Темна сторона Кінбурнської коси. Частина 2

Перегляди: 1 491

Ми вже не раз писали про проблеми заповідника «Кінбурнська коса». Ми зробимо екскурсію такими місцями, які керівництво парку ніколи не покаже ані журналістам, ані туристам. Це буде подорож кінбурнськими звалищами.

На перших погляд усе логічно: живуть люди, відпочивають туристи. Та чи часто туристи везуть на відпочинок будматеріали, непотрібні автомобільні шини, старі меблі й таке інше? Грішать, звісно, але не в таких масштабах. Може, це місцеві мешканці? Але чому ж тоді саме вони забили на сполох, коли засміченість коси набула загрозливих масштабів? Аби розібратися що до чого, до заповідника вирушили члени ГО «Центр антикорупційних розслідувань».

kinburn_kosa1

kinburn_kosa

За словами Д. Барашковського, голови організації, величезне звалище, яке він разом із колегами застав на території заповідника «Білобережжя Святослава» взимку, фактично нікуди не ділося. Сміття просто трохи згорнули докупи. Але його площа 3 га суттєво не змінилася, та й існує цей жах уже близько 3 років – така символіка цифр. Хоча керівництво парку, Ю.Козловський, ще у грудні минулого року, поклавши руку на серце, обіцяло його прибрати. Але чиїми силами? Один зі співробітників заповідника розповідає, що дирекція пропонувала начальникам усіх трьох відділень, Покровського, Хуторського і Васильківського, та їх рядовим працівникам вирішувати проблему засмічення за власний кошт. «І як ви це уявляєте, – скаржиться чоловік, — якщо зарплатня начальника відділення десь 1500 грн., а рядового працівника – 1000? А ще й родину треба годувати! До нас постійно ходять вантажні машини, возять пісок, будматеріали… А у зворотному напрямку вони йдуть порожні. Вони можуть вивозити це сміття. Треба, щоб керівництво з ними домовлялося й вирішувало цю проблему». Людська праця, автотранспорт, утилізація – сума, необхідна на ці заходи, для звичайних жителів Кінбурна просто космічна. Та за законом вони й не зобов’язані цим займатися. Для багатьох місцевих мешканців робота у національному природному парку – єдине джерело заробітку. А після таких коментарів починаєш думати, що дирекція з цього користується, аби заощадити власні кошти.

А як щодо патрулювання території? «Будемо тут охороняти – висипатимуть в іншому місці» — каже працівник заповідника. Територія дуже велика, і слідкувати складно. Тому можна припустити, що смітники розростатимуться, адже на косі активно будуються нові бази відпочинку, легальність яких ще треба перевірити. Те саме стосується і приватних маєтків.

kinburn_kosa2

kinburn_kosa3

Щодо баз відпочинку, то серед численних таких забудівель сміття утилізують лише одиниці. Наприклад, «Миколаївська ракета», яка належить державі. Вони уклали відповідний договір, і їхнє сміття вивозиться за межі коси та знищується. Еколог, голова громадської ради з питань екології при Миколаївському міськвиконкомі, О.Деркач так коментує ситуацію: «На Кінбурнській косі проблема сміття загострюється тим, що це півострів, майже острів. Вона дуже ізольована. І вивозити тонни сміття через Дніпро-Бузький лиман дуже складно, а везти в Голу Пристань – дорого. Відповідальність за засміченість коси різна: національний природний парк не може відповідати за засміченість населених пунктів, оскільки вони не ввійшли до його складу. На території населених пунктів за сміття відповідає сільська рада. Оскільки основний землекористувач на Кінбурнській косі – Очаківське лісомисливське господарство, воно частково займається рекреаційною діяльністю на косі, — також повинне опікуватись проблемами сміття. З третього боку частина регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса» не увійшла до складу національного парку (це близько 2 тис. га суші і близько 1 тис. га акваторії), тому там – загальна відповідальність. Населені пункти відповідальні, лісове відомство, регіональний парк, національний парк. Сміття нагромаджувалось на певних територіях уже досить довгий період: НПП створений 2009 року (дирекція створена 3 роки назад), а проблема сміття існує набагато довше. На сьогодні, щоб не засмічувати косу, і щоб не нагромаджуватися звалища, потрібно: 1) продумати систему збору сміття на пляжах, в лісових урочищах, бажано запровадити роздільний збір, 2) вирішити, як транспортувати, 3) узаконити ділянки, де можна складати це сміття, 4) його треба якось переробляти або вивозити на такі стаціонарні полігони, як у Голій Пристані».

kinburn_kosa4

Проблема сміття на Кінбурнській косі, як і всюди на Миколаївщині, не вирішена. Правда, парк разом із громадськими організаціями та учнями шкіл робить разові акції. Але проблему треба вирішувати більш радикально. Це не знімає відповідальності з національно-природного парку. Вони могли б бути координатором, і хоча б на основних рекреаційних дільницях цю проблему вирішити, але поки що вони з цим справляються слабенько.

За словами Д. Барашковського, для більш гострого обговорення проблеми, незабаром буде створена карта сміттєвих звалищ Кінбурнської коси. Також важливо з’ясувати, чи всі, хто тримає бізнес на косі, мають договори на вивіз сміття.

Наталя Мілевська

Читайте за темою: Темная сторона Кинбурнской косы. Часть первая

Статистика попереднього сайту:    Перегляди: 899

 

Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code