Дев’ять життів «недолюстрованих» чиновників

Перегляди: 350
Що вигадують чиновники, щоб втекти від люстрації

Нещодавно виконуючий обов’язки генерального прокурора Юрій Севрук своїм наказом звільнив скандального прокурора Одещини Миколу Стоянова, якого після люстрації суд поновив на посаді.

Рішення про його звільнення було прийнято не одразу. Домогтися виконання Закону «Про очищення влади» вдалося тільки під тиском громадськості і після листа президента Петра Порошенка до ГПУ з вимогою негайно відсторонити від виконання обов’язків Стоянова.

null

Микола Стоянов

Історія з обласним прокурором Одеської області — яскравий приклад спроби контреволюції старої гвардії чиновників часів Януковича.

Український суд вже неодноразово поновлював на посадах люстрованих чиновників. Серед них глава Державної служби зайнятості Ярослав Кашуба, заступник міністра молоді і спорту Євген Головін, заступник мера Дніпропетровська Анатолій Крупський, начальник Головного управління МВС у Києві Олександр Терещук. Проте під тиском громадськості їх було звільнено.

Водночас не завжди громадськість домагається звільнення одіозних чиновників. Низці високопосадовців все ж вдалося зберегти за собою свої посади.

Еспресо.TV вирішило зібрати найцікавіші випадки, коли чиновники за допомогою суддів уникали люстрації або повертали назад своє крісло.

Винахідники з прокуратури

Держслужбовці часів Януковича могли б влаштовувати майстер-класи, як всупереч закону зберегти за собою посаду, а іноді навіть отримати підвищення.

Так, наприклад, не тільки опротестував власну люстрацію, а ще й «заслужив» підвищення виконуючий обов’язки прокурора Києва Олег Валендюк, який був першим заступником прокурора столиці під керівництвом ГПУ Віктора Пшонки.


На наступний день після набуття чинності Закону «Про очищення влади», 17 жовтня 2014 року, Валендюк завдав превентивного удару і подав судовий позов з вимогою не люструвати його.


null

Олег Валендюк

Спочатку суд виніс рішення, яким зобов’язав ГПУ не звільняти прокурора до вирішення справи по суті, а через місяць, 28 листопада 2014 року, виніс ухвалу, за якою остаточно залишити Валендюка на посаді.

Бюрократична тяганина йому у суді не загрожувала. Рішення було прийнято доволі швидко. Таку оперативність можна пояснити лише широким колом знайомств у судах, адже тривалий час Валендюк представляв там державне обвинувачення.

Доволі цікавим є той факт, що рішення у справі Валендюка не було одразу внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень. Протягом 8 місяців його ніхто не бачив.

«Рішення фактично ховали. З’явилося воно тільки тоді, коли постало питання про люстрацію. Проте представники ГПУ до суду не зверталися, апеляційної скарги не подавали і виходить абсурдна ситуація, комусь просто вигідно тримати лояльного собі чиновника всупереч закону», — констатує директор департаменту з питань люстрації Мін'юсту Тетяна Козаченко.

Взагалі розставатися з рідними стінами на Різницький не бажає ніхто. Щоб утриматися у своєму кріслі чиновники не зупиняються не перед чим.


Наприклад, бухгалтер ГПУ Людмила Єрхова, яка працює у відомстві ще з часів Пшонки, отримала статус учасника АТО. Безумовно, на передовій зі зброєю в руках Єрхова ніколи не була. Їй знадобилось лише взяти участь у виїзному засіданні прокурорів у Краматорську 2014 року.


Варто відзначити, що військовий «туризм» у зону АТО для уникнення люстрації використовують багато чиновників. Подібна схема, наприклад, дозволяє залишатися на своїх посадах керівнику Українського бюро Інтерполу Василю Неволі та його двом заступникам.

Але повернімося до главбуха ГПУ. Щоб остаточно залишитися на посаді Єрхова отримала постанову Окружного адміністративного суду міста Києва, у якому говориться, що її обов’язки, як і обов’язки її першого заступника Олександра Ткаченка, не підпадають під люстрацію.

Мін’юст іншої думки, і вважає її однією з перших претендентів на люстрацію. Ім’я Єрхової часто пов’язують з «чорною» бухгалтерією ГПУ, з різноманітними корупційними схемами.

Зокрема, головного прокурорського рахівника пов’язують зі схемою «дводенного звільнення», коли співробітник звільнявся, отримував вихідну допомогу, а через два дні знову відновлювався на посаді.

Утриматися у прокурорському відомстві вдалося й керівнику Генеральної інспекції ГПУ Максиму Мельниченку, який під час Революції Гідності був першим заступником прокурора Подільського району Києва і 1 грудня 2014 року був звільнений у зв’язку з Законом «Про очищення влади».


Рішення щодо своєї люстрації він оскаржив у суді, мотивуючи тим, що у грудні 2013 року подав рапорт про звільнення за власним бажанням і, таким чином, отримав індульгенцію від люстрації.


Окружний адмінсуд Києва його позов задовольнив. Проте як розповіла директор департаменту з питань люстрації Мін'юсту, Мельниченко не був звільнений за власним бажанням, а просто перевівся з однієї посади на іншу.

null

Максим Мельниченко

«Подібне переведення відбувається не за власним бажанням і не вважається звільненням. Працівник просто надає на це свою згоду. Це регулюється Трудовим кодексом. При цьому суд виносить рішення, згідно з яким звільнення за власним бажанням і переведення на іншу посаду за згодою працівника було прирівняне до однієї статті, що суперечить законодавству. Відповідно Мельниченко був відновлений на посаді на не правових підставах», — пояснила Козаченко.

Не прокуратурою єдиною

Не тільки прокуратура може «похвалитися» винахідливими чиновниками. Всупереч люстраційному закону продовжує обіймати посаду головний фіскал Києва Людмила Демченко.

null

Людмила Демченко

За часів Януковича вона була заступником начальника податкової спочатку у Солом'янському, а потім у Печерському районах Києва. Люстрували Демченко не одразу. Тільки після тиску на фіскалів Мін’юсту.

Проте після своє люстрації Демченко не розгубилася і одразу подала позов до окружного адмінсуду Києва.

«Суд порушив справу про відновлення її на посаді протягом одного дня. Всього протягом наступних чотирьох робочих днів провели одразу два судових засіданнях з порушенням правил повідомлення сторін. Ні Демченко, ні представники ДФС до суду не прийшли. Вони просто попросили написати суддів рішення без їхньої участі. Звісно найгуманніший український суд так і зробив. В результаті Демченко поновили на роботі», — обурюється Козаченко.

Поновив суд на посаді й заступника глави НБУ Бориса Приходько, який у лютому 2014 року незаконно перевів АТ «Брокбізнесбанку», що належав бізнесмену Сергію Курченку, більше 2 млрд гривень.

Приходько був люстрований у жовтні 2014 року. Через рік він вирішив оскаржити своє звільнити і направив до суду письмову заяву з проханням скасувати наказ НБУ про його звільнення та проінформувати Мін'юст про відкликання відомостей щодо застосування до нього люстрації.

null

Борис Приходько

28 грудня 2015 року Окружний адміністративний суд Києва задовольнив позов Приходька.

Обійти закон вдалося й начальнику головного слідчого управління СБУ Григорію Остафійчуку.

null

Григорій Остафійчук

З 14 липня 2007 року він обіймав посаду заступника прокурора міста Києва, звільнений був 9 березня 2011 року. Як бачимо Остафійчук підпадає під дію закону про люстрацію, який розповсюджується на осіб, що обіймали посади у період з 25 лютого 2010 до 22 лютого 2014 років.


Проте, щоб зберегти за собою крісло, начальник головного слідчого управління СБУ за допомогою суду просто змінив дату свого звільнення.


Люструвати не можна залишити

Судова заборона на люстрацію користується попитом серед держслужбовців, дозволяючи їм зберігати свої крісла та повноваження.

«Іноді щоб задовольнити позов чиновника суди демонструють таку винахідливість, що держслужбовці отримують свої посади майже у приватну власність. Проте це стосується справ ТОП-чиновників. Щодо рядових посад, то часто судді відмовляються чинити правосуддя й різноманітними методами затягують розгляд», — розповідає Козаченко і додає, що зазвичай рішення про відновлення на посаді люстрованих чиновників приймають одні й ті ж самі судді окружного адміністративного суду Києва.

Зокрема, це Віктор Данилишин, Володимир Келеберда та Ігор Качур. Усі троє є основними фігурантами люстраційного списку Євромайдану та підпадають під люстрацію.

Порахувати скількох люстрованих осіб суд поновив на посадах складно. Адже, як розповів міністр юстиції Павло Петренко, інколи про рішення поновлення люстрованої людини знає тільки робітник і керівник.

«Людина подає позов до якогось райсуду і там отримує відповідне рішення, з яким йде до керівництва і продовжує працювати. Керівник, зберігаючи посаду за такою особою, покриває її і таким чином порушує закон», — стверджує Петренко.

Водночас, як запевняє очільник відомства, високопосадовцям важко поновлюватися на посаді не помітно, що дозволяє Мін’юсту контролювати ситуацію і за допомогою правових норм, а також тиску громадськості, домагатися виконання закону «Про очищення влади».

«Всі хто потрапляє під люстрацію будуть рано чи пізно звільнені», — обіцяє міністр.

Джерело: espreso.tv

Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code