Банк «Михайлівський»: кінець великої афери?

Перегляди: 1 013

У ситуацію показово був змушений втручатись президент…

У вівторок Верховна Рада нарешті ухвалила законопроект 5390, який може вирішити проблеми з вкладниками сумнозвісного банку «Михайлівський». Закон встановлює запобіжники проти зловживань вкладами, а також вирішує питання відшкодування втрачених коштів.

Епопея з виведенням з ринку банку «Михайлівський», яка супроводжується численними протестами його вкладників у центрі Києва, мабуть, найяскравіше ілюструє нинішню ситуацію в банківському секторі. Тут показово все: власник банку, який хотів надурити всіх, а тепер «умив руки»; його зв’язки з владою, яка дивним чином проґавила момент, коли можна було втрутитись у ситуацію; власне нерозбірливість самих вкладників, котрі самі підставились у гонитві за більшими відсотками. У ситуацію показово був змушений втручатись президент, який, власне, і подав відповідний законопроект. Але тим самим на Банковій фактично констатували, що Нацбанк не впорався із ситуацією свого часу, коли її можна було вирішити малими силами.

Спокуса відсотками

«Михайлівський» – один з багатьох банків-«пилососів», від яких Нацбанк в особі Валерії Гонтаревої грозився зачистити банківську систему. Банк, створений за президентства Януковича, за чутками, не без участі представників «сім’ї», проводив досить агресивну політику із залучення депозитів завдяки відсоткам, вищим за середні по ринку. Своїм основним джерелом доходів «Михайлівський» декларував споживче кредитування – видачу залучених від населення коштів у вигляді кредитів на купівлю техніки в мережі магазинів «Ельдорадо». Причому в «Ельдорадо» та «Михайлівського» був той самий власник, тож кошти перекидались з кишені до кишені.

Така стратегія давала результат – завдяки привабливій та масованій рекламі обсяги депозитів банку зростали, мережа розширювалась, а шалені ставки споживчого кредитування (понад 100% річних) нібито дозволяли без проблем повертати депозити під 30%. Проте звертав на себе увагу той факт, що надприбутковий кредитний портфель фізосіб у рази перевищував портфель кредитів юросіб. За інформацією гравців ринку, серед юросіб, яких кредитував банк за рахунок залучених депозитів, – насамперед компанії, пов’язані з акціонером банку. Власне, «Михайлівський» був не першим і не останнім банком, який займався фінансуванням проектів своїх власників, – приклад Приватбанку перед очима.

«Мені цікаво, як НБУ здійснював нагляд, – каже член банківського комітету Верховної Ради Павло Різаненко. – Не потрібно бути генієм із багаторічним досвідом у банківській сфері, щоб побачити за звітністю, що вартість залучених коштів – 25–28%, а кредити юрособам видаються під 20–25%. Вони запевняли, що мали прибуток за рахунок великої ставки за кредитами для фізосіб. Але ж це все можна порахувати: розмір портфеля фізосіб у рази менший від портфеля кредитів, наданих пов’язаним особам. Якщо банк заробляє на відсотках менше, ніж платить за залучення депозитів, йому кінець. НБУ всі ці цифри мав, але не було жодної реакції. Чому цей «пилосос» так довго проіснував і його не виводили з ринку? Чому коли наприкінці того року Гонтарева сказала, що вже почистили всі проблемні банки і більше нікого з великих банків не буде виведено, так сталося з «Михайлівським»?

Закривав очі НБУ й на інше «ноу-хау» банку, через яке близько 14 тисяч вкладників досі не могли розраховувати на виплати через Фонд гарантування вкладів. У банку вкладникам пропонували підписати договір не традиційно між фізособою та банком, а між фізособою та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (ІРЦ) та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» (КІЦ), а банк у цій оборудці виступав у ролі «повіреного».

 (для перегляду документа натисніть зображення)

Тих, хто помічав таку хитрість, задобрювали розмовами, що цей вклад із привабливими 25,5% «чистими» буде застраховано до «братньої» СК «Форте», а недовірливим пропонували відкрити вклад напряму в банку, але з меншою дохідністю. Перед введенням у банк тимчасової адміністрації клієнти, які обрали ризиковану схему, отримали СМС, що договір із ними достроково розірвано і кошти повернуто з відсотками на рахунки банку «Михайлівський». Таким чином автори оборудки просто вирішили повісити зобов’язання перед вкладниками на державу, але жодних фізичних коштів на рахунках банку не з’явилося. В НБУ одразу дали зрозуміти, що ті, хто повівся на цей атракціон щедрості, не можуть розраховувати на виплати через Фонд гарантування вкладів, оскільки не відкривали депозит у банку. Загальна сума таких квазідепозитів, яких не було видно у звітності банку, – майже 1,5 мільярда гривень, тобто приблизно стільки ж, скільки містилося на його рахунках «легально».

Один з керівників ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» Михайло Конюк перебуває у місцях попереднього ув’язнення, затримано колишнього голову правління «Михайлівського» Ігоря Дорошенка, а його колишнього заступника Дениса Панфілова оголошено в розшук. На волі поки що перебуває чи не найголовніший фігурант справи «Михайлівського» – його власник Віктор Поліщук, який, за чутками, втік за кордон. Гонтарева вже назвала його «пройдисвітом» і пообіцяла підвести під кримінальну відповідальність за махінації навколо банку. Дісталися розгнівані вкладники і до президента, який змушений був виправдовуватись: «Це взагалі не справа президента, але я на сьогодні взяв це під контроль, і ми знайдемо вкрадені гроші і будемо виплачувати. Тим же, на кого не поширюється ФГВФО (Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. – «Главком»)... за моїм дорученням будуть спрямовані всі вилучені кошти, накопичені, розділені і виплачені вам. Як тільки будуть знайдені кошти, які вони вкрали».

Дивний «продаж»

Структура власності банку була досить дивною, але досить швидко стало очевидно, що основним бенефіціаром був власник уже згадуваної мережі «Ельдорадо», торгового центру «Гулівер», страхової компанії «Форте», житлових комплексів Віктор Поліщук. Сам він себе ні в чому винним не вважає і видає за жертву.

Цікаво, що Поліщук не одразу визнав себе основним власником «Михайлівського». На початку ТОВ «Екосіпан», якому належить банк, було розділене між кількома фізичними особами – зокрема, самому Поліщуку належало менше 10% акцій. Решта акцій були розкидані серед близьких до нього людей. Але в 2015 році, коли він вирішив купити Всеукраїнський банк розвитку (ВБР), що належав структурам, близьким до Олександра Януковича, реальний власник консолідував акції ТОВ «Екосіпан» до 92,5%, «викупивши» частки інших акціонерів. За рахунок купівлі ВБР, який всіляко пестували за минулої влади і який мав гарні фінпоказники, він хотів вирішити накопичені проблеми «Михайлівського», але в результаті злиття так і не відбулося.

У травні 2016 року, якраз перед визнанням «Михайлівського» неплатоспроможним, на його офіційному сайті з’явилося оголошення, що Поліщук нібито продав належну йому частку в статутному капіталі «Екосіпана» в розмірі на користь групи інвесторів-фізичних осіб. Цією «групою інвесторів» виявилися ті самі підлеглі Поліщука, у яких він свого часу ці акції викупляв. Нещодавно ж Поліщук, зрозумівши, що справи у нього кепські, дав ціле телеінтерв’ю, в якому зазначив, що продав банк одеському бізнесмену – власнику Платинум-банку Борису Кауфману: «Ми прописали в меморандумі, що гроші, які я отримую від банку «Платинум», їх достатньо для того, щоб я погасив свої кредити у банку «Михайлівський». У Кауфмана цю інформацію заперечили, а НБУ заявив, що не погоджував продаж банку ані Кауфману, ані комусь іншому.

Також Нацбанк зафіксував, що перед визнанням «Михайлівського» неплатоспроможним 23 травня, з 20 травня банк здійснив велику кількість операцій із переведення вкладів з пов’язаної фінансової компанії на баланс банку, що збільшило навантаження на Фонд гарантування вкладів на півтора мільярди гривень. Ці гроші Нацбанк не визнавав такими, що мають повертатись через Фонд гарантування вкладів, що і викликало напруження серед колишніх вкладників. Хоча вони й мали здогадуватись, на що йшли.

 (для перегляду документа натисніть зображення)

І нинішні грізні заяви Валерії Гонтаревої не знімають питань, куди дивилося її відомство в той час, коли керівництво «Михайлівського» провертало свої афери у нього перед носом. «Михайлівський» визнавали проблемним, там перебував куратор від Нацбанку, проводились перевірки, але банк примудрявся обходити обмеження НБУ щодо заборони на залучення вкладів фізосіб.

 (для перегляду документа натисніть зображення)

Так, наприклад, фінустанова отримала дивне рішення суду, який фактично зобов’язав банк приймати такі вклади, незважаючи на директиви регулятора.

 (для перегляду документа натисніть зображення)

У Гонтаревої виправдовувалися тим, що акціонери та менеджмент банку до останнього обіцяли виправити ситуацію. «Щось дивне» в Нацбанку помітили лише тоді, коли несподівано звільнився керівник банку Ігор Дорошенко (нині затриманий) і регулятору перекрили доступ до банківської операційної системи.

До того ж регулятор сам посприяв афері, незадовго до банкрутства банку пом’якшивши свої вимоги та знявши певні обмеження нібито заради фінансового оздоровлення. Результат «оздоровлення» навряд чи можна вважати задовільним. Цікаво, що незадовго до банкрутства «Михайлівського» його топ-менеджер Дорошенко перейшов у вже згаданий банк «Платинум» Кауфмана, куди нібито і планувалося перевести портфель фізосіб «Михайлівського».

«Коли зняли обмеження, якісний портфель фізосіб, що заробляв гроші, спробували за непрямими ознаками перевести в «Платинум», але він туди не дійшов, – розповідає один з учасників ринку. – VIP-клієнти «Михайлівського» показували СМС, що вся команда банку перейшла в «Платинум», тому ласкаво просимо туди. Також нерядові вкладники із вкладами по кілька мільйонів у «Михайлівському» мали розмови з менеджментом і їм сказали, що їхні гроші переводяться в «Платинум». Причому у декого частина дійшла, а частина зависла».

Високий «дах» Поліщука?

Є підозри, що Поліщука тривалий час ніхто не чіпав через зв’язки у керівництві НБУ та найвищих коридорах влади. Так, фінансова компанія ICU, вихідцем з якої є багато українських можновладців (включно із Гонтаревою), за словами депутата Різаненка, була консультантом Поліщука, коли той намагався купити «Всеукраїнський банк розвитку» молодшого Януцковича: «Працівники Нацбанку в приватних розмовах мені казали, що керівництво відсилало їх погоджувати цю угоду. А консультував Поліщука, ходив із ним на зустрічі і водив як ведмедя за руку по Нацбанку Макар Пасенюк». Пасенюк – керівний директор ICU, є близьким до Петра Порошенка, який має особливу симпатію до інвестиційних банкірів, які колись надавали йому послуги щодо бізнесу. Деякий час навіть ходили чутки, що Пасенюк займе посаду голови Адміністрації президента. Принаймні розповідають, що власний кабінет на Банковій у цього діяча є. Також Пасенюк разом з Поліщуком брали участь у перемовинах щодо купівлі телеканалу «112», нібито в інтересах Порошенка.

Окреме місце в історії з «Михайлівським» займає «вихідець» з Платинум-банку та ще одного банку Кауфмана, Фінбанку, а нині заступниця Гонтаревої Тетяна Рожкова. Саме вона спокійно спостерігала за агонією «Михайлівського» і до останнього вела перемовини з Поліщуком. У Рожкової вже відбулись обшуки за фактом банкрутства «Михайлівського» і махінацій на користь «Платинуму». В мережу навіть було викладено телефонні розмови Рожкової з Кауфманом, радником голови правління «Платинуму» Дмитром Зіньковим та іншими банкірами.

Прослуховування Рожкової, яка вже сама підтвердила автентичність записів, яскраво демонструє рівень управління і засилля «блату» в керівництві НБУ. За таких особливостей керівництва навряд чи хтось здивується, якщо «Михайлівський» стане не останньою жертвою серед великих банків. Той самий банк «Платинум» зараз судиться із «МТС Україна», не бажаючи віддавати три депозити на загальну суму 250 мільйонів гривень. А збитки банку в січні-вересні зросли вдвічі відносно цього періоду минулого року – до 334 мільйонів гривень. У жовтні, за даними НБУ, «Платинум» був серед трьох фінустанов, які мали негативний капітал (-162,5 млн грн). При цьому банк продовжує активно рекламуватися, залучаючи депозити за високими ставками. Влітку 2016-го Рожкова говорила в інтерв’ю, що банк проходить діагностику, проте, судячи з оприлюднених записів «договірняків» із менеджментом «Платинуму», керівництво НБУ досить специфічно розуміє співпрацю з банками.

Втім, ошукані 14 тисяч вкладників «Михайлівського» можуть нарешті зітхнути – після ухвалення законопроекту всі, хто вкладав гроші в сторонню фінансову компанію, зможуть отримати їх через Фонд гарантування вкладів. Фонд оцінює збитки від діяльності менеджменту банку в 5,2 мільярда гривень – саме на цю суму він подав відповідні заяви до правоохоронних органів. За словами прокурора Києва Романа Говди, вже накладено арешт на майно та активи на суму близько 2 мільярдів. Також напередодні генпрокурор Юрій Луценко виклав рішення суду щодо арешту столичного торгового центру «Гулівер», який належить Поліщуку.
Торговий центр «Гулівер» у столиці арештовано у справі «Михайлівського» (фото: сomers.com.u)

Торговий центр «Гулівер» у столиці арештовано у справі «Михайлівського» (фото: сomers.com.u)

Гонтарева висловила надію, що власники та менеджмент збанкрутілих банків врешті-решт відповідатимуть за власну недобросовісність своїм майном. І з Поліщука, враховуючи його близькість з оточенням Януковича та далекі родинні зв’язки з російським прем’єром Дмитром Медведєвим, дійсно можуть зробити показову жертву. Втім, від системних вад банківської системи, які лише поглиблюються за нинішнього керівництва Нацбанку, це ніяк не позбавить.

Павло Вуєць

Джерело: «Главком»

Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code