Чому заробітчани не готові інвестувати в українські інфраструктурні проекти

Перегляди: 297

Українські трудові мігранти виступають головним інвестором в Україні, адже їхні перекази перевищують прямі іноземні інвестиції та офіційну допомогу з метою розвитку разом узяті Представники Міжнародної організації з міграції (МОМ)на підставі дослідження склали рекомендації, зокрема щодо діяльності українського уряду у контексті міграційної політики. У чому насправді полягають проблеми українських трудових мігрантів? Як ставляться заробітчани та експерти із проблем міграції до пропозицій МОМ, намагався з’ясувати сайтLB.ua.

Фото: depositphotos.comish_btd_clashot

Кримчанин Антон Мазуров навчався в Туреччині та працював у міжнародній компанії в цілому майже 10 років в трьох країнах (Туреччина, Росія, Україна). Його загальний легальний стаж роботи за кордоном становить більше шести років. Антон нещодавно влаштувався в іншу міжнародну компанію та виїхав на роботу в Казахстан. Як розказує українець, «під час переїздів сім'я практично весь час жила зі мною. У межах поточного переїзду вони до мене приєднаються ближче до початку наступного навчального року». Міжнародна кар'єра цікава Антону, але рано чи пізно він планує повернутися в Україну.

«Вперше на довгий термін виїхав за кордон, коли приїхав у Стамбул на навчання. Знав турецьку й зі мною було багато друзів з Криму, в основному, кримських татар. Тому з труднощів була тільки нестача грошей. Тоді вже почав підпрацьовувати (облік товарів у магазинах, переклади)», – розповів Антон.

Він розказав, як мав бюрократичні проблеми, пов’язані з консульським обліком.

«Треба було їхати, платити 30–50 доларів, щоб отримати в паспорт штамп про постановку на облік – чого я так і не зробив за всі три роки офіційного працевлаштування». Натомість Антон стверджує, що дипломатичним представництвам необхідно вводити онлайн реєстрацію, якщо держава дійсно прагне допомогти своїм громадянам. «Облік загалом дуже корисний у разі втрати документів, участі в виборах тощо, але ніхто нікуди їздити і платити за штамп 50 доларів не буде», – пояснює українець.

Фото: tochka.net

Українські трудові мігранти вже кілька років поспіль виступають головним іноземним інвестором в Україні, адже їхні перекази перевищують прямі іноземні інвестиції та офіційну допомогу в цілях розвитку разом узяті. Однак основна частина цих коштів або ж іде на побутове споживання, або ж заощаджується, а не інвестується. Голова Представництва МОМ в Україні Манфред Профазі заявив, що «за умови ефективного управління, трудова міграція та капітал, який вона генерує, можуть сприяти гуманітарному, соціальному, економічному та культурному розвитку в країнах походження і стимулювати економічне зростання».

За даними «Дослідження та діалог щодо політики у сфері міграції та грошових переказів в Україні» станом на лютий 2016 року у середньому 10 568 доларів США на рік українські трудові мігранти заощаджують, 4 348 доларів США на рік – переказують додому, 9 240 доларів США на рік – витрачають у країні призначення.

Частина презентації МОМ
Частина презентації МОМ

Купівля будинку/товарів тривалого користування й оплата освіти дітей є одними з найважливіших цілей заощадження. Було з’ясовано, що переказані українськими трудовими мігрантами гроші розподіляються таким чином: на заощадження (42%), на щоденні потреби, тобто на продукти харчування, комунальні послуги тощо (25%), на інвестиції у нерухомість (17%), на товари тривалого зберігання (9%), на інвестиції у бізнес, акції, облігації (1%), на інше (6%).

Порівняно з іншими країнами частка у майже 40% на споживання є дуже низькою складовою грошових переказів. Більш часто використовуються неофіційні канали отримання грошових переказів, а саме особиста передача, пересилання готівки (53%), тоді як на грошові перекази через банк припадає 47%. Якщо об’єднати грошові перекази та вартість переказів у натуральному вигляді, загальний потік грошових переказів в Україну у 2014 році становив близько 2,9 млрд доларів США. Наразі інфраструктурні проекти в Україні зацікавлені фінансово підтримати 22% трудових мігрантів, причому вони переважно віддають перевагу інвестиціям у місцеві громади в Україні. Найбільш привабливими сферами для потенційних інвестицій є будівництво, туризм і роздрібна торгівля.

Антон Мазуров переказував гроші лише, коли працював у Росії, для заощаджень з метою купівлі нерухомості. Використовував для цього перекази Сбербанку, тому що це був найдешевший спосіб. Він вважає, що значну частину зароблених грошей мігранти переказують для утримання сім'ї (дружини, дітей і батьків). Антон поділився, що наразі не бажає інвестувати свої доходи, зароблені за кордоном, в українські місцеві інфраструктурні проекти, пояснюючи це тим, що «немає впевненості в прозорості проектів та немає жодної інформації про ці проекти».

Фото: www.biznes-inf.ru

Дочка українських трудових мігрантів Надія Капітула розповідає, що батьки переказували гроші з Іспанії через Western Union або передавали з передачею: «Батьки постійно пересилали нам з сестрою солодощі і круті речі, а бабусі і тітці, у яких ми тоді жили, – гроші».

«Поки що єдина наша інвестиція в інфраструктуру – це наш дім. Узагалі батьки виїхали за кордон, щоб заробити грошей і добудувати дім. Але нема аж настільки серйозних доходів, щоб робити інвестиції та інші фінансові викрутаси. Відколи збудували дім, усе йде на подорожі та необхідні витрати», – пояснює Надія.

Консультант проекту, директор Міжнародного агентства з інформування країн-донорів (IASCI) Ніколас де Цвагер та консультант Руслан Сінтов на підставі дослідження МОМ склали рекомендації, зокрема щодо діяльності українського уряду у контексті міграційної політики:

  • створити державний орган з питань міграції/діаспори при Прем’єр-міністрі, а також міжвідомчу координаційну структуру у сфері міграції;
  • розробити і затвердити Національний план дій у сфері міграції і розвитку з середньостроковою дорожньою картою, що відображає, як Україна забезпечуватиме включення міграції в планування розвитку;
  • створити Керівний комітет та міжвідомчий координаційний механізм на політичному рівні для забезпечення необхідного нагляду та координації реалізації Плану дій;
  • проаналізувати та вдосконалити регулювання щодо грошових переказів і у сфері розвитку малого та середнього підприємництва;
  • розглянути можливість встановлення вибіркових податкових пільг та кредитних субсидій для інвестицій у бізнес та проекти розвитку, що приваблюють мігрантів та їхні перекази в Україну;
  • дослідити доцільність розроблення та тестування в умовах ринку привабливіших механізмів заощаджень/інвестиційних продуктів для мігрантів/діаспори, у тому числі: пенсій та страхування у приватному секторі, розвитку ощадних рахунків, гарантійних фондів, муніципальних, проектних та загальних фондів діаспори;
  • вивчити доцільність створення механізму фінансового посередництва для залучення заощаджень мігрантів/діаспори та їх спрямування на продуктивні інвестиції у приватному та державному секторах (наприклад, PARE 1+1).

Фото: depositphotos.com_mikos

Ці заходи, як стверджують автори проекту, сприятимуть розвитку бізнесу та створенню привабливого інвестиційного клімату в Україні, внаслідок чого кошти, переказані українськими трудовими мігрантами додому, забезпечать розвиток української економіки. Крім того, вищезазначені заходи сприятимуть залученню іноземних інвестицій.

Галина Городецька, доктор філософії з міжнародних та міжкультурних студій і дослідниця трудової міграції українців до країн ЄС, погодилась прокоментувати пропозиції МОМ до української влади. «Як на мене, вони виглядають далекими від реалій», – каже фахівець.

Експерти МОМ пропонують різні способи та механізми залучення заощаджень трудових мігрантів до активних інвестиційних проектів.

Однак, на думку пані Городецької тут виникає «кілька структурних труднощів, котрі перешкоджатимуть процесу залучення мігрантських переказів в інвестиційні проекти. Першу таку трудність визнають і самі фахівці МОМ, рекомендуючи українському уряду встановити «вибіркові податкові пільги», без сумніву, – це нереформована податкова система. За даних умов годі й сподіватися розвитку малого й середнього бізнесу взагалі в Україні. Другою перешкодою я б виділила корумпованість як українського суспільства, так і державної машини. Нікому сьогодні в Україні не треба пояснювати значення слова «відкат». Інфраструктурні чи інші інвестиційні проекти часто мають свою ціну. А тому доступ до них залишається обмеженим. Іноземні інвестори не будуть забруднювати свої руки хабарями. А українські трудові мігранти вже пройшли процес ресоціалізації за кордоном, в розвинених суспільствах, де хабар – це не норма, а девіація. Тому на них також не варто дуже й розраховувати. Крім цього, Panama Papers відкрили очі українцям і світу на ті процеси і явища, про які й так давно всі здогадувалися. Таким чином, виникає питання: Якщо багаті люди України зберігають свої гроші в офшорах Кіпру, Британських Віргінських островів та інших фінансових затоках, то як мотивувати бідних (бо більшість трудових мігрантів поїхали на заробітки для подолання своєї бідності) людей вкладати чи розпочинати «інвестиційні», «інфраструктурні» чи інші проекти?»

Тому Галина Городецька радить, насамперед, боротися з корупцією в самій же українській владі, а потім вже можна буде думати про розвиток інфраструктурних та інвестиційних проектів за рахунок коштів українських трудових мігрантів.

Фото: Макс Левин

Окрім цього, експертка зауважує, що багато трудових мігрантів, котрі працюють легально за кордоном, мріють чи хотіли б перезарахувати роки своєї праці у інших країнах до трудового стажу в Україні і отримувати пенсію в Україні.

«Держава, звичайно, про таке не роздумує», – каже дослідниця. 

А ось фахівці МОМ пропонують вирішувати це питання створенням пенсійних та ощадних рахунків в Україні. Таким чином, фахівці МОМ пропонують трудовим мігрантам відкладати свої заощадження не в скляну банку, а в один з банків України. Хоча, тут, звичайно, постає інше питання – питання довіри до банківської системи в Україні.

Надія Капітула каже, що Україні треба не на гроші заробітчан розраховувати, а залучати іноземні інвестиції. Для цього варто популяризувати українську культуру за кордоном, оскільки про український уряд іспанці згадують лише під час виборів. Крім того, варто звернути увагу на спрощення умов отримання візи в Україну, на що спрямована кампанія відомого мандрівника, а зараз ще й письменника Богдана Логвиненка (на цьому відео з Громадського.ТБ можна дізнатися більше про його кампанію).

На думку Антона Мазурова, серед пропозицій МОМ є варті уваги ідеї, але він однозначно проти регулювання питань трудової міграції на рівні урядів або комітетів, комісій. Українець погоджується із вказаними основними проблемами заробітчан: відсутність соціальних гарантій на батьківщині і процес завезення грошей в країну. Антон стверджує, що необхідні рішення на рівні чинного законодавства у цьому напрямку на додаток до вже дійсних: допомога в офіційному працевлаштуванні через двосторонні угоди, облік стажу за кордоном в Україні тощо, система страхування здоров’я і життя, там де закони країни або умови контракту не передбачають страховки.

«Облік ввезених грошей обов’язково повинен бути (хто скільки звідки взяв тощо), але заробітчанські гроші (НЕ офшорні) повинні впускатися (через перекази та подібне) без додаткових податків і комісій», – доводить Антон.

Ольга Хворостина

Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code