз ми повині вистояти і перемогти корупцію. На цих виборах ми повині зробити наступне диво.

Ми повині залучити родичів і друзів, перетворити їх в небайдужих, переконати голосувати за майбутнє.

Перемогти корупцію можна одним лише шляхом — створити простір, створити оточення нетерпімости до корупционерів. Паразити самі підуть, коли навколишнє середовище буде несприятливим. Поки що ми самі годуємо и пестимо їх.

Коли кожне рекламне агенство відмовиться робити білборди з рекламою сепаратистів та корупціонерів. Коли кожен водій відмовиться давати хабаря ДАЇ. Коли кожен працівник відмовиться працювати на компанію-сепаратиста чи корупціонера. Коли ми перестанемо купувати продукцію наших зовнішних та внутрішніх ворогів. Коли кожен з нас буде активним громадянином, який не смітить на вулицях, який не порушує закон, який контролює роботу мера та інших чиновників (наприклад ось так: ЯК УСПІШНО КОМУНІКУВАТИ З МІСЦЕВОЮ ВЛАДОЮ І КОНТРОЛЮВАТИ ЇЇ ГРОМАДОЮ). Ось тоді ми переможемо і всі паразити поїдуть звідси, бо не буде умов для корупції.

Розумію, що це утопія. Але ж ми можемо зібрати хоча б п’ять відсотків активних, небайдужих громадян. Залучати і переконувати всіх, до кого ми можемо дотягнутися: друзі, колегі, родичі. Це довго і нелегко, я знаю, бо пройшов цей шлях зі своїми батьками і зараз я впевнений, що вони проголосують за майбутнє.

Головне для нас усвідомити, що справа в нас, а не в президенті, парламенті, чи в мері. Ми їх обираємо, ми контролюємо вибори, ми боремось з фальсифікаціями. Зараз нам потрібно залучити ще людей і ми переможемо.

Ці вибори не призведуть до остаточної перемоги, можливо і наступні, але ж перемога обов’язково наступить, бо еволюцію не можна зупинити. Ми або помремо, або потрапимо у краще майбутнє. Нам потрібно налаштуватися на довгий марафон, замість швидкого спринту.

Зараз потрібно зробити перший крок нашого довгого марафону — проголосувати максимальною кількістю голосів за майбутнє та почати створювати середовище нейприняття корупціонерів.

© Олександр Іванко для zerkalo.mk.ua

Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code