АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА НАБУ

Перегляди: 230

Чи то чинний співробітник НАБУ, чи то колишній вимагав 300 тисяч доларів, а отримав 150 тисяч, коли його і затримали працівники прокуратури та СБУ. Ось уже кілька днів з приводу цієї історії чубляться прес-служби Генпрокуратури та Національного антикорупційного бюро. Особисто генпрокурору Юрію Луценкові вже довелося коментувати інцидент: слідство має встановити – чи є затриманий чинним працівником НАБУ, але те, що він там працював – факт

avtonomnoe-gosudarstvo-nabu

Новий гучний скандал між «старою» ГПУ та новоствореним НАБУ вкотре засвідчив те, що фахівцям давно зрозуміло: плідно співпрацювати відомствам дуже важко, майже неможливо. Очевидно, що питання не лише в особистих антипатіях керівників та працівників, а й у, м’яко кажучи, недосконалих законах. Втім, про закони трохи згодом, ще кілька слів про цю скандальну історію. «Неправдивими» ба навіть «провокативними» назвала прес-служба НАБУ повідомлення, поширені їхньою колегою – прес-секретаркою генпрокурора Ларисою Сарган. І все тому, що ГПУ не уточнила: чи працює і досі затриманий Олександр Самковий на посаді заступника начальника відділу оперативно-технічного управління антикорупційного бюро.

resonance-1

У додає: «колишній співробітник вчасно не подав декларацію, як того вимагає закон від особи, яка припиняє діяльність, пов’язану з виконанням функції держави (так звана «декларація при звільненні»)». А, власне, на декларацію затриманого якраз і посилалася пані Сарган. Може би НАБУ спочатку з цим розібралася? Ну а ще більше журналістів приголомшив той факт, що звільнений працівник НАБУ отримав у якості вихідної допомоги більше 15,5 мільйонів гривень! Який цінний працівник залишив лави антикорупційного органу, та не з компрометуючих мотивів, а із «золотим парашутом»! НАБУ геть не соромно за те, що звільнений колега займався зухвалим здирництвом (між іншим, робив він це на користь поки невстановлених діючих працівників правоохоронних органів), проте повідомлення НАБУ у Facebook закінчується не обіцянкою встановити особи корупціонерів, а гнівними словами на адресу колеги з ГПУ: «Національне бюро очікує, що Генеральний прокурор забезпечить оприлюднення офіційної перевіреної інформації, а також надасть належну оцінку діям свого прес-секретаря. Зі свого боку, НАБУ вживатиме усіх законних заходів аби непрофесійна поведінка пані Сарган не залишилася без наслідків».

Пані Сарган це поки не коментує. Але нещодавно їй самій доводилося спростовувати брехню навіть не прес-служби, а особисто керівника НАБУ: «Генеральна прокуратура не відкривала кримінальні провадження проти в.о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун. Таким чином хочу спростувати слова директора НАБУ А.Ситника».

resonance-2

Жодної реакції від НАБУ.

Після того, як вщухли пристрасті навколо силового інциденту в центрі Києва між працівниками НАБУ та ГПУ здавалося, що правоохоронці схаменулися і налаштувалися на співпрацю. Генпрокурор Луценко виходив на спільні прес-конференції з директором НАБУ Артемом Ситником, вони публічно тиснули руки, обіцяли конструктивні взаємини.

За наслідками інциденту між співробітниками ГПУ та спецпризначенцями НАБУ була інформація про відсторонення від посад декого з прокурорських. А далі — тиша. Може когось із силовиків покарали? Інформації про це немає: слідство, яке з цього приводу вела/веде СБУ, не ділиться відомостями, ніби це якась надважлива державна таємниця.

Та як виявилося, той випадок – лише верхівка айсбергу проблеми протистояння відомств. «Група підтримки» НАБУ у вигляді грандоїдських організацій та професійних високооплачуваних «активістів» намагається нав’язати думку, що протистояння це – світоглядне і до кожного конфлікту вони намагаються залучити представників західних країн. Ми ж пам’ятаємо, що створення НАБУ – це плата за безвіз з ЄС, тож європейці з американцями пильно стежать за тим, що відбувається навколо антикорупційної структури. Щоправда, інформацію вони отримують здебільшого від тих, хто її професійно викривляє. Про це далі і поговоримо.

Театралізовані акції борців за інтереси Артема Ситника свідчать про креатив їхніх авторів на рівні шкільної самодіяльності: то смітникові пакети вони на голову вдягнуть, то труси свої розвішають під парламентом , а днями там же, під Верховною Радою фан-клуб Ситника встановив шибеницю і «повісив» на ній… опудало НАБУ.

resonance-3

Табличку з назвою відомства на «повішеному» закріплював особисто нардеп Сергій Лещенко і нагадувало це страти підпільників під час війни, яким на груди так само вішали таблички зі словом «партизан». В такий спосіб професійні «активісти» висловлювалися проти законопроекту №6220. Якщо коротко, то проект покликаний виправити прогалину в КПК і передбачає норму, згідно якої «не підлягають внесенню до ЄРДР відомості про обставини, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, щодо яких вже прийнято рішення про закриття кримінального провадження або вже існує вирок суду по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили».

Здавалося б: а як може бути інакше? Ну якщо вже виявили обставини, котрі свідчать про неправомірність закриття справи, то треба звернутися до прокурора, який постанову про закриття справи скасує, змінить підслідність, або ж можна оскаржити рішення про закриття провадження в суді – і працюйте далі на здоров’я. Але то треба йти до прокурора і до суду, а як же ж зручно «кошмарити» бізнес, відкриваючи провадження з будь-якого приводу, навіть з підстав, які вже вивчалися іншими правоохоронцями і за відсутністю складу (або навіть події) злочину провадження були закриті. Кожне таке провадження – привід поспілкуватися з бізнесменами, може навіть як от згаданий на початку статті «достойник», якого звинувачують у вимаганні хабара саме за закриття кримінального провадження. За логікою НАБУ вони повинні мати право знову і знову САМІ порушувати справи за фактами, що вже вивчалися колегами з інших відомств чи навіть судом і щодо яких були ухвалені рішення про закриття провадження.

Головний «антикорупціонер» Віталій Шабунін ось як пояснює необхідність залишити за НАБУ право на власний розсуд наново відкривати провадження: «проект №6220 рятує не підприємців, а дупи «елітних» корупціонерів та їх прокурорських друзів. Так, ГПУ чи СБУ достатньо буде лише відкрити кримінальну справу щодо корупційних дій і швиденько закрити її після формального розслідування. І тоді НАБУ не матиме права розслідувати ті самі обставини та/або муситиме закрити своє власне провадження». Шкода, що пан Шабунін нібито «не знає» чи «забуває» те, про що ми сказали вище: порушити справу наново можна, але для цього потрібно вмотивоване рішення не якогось детектива, а антикорупційного прокурора чи суду.

resonance-4

Ось що пише про цю проблему перший заступник Генпрокурора (2014) Микола Голомша: «Закон забороняє ПАРАЛЕЛІЗМ в роботі правоохоронних органів. Якщо є провадження, то вже інший орган не має право вносити провадження до реєстру, а справа прокурора закрити і передати матеріали тому органу, який вже розслідує. Якщо є рішення в провадженні, то вже інший орган не має права вносити до реєстру даних з цього ж приводу, окремі вийнятки можуть бути, але тільки в суворому дотриманні закону (із скасуванням рішень тощо)».

Паралелізм – це дійсно велика загроза нормальній роботі правоохоронних відомств, а також і загроза бізнесу. Але є й інший прояв нездорової конкуренції між різними слідчими органами, що загрожує, без перебільшення, торжеству правосуддя. Днями Назар Холодницький, керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, поскаржився Главкому: «Понад 70 кримінальних проваджень, у тому числі проти високопосадовців, опинилося під загрозою розвалу. Через конкуренцію між правоохоронними органами за право розслідувати ту чи іншу справу докази у цих антикорупційних провадженнях може бути не визнано у судах». Заступник Генпрокурора Холодницький бідкається на … прокуратуру, котра заради піару хапається за гучні справи: «слідчі прокуратури розслідують, оголошують підозру, а потім «згадують», що це не їхня компетенція. Тоді ми маємо таке: «НАБУ, забирай справу, доводь її до суду, ми тут пропіарились, «лайки» у Facebook зібрали – розслідуйте, це ж ваша підслідність». Але стаття 87 Кримінального процесуального кодексу України каже, що є недопустимими докази, які було отримано після початку провадження шляхом реалізації органами слідства чи прокуратури повноважень, не передбачених цим кодексом. Тобто нам передають справу, насичену мертвонародженими доказами, якими вже хизувались перед ЗМІ, на кшталт розкладених на підлозі «рушників» із купюр, отриманих як хабар… У суді я як прокурор не зможу їх використати, бо вони зібрані не Національним антикорупційним бюро, яке мало здійснювати слідство».

Екс-заступник Генерального прокурора України Олексій Баганець ще 2014 року попереджав особисто президента Порошенка про те, що закон про НАБУ породить конфлікти між відомствами, паралелізм в їхній роботі і не дасть можливості ефективно боротися з корупцією. Про це він наголосив у коментарі Резонансу. Тепер досвідчений юрист прогнозує ще більш серйозні конфлікти (ніж ті, які є зараз між ГПУ та НАБУ), аж до застосування фізичної сили і зброї між НАБУ та створюваним нині Державним бюро розслідувань, адже в обох відомств будуть силові озброєні спецпідрозділи. Баганець нагадав, що звертався до президента з листом: «я пропонував створити НАБУ (воно потрібне, без питань) не як самостійний орган, а як окремий департамент у Державному бюро розслідувань. Тобто воно повинно працювати в єдиному органі, який буде займатися боротьбою зі злочинністю серед високо посадовців».

resonance-5

Олексій Баганцець поділився результатами свого аналізу роботи НАБУ за минулий рік: «Витрачається півмільярда гривень на його утримання, а вони за рік розглянули в судах 4 справи, засудили 11 осіб, вище покарання ніж штраф немає, до бюджету повернуто 150 мільйонів гривень».

Тим не менше, попри сумнівні результати роботи, НАБУ за підтримки західних партнерів Україні бореться не лише проти звуження своїх процесуальних можливостей (що передбачено вже згаданим законопроектом №6220), а й продовжує на всіх рівнях лобіювати значне розширення своїх можливостей. Головний трофей, за який щосили воює нині НАБУ із залученням дипломатів, грантожерів тощо – це отримання права на самостійне прослуховування. Поки що за санкцією суду для НАБУ «підслуховує» СБУ. Ось що думають з цього приводу колишні працівники спецслужби:

resonance-6

Нехай приватному підприємцю Віталію Шабуніну немає чого боятися – він свої щорічні півмільйонні статки від грантів з гордістю декларує, але для бізнесу такі технічні можливості НАБУ разом з правом відкривати провадження «по другому колу» з будь-яких підстав – це справжніх жах. Така зброя в нечистих руках – це непідконтрольна нікому репресивна машина, про яку навіть Янукович не міг мріяти. Тому й зрозуміло, що з такими високими ставками боротьба ведеться запекла і дуже емоційна.

Источник Экономист

Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code