Чому необхідно запровадити тендери для відновлюваної енергетики

Перегляди: 70

Щоб ринок витримав фінансове навантаження і уряд не урізав «зелені тарифи», Україні необхідно вчасно запровадити нові механізми підтримки, зберігши при цьому існуючі гарантії для інвесторів

У 2013—2014 роках в Іспанії після тривалого стимулювання галузі відновлюваної енергетики ринок не витримав фінансового навантаження і уряд змушений був ретроспективно урізати «зелені тарифи», що значно загальмувало подальший розвиток сектору.

Щоб не повторювати цей негативний досвід, Україні необхідно вчасно запровадити нові механізми підтримки, зберігши при цьому існуючі гарантії для інвесторів.

До 2009 року в нашій країні про «зелену» енергетику мало хто чув, в той час як у cвіті були досягнуті вже певні показники розвитку галузі. Так, наприклад в країнах ЄС27 частка відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) в загальному обсязі споживання складала 9% в 2009 році.

При цьому, найвищі показники розвитку були зафіксовані в таких країнах, як Латвія (36%), Швеція (34%), Австрія (27%) та Фінляндія (23%).

В 2009 році була прийнята Директива (Directive 2009/28/EC ), яка встановлювала окремі цілі для всіх держав-членів щодо досягнення в ЄС до 2020 року 20% ВДЕ в загальному обсязі споживання енергії.

Найпоширенішим механізмом стимулювання розвитку галузі в багатьох країнах став «зелений» тариф, який в Україні був запроваджений наприкінці 2008 року.

Тоді він встановлювався єдиним для різних видів відновлюваних джерел на 10 років на рівні подвоєного середньозваженого тарифу на електричну енергію, яка закуповується в енергогенеруючих компаній, що працюють на оптовому ринку електричної енергії України за ціновими заявками.

В наступному 2009 році були введенні різні коефіцієнти для розрахунку рівнів «зеленого» тарифу для кожного виду відновлюваного джерела енергії, які з роками зменшувалися.

Запровадження «зеленого» тарифу як стимулюючого механізму дало поштовх розвитку галузі. До 2013 року на ринку працювало більше 100 компаній та було реалізовано 172 проекти відновлюваної енергетики.

В 2013 році можливість приходу на ринок нових гравців була обмежена у зв’язку з запровадженням вимоги щодо розміру місцевої складової при створенні об'єкта електроенергетики.

Тобто, Законом була визначена частка (30-50% залежно від виду джерела енергії та дати введення електростанції в експлуатацію) складових об'єкта електроенергетики українського походження, використаних при його створенні.

Оскільки забезпечити значний рівень локалізації при реалізації проектів відновлюваної енергетики було складно, дані нововведення дали негативний сигнал для розвитку галузі.

Лише в 2015 році дана вимога була скасована, а натомість запроваджена можливість отримання надбавки до «зеленого» тарифу за використання певної частки елементів українського походження при будівництві проектів ВДЕ.

Така зміна була покликана сприяти розвитку вітчизняного виробництва обладнання. Сьогодні в проектах здебільшого використовують вироблені в Україні трансформатори, башти, гондоли, рами, металоконструкції пiд фотоелектричні модулі.

Також з будівництвом нових виробничих потужностей зростає можливість використання сонячних панелей українського походження.

У зв’язку зі стрімким розвитком технологій та здешевленням їхньої вартості, рівні «зелених» тарифів в 2015 році були переглянуті та зменшені до економічно обґрунтованих. Ціни на обладнання, зокрема, сонячної та вітроенергетики, продовжують падати і надалі.

За даними Lazard вартість 1 МВт*год виробленої з сонячної енергії зменшилася більш, ніж на 20% за період з 2015 по 2017 рік, або з $64 /МВт*год до $50/МВт*год.

Але, зважаючи на непередбачуваність темпів розвитку технологій, підвищення мита в США таІндії на імпорт обладнання для СЕС з Китаю, складно прогнозувати, що відбуватиметься на ринку, та чи побачимо ми надалі стрімке падіння цін.

Встановлювати та переглядати рівні «зелених» тарифів відповідно до непрогнозованої зміни вартості технологій на законодавчому рівні складно.

Дедалі більше країн переходить на тендерну систему, коли виробники, що запропонували найнижчу ціну на аукціоні, отримують право продажу «зелених» кіловат-годин за заявленою ними ціною, яка повинна бути меншою від існуючої за діючою системою стимулювання ВДЕ.

Даний підхід формування вартості дозволяє зменшити фінансове навантаження на ринок.

Саме здатність аукціонної системи до виявлення реальної вартості технологій стало основною мотивацією для її запровадження у всьому світі. За останні роки кількість таких країн зросла від 8 в 2004 році до більш, ніж 70-ти станом на початок 2017-го.

Очікується, що до 2022 року близько половини «зелених» потужностей в світі буде стимулюватися гарантійним викупом електричної енергії згідно із довгостроковими договорами купівлі-продажу електроенергії (power purchase agreements) та цінами, визначеними на аукціонах.

Україна має можливість скористатися цим світовим досвідом і адаптувати механізми стимулювання розвитку ВДЕ відповідно до сучасних умов.

Сьогодні у Верховній Раді України зареєстрований ряд законопроектів, якими серед іншого пропонується запровадження аукціонної системи для великих проектів сонячної (більше 10 МВт) та вітрової (більше 20 МВт) енергетики.

Всі інші проекти залишаться на діючій системі стимулювання, але рівень «зеленого» тарифу для них буде зменшено.

Проекти, які братимуть участь в тендері матимуть змогу за результатами аукціону підписати договір купівлі-продажу електричної енергії терміном на 20 років, в той час як термін дії «зеленого» тарифу закінчується через 12 років.

Таким чином, даний механізм забезпечить можливість довшого терміну стимулювання галузі та збереження стабільності його розвитку.

Запровадження тендерної системи для проектів ВДЕ з врахуванням особливостей енергосистеми країни сприятиме формуванню реальної вартості технологій з досягненням соціально-економічних та екологічних переваг.

За сьогоднішніх умов стимулювання зеленої енергетики на ринку спостерігається постійно зростаючий інтерес до галузі, особливо зі сторони іноземних інвесторів.

Якщо заявлені на сьогодні планові потужності будуть побудовані та працюватимуть за існуючим «зеленим» тарифом, ринок може не витримати фінансового навантаження.

Для того, щоб не ставити під загрозу розвиток галузі, необхідно не зволікати з запровадженням тендерного механізму для великих проектів сонячної та вітрової енергетики.

Нова система стане запорукою сталого розвитку та сприятиме виконанню міжнародних зобов’язань України щодо зростання частки відновлюваних джерел в енергобалансі країни.

Источник Цензор

Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code