Дослідження медіа-ситуації на сході і півдні України: Донецька область

Перегляди: 574

У 2014 році в Донецькій області було вщент розгромлено 28 офісів місцевих ЗМІ, десятки місцевих журналістів були змушені покинути роботу і виїхати в інші міста області або й інші регіони країни внаслідок конфлікту на сході України. Ті ЗМІ, що зараз функціонують на неокупованій території України, у переважній більшості належать колишнім «регіоналам», ДТЕКу і «Метінвесту»

 

ДОНЕЦЬКА ОБЛАСТЬ

Коротко про підсумки дослідження у презентації:

ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ МЕДІАПРОСТОРУ

Станом на початок 2016 року, найбільшим місцевим медіавласником є «Метінвест». У цьому також полягає відмінність Донецької області від інших регіонів країни, де все ж існувала конкуренція між різними власниками –  у Донецькій області переважна більшість ЗМІ фактично дотримується єдиної «партійної лінії», хоча і позиціонує публічно себе як «незалежні» ЗМІ. Якщо раніше інформполітика контролювалася партійними штабами Партії Регіонів, то зараз місцеві ЗМІ орієнтуються на власників – колишніх «регіоналів». Ще одна відмінність Донеччини від інших регіонів країни – це велика кількість ЗМІ у райцентрах і малих містечках. Наприклад, практично у кожному місті області є 2-3 місцевих телеканали, що існують за підтримки колишніх «регіоналів», у райцентрах є по 8-10 друкованих тижневиків. Таку насиченість ЗМІ можна пояснити високою індустріалізацією регіону.

Переважна більшість місцевих ЗМІ, в силу належності до власників-«регіоналів», рухаються в руслі єдиної інформаційної політики, що включає суміш мирної риторики, замовчування війни як такої, нездатності помітити російську агресію і поблажливості до проросійської позиції. Контент місцевих телеканалів – це власні новини, та фільми й програми російських виробників, в інформпросторі також присутні російські ЗМІ. Таким чином, місцеве населення сприймає повідомлення загальноукраїнських ЗМІ через призму російського інформпродукту.

На Донеччині слабко розвинута мережа місцевих радіостанцій –  це, переважно, мережеві загальноукраїнські музичні формати.

Специфікою регіону є таке явище, як заводські багатотиражки, які досить суттєво впливають на інформаційний простір, оскільки більшість жителів міст в тій чи іншій мірі пов’язані з роботою на великих підприємствах. Прикладом може слугувати безкоштовна заводська газета краматорського заводу НКМЗ, яка практично в кожному номері розміщує новину про співпрацю заводу з підприємствами РФ, і проводить відверто проросійську риторику. В підсумку, такі багатотиражки також є фактором проросійської настроєності місцевих жителів.

Станом на зараз, інформаційна сфера Донецької області – це:

— загальнонаціональні канали: «Інтер», «1+1», але «своїми» місцеві мешканці все ж вважають ТРК «Україна» та 112-й канал, які мовлять зрозумілими та звичними для мешканців області меседжами, які повторюються в місцевих ЗМІ;

— місцеві телеканали, які належать тим же «регіоналам», наприклад, у Маріуполі це Маріупольське Телебачення (МТБ) та «Сигма-ТВ». Ці два канали також належать «Метінвесту», але позиціонують себе як міські телеканали. Обласне державне телебачення «ДонТБ» навіть не друкує власної телепрограми в газетах. Також варто не забувати, що в кожному райцентрі присутні по кілька маленьких телеканалів.

— найвідвідуваніші місцеві сайти: 62.ua, 0629-Маріуполь (ці сайти є франшизою, належать приватній особі не пов’язаній з політикою), «ОстроВ», «Новости Донбасса», «Новости Краматорска», Громадське телебачення Донбасу, mariupolnews.com.ua (сайт, що належить депутату міської ради Маріуполя Петру Іванову, який зараз мешкає у Криму, частково сайт фінансується «Метінвестом»), та інші. У кожному райцентрі є як мінімум по два-три своїх сайти.

— Друковані ЗМІ, тижневики та комунальна преса: комунальна газета «Краматорська правда»  (засновник Краматорська міська рада, тираж не вказано), «Восточный проект» (засновник ООО «Железнодорожное литье», тираж 10 000 екземплярів), «Публика» (засновник В. Кононов, тираж 67 378), «Новости Краматорска» (видавець ПП «Салари», тираж 5 800 екземплярів), «Технополис» (ООО «Катлайф», тираж 20 000), і не винятково краматорська газета «Я» (Засновник Зубко С. А., адреса редакції та видається в м. Донецьк, тираж 150 000). В Маріуполі найбільшими газетами є «Приазовський рабочий» («Метинвест», Маріуполь), «Ильичевец. Город» (корпоративне видання «Метінвесту»), у Костянтинівці – «Знамя индустрии» (власник – Борис Колесніков).

— Заводські багатотиражки, наклад яких сягає 15 тис. екземплярів, функціонують пабліки у соцмережах.

— Місцеве радіо – не дуже розвинена мережа, також на регіон мовить «Громадське Радіо. Донбас».

Інформаційний простір окупованих територій

Внаслідок конфлікту на сході України, десятки ЗМІ Донецької області змушені були припинити роботу. Ті ЗМІ, що продовжують функціонувати на територіях підконтрольних так званій «ДНР», є відверто пропагандистськими та антиукраїнськими. Так, на окупованій території функціонують чотири телеканали («Оплот ТВ», який функціонує на базі захопленого місцевого телеканалу «Перший Муніципальний»; «Новороссия ТВ» Губарева, який працює на захопленій частоті ЮНІОНа та «1+1»; «Первый Республиканский», який мовить на частотах захопленого сепаратистами 27-го каналу, та «Второй Республиканский», колишній ЮНІОН), а також працюють російські телеканали. Всі українські телеканали на окупованій території були відключені влітку 2014 року. Місцеві кабельні провайдери, яких, за різними даними, близько 200, також відключили всі українські телеканали з мережі, за винятком деяких розважальних каналів.

Стосовно відновлення мовлення українських каналів на окупованих територіях, за даними Мінінформу, окуповані території, можуть переглядати наступні телеканали: «1+1», «ЕспресоТВ», 5-й канал та Суспільне телебачення України – Перший Національний, а також Громадське Радіо, та «Радіо-24». Однак покриття неоднорідне, і не всі території приймають однаковий сигнал, десь – це тільки радіо, десь – один телеканал. За словами представників МІПу, навіть існуючі вежі відновити важко, оскільки вони постійно обстрілюються – тому відновлення передавачів здійснюється на більш віддаленій відстані, і це ускладнює роботу. Водночас, за словами місцевих мешканців, у них немає доступу до українських телеканалів, оскільки телевежа, яка розташована у підконтрольному сепаратистам Донецьку, має сильніший сигнал.

На окупованій території виходить кілька друкованих «рупорів ДНР», а саме – офіційна газета «Голос народу», та газета «Новороссия». Діє кілька веб-сайтів: «Новости Донецкой Республики», «Донецкое Агенство Новостей», та інші, які подають відверту дезінформацію і пропаганду штибу «Киев перебросил к линии фронта наемников из Латвии», а про владу самопроголошеної республіки пишуть виключно у позитивному руслі. Кількість користувачів у соцмережах обох сайтів – приблизно 10-15 тисяч, кількість заходів на самі сайти – до 40 тисяч, як показує лічильник на сайті.

Пабліки в соцмережах як джерело інформації

Таким чином, основним джерелом альтернативних новин про події в регіоні та Україні, для мешканців окупованих територій, є інтернет та так зване «сарафанне радіо».  В інтернеті, це інформаційні сайти «ОстроВ», «Новости Донбасса», Громадське  телебачення Донбасу, та пабліки в соцмережах. Так, група ВКонтакте «Типичний Донецк» нараховує 408 тисяч учасників, і це є найбільшим місцевим пабліком із усіх регіонів, які досліджував ІМІ. Контент групи швидше неполітизований, але певною мірою про-«регіональний», типовий для ЗМІ неокупованої території Донецької області. Ця група пов’язана з веб-сайтом місцевих новин «Это Донецк», який подає інформацію про події на окупованій території, але певною мірою поблажливо до проросійської позиції. Ще один проросійський паблік – «Донецк LIVE», налічує майже 47 тис. користувачів. Існує ще приблизно 3-4 подібних пабліки, які особливо не відрізняються від уже перелічених.

Що стосується проукраїнських пабліків, прикладом може слугувати «Это Донецк, детка! Типичный украинский город», який має всього 35,5 тис. користувачів, і подає антиросійський контент.

Причинами популярності пабліків у соцмережах є, по-перше, втрата довіри як до проросійських, так і до українських медіа, які «прикрашають реальність». Ще однією проблемою є те, що українські медіа майже не виробляють інформаційного продукту для мешканців окупованих територій, які потребують інформації про те, яким чином вижити, як підтримати безпеку, інформацію про потреби дітей, як зігрітися, що їсти в умовах, коли в місті не працює каналізація чи електрика, як організувати побут. Натомість, цю інформацію подають соцмережі та пабліки.

Ситуація в медіапросторі Краматорська

Після окупації Донецька Краматорськ став фактично адміністративним центром Донецької області. Місто розташоване в безпосередній близькості від лінії розмежування з так званою «ДНР» і вже встигло побувати під окупацією та постраждати від обстрілів.

На місто, у якому, за інформацією міського Управління соціального захисту населення, наразі проживає близько 200 тисяч мешканців (а також перебуває близько 45 тис. офіційно зареєстрованих переміщених осіб із зони бойових дій), працює два телеканали: СКЕТ та «До ТеБе», та одне радіо – «Меридіан», є заводське радіо НКМЗ. За інформацією міськради, СКЕТ має власне мовлення лише дві години на добу, а «Меридіан» ще менше – одну годину на добу. При цьому, як ІМІ повідомили у відділі інформації Краматорської міської ради, ці ЗМІ використовуються в тому числі для висвітлення діяльності міськради.

Регіон досить щільно насичений безкоштовними проукраїнськими бойовими листками, але їхня основна вада – вони не орієнтовані на місцеве населення, вони анонімні, часто радикальні, і не сприймаються всерйоз. Їх роздають, здебільшого, в ареалі дій військових та через проукраїнських волонтерів. Відтак, вони не здійснюють відчутного позитивного впливу на населення, і точно не можуть конкурувати ні з традиційними ЗМІ, ні інтернетом.

У Краматорську є до 15-ти інформаційних веб-сайтів, відвідуваність яких у середньому близько 3-4 тис. хостів на добу. Що стосується інфраструктури доступу до інтернету, на жаль, щодо Краматорська немає окремих досліджень. Є приблизні цифри стосовно Донецької області, які свідчать, що доступ до інтернету мали більше 40% мешканців, цілком можливо, що ця цифра справедлива і для Краматорська.

На постійній основі у Краматорську виходить близько 10-ти друкованих видань, як інформаційних, так і рекламних, не враховуючи заводських газет, що розповсюджуються тільки серед працівників заводів. У Краматорську як мінімум три друкованих суспільно-політичних видання належать колишньому «регіоналу», а тепер депутату від БПП Максиму Єфімову, і, відповідно, розміщують на його користь неприкриту джинсу. У Маріуполі газета «Іллічівець» намагається давати хоч зрідка критичні матеріали, а ось «Приазовский рабочий» використовує джинсу в номерах, які розповсюджуються за передплатою, а в номери з ТБ-програмою (які розповсюджуються у роздріб) намагається не розміщувати, можливо, побоюючись втратити читачів, більшість з яких купляє газети заради програми. У свою чергу, в «Іллічівці» не знайдеш «паркету», складається враження, що за вказівкою зверху журналісти обходять будь які нагадування про місцеву владу – так, начебто ані мера, ані міських органів влади у Маріуполі просто немає. Те саме стосується і місцевого телебачення – МТБ. Треба зауважити, що ані газету «Іллічівець», ані  «Приазовский рабочий» не продають у газетних кіосках у роздріб, є лише суботні багатошпальтові номери з телепрограмою. Їх і читають містяни, інша велика частина тиражу –  розповсюдження за передплатою.

РЕЗУЛЬТАТИ КІЛЬКІСНОГО АНАЛІЗУ ДОНЕЦЬКИХ ЗМІ

Однією з ключових проблем донецького медіаринку є практична відсутність плюралізму думок, критичних оцінок і аналітики на місцеву тематику. Загалом, рівень суспільно важливих матеріалів у аналізованих виданнях склав 23% від загальної кількості матеріалів, причому найвищий рівень зафіксовано в друкованих ЗМІ (27%), і найнижчий – на місцевому телебаченні (20%). Місцеві новини складають 42% від суспільно важливих, решта – новини загальноукраїнської тематики. Як і в інших регіонах, більше третини місцевих новин часто становить інформація про кримінал або місцеві політичні події, причому в останньому випадку новини часто є заангажованими.

Темі АТО, не дивлячись на близькість конфлікту, присвячено всього 4% матеріалів, і це визнають і самі місцеві журналісти. Дуже мало хто з них висвітлює події в зоні АТО, у Маріуполі, наприклад, практично ніхто з місцевих журналістів не висвітлює, що відбувається під містом, у зв’язку з чим чути обстріли тощо. Роз’яснення, які мають бути вкрай важливими для жителів Краматорська, оскільки стосуються фізичної безпеки кожного.

Конфліктно чутливим групам населення (переселенцям) присвячено в середньому 2% матеріалів від загальної кількості проаналізованих.

ёЩе однією особливістю місцевих ЗМІ є «паркетні» новини про діяльність ё адміністрації, такий собі «серфінг» без особливих інтерпретацій. Так, у середньому, «паркетні» новини склали 26% від загальної кількості матеріалів, причому найбільший відсоток було зафіксовано в інтернеті – 43%, у пресі цей показник склав 34%, і кардинально інший на місцевому ТБ – всього 1%.  Відповідно, критичних або аналітичних матеріалів по відношенню до місцевої влади, інтерв’ю чи кореспондентських робіт на дану тематику в аналізованих виданнях практично не було виявлено.

Із замовними матеріалами і прихованою рекламою ситуація дещо краща – середній показник по трьох видах ЗМІ (телебачення, преса та інтернет) склав усього 6%, причому найвищий рівень прихованої реклами було зафіксовано в інтернеті (9% від загальної кількості матеріалів), у пресі цей показник склав 7%, на телебаченні – всього 2%.

(Натисніть, щоб збільшити)

 

РЕЗУЛЬТАТИ ЯКІСНОГО АНАЛІЗУ ДОНЕЦЬКИХ ЗМІ

Окрім того, яку саме інформацію мають можливість місцеві жителі отримати зі своїх

ЗМІ, важливим є те, в якій якості цю інформацію вони отримують.

ЗМІ Краматорська продемонстрували досить низький рівень дотримання журналістських стандартів, так, загальний показник по трьох досліджуваних ЗМІ склав всього 3,6 бала з 6-ти максимальних.

Найгірші показники – 2,75 бала – продемонстрували друковані видання. Контент газет – це кримінал, соціальна тематика та матеріали з позначкою «Політична агітація», або ж відверта джинса, інших новин на політичну тематику ні місцевого характеру, ні загальноукраїнського – немає, при тому, що моніторинг припав на передвиборчий період.

Суспільно важливі теми у період моніторингу стосувались грантів ЄС та тестування кандидатів на місця патрульних поліціянтів. При цьому всі чотири видання, що підлягали моніторингу, ці теми висвітлили однаково, у вигляді звітів. Склалось враження відстороненості видань від своєї аудиторії, оскільки в жодному матеріалі не було представлено точку зору  чи бачення містян. Зустрічаються матеріали «паркетного» характеру на кшталт: «На аппаратном совещании 10 ноября директор КТТУ Андрей Бороха доложил о состоянии дел на вверенном ему коммунальном предприятии».  Конкуренції між виданнями не спостерігається.

У 90% суспільно важливих новин не дотриманий стандарт повноти представлених фактів, а половина новин – незбалансовані. Окрім цього заголовки часто не відповідають змісту новин, або навіть суперечать йому.

Найвищі показники з дотримання професійних стандартів показали онлайн-ЗМІ – 4,73 з 6-ти балів. Проте і тут спостерігається практично повне ігнорування новин політичної тематики. Практично всі новини політичного спрямування мали ознаки замовлення на користь місцевих політиків. Головна тема, що висвітлювалась про діяльність місцевої влади стосувалась питань перейменування вулиць, теж без позиції місцевих мешканців. Велика кількість новин криміналу, наприклад: «Краматорские правоохранители задержали группу наркодилеров, у которых изъяли более 4 кг каннабиса» – «Восточный проект», «Криминальная карта Украины» – 6264, «Под Мариуполем обиженный внучок до смерти напоил бабушку кислотой» – «Общежитие».

На сайті «Технополіс» велика частина контенту приділена окупованим територіям, що експерти ІМІ розцінюють як позитивний аспект. Проте, варто відзначити, направлення цих новин в основному на негативні явища на цих територіях. Наприклад: «На оккупированной части Донбасса закрыли более половины почтовых отделений», «Стипендий для студентов в «ДНР» нет и не будет», «В каких условиях трудятся тепловики в оккупированной Горловке».

В онлайн-ЗМІ найчастіше порушувались стандарти повноти та балансу.

3,43 бала з 6-ти отримало Краматорське телебачення. Більшість новин мали соціальне спрямування, в яких знову ж таки не відображалась позиція громадян. Теми загальноукраїнського рівня практично не висвітлюються. Політична тематика теж практично відсутня. Близько 90% новин подані неповно.

Варто відзначити, що Краматорські ЗМІ виявились не готовими до нового статусу – медіа обласного значення – оскільки і за якістю ці ЗМІ не відповідають цьому статусу і за контентом.

 

ОЦІНКА СИТУАЦІЇ З ТОЧКИ ЗОРУ МІСЦЕВИХ ЖУРНАЛІСТІВ

Один із факторів, на який ІМІ жалілися самі місцеві журналісти – це непрофесіоналізм місцевих ЗМІ, пов’язаний, наприклад, із бажанням власника зекономити на кваліфікованих журналістах. За словами маріупольської представниці ІМІ, на маріупольському телебаченні (МТБ) майже весь штат репортерів інформаційного відділу – це студенти, які тільки-но закінчили місцевий ВУЗ, або ще навчаються, подібна ж ситуація спостерігається в інших ЗМІ регіону. До того ж, мало хто відвідує спеціалізовані тренінги – неозброєним оком видно проблему підбору тем, майже ніхто не робить журналістських розслідувань, журналісти намагаються не чіпати конфліктні ситуації, як заскладні для аналізу. Журналісти також не готові сперечатися з редактором за теми та протистояти визначеній редакційній лінії.

Попереднє опитування місцевих журналістів свідчить, що самі журналісти не довіряють контенту місцевих ЗМІ та дуже часто його перевіряють, і ставляться до нього дуже критично. Найбільше довіряють cайту 0629.uа. Причина довіри – незалежний власник, який не має своїх інтересів на місцевому рівні, на фоні тотальної залежності місцевих ЗМІ від «регіоналів», оперативність. На думку журналістів, одна з основних проблем регіону – це те, що власником більшості місцевих медій є ТОВ «Метінвест холдинг», відповідно редакційна політика медій є залежною і уніфікованою.

Журналісти відчувають постійний брак інформації, їм самим незрозуміло, якою буде в подальшому доля міста, відповідно їхні читачі не розуміють, як впливають події АТО на життя міста та містян.

Про місцеві події журналісти дізнаються, традиційно, з сайтів місцевих органів влади, прес-релізів, із сусідніх сайтів і особистих контактів. Спостерігається значне звуження фокусу медій. Місцеві ЗМІ практично не пишуть про соціальні теми, історії людей, побутові речі, культуру, їжу, розваги тощо, натомість теми стали досить мілітарними. Парадокс у тому, що місцеві журналісти не їздять на передову взагалі, тобто не можуть описати об’єктивно ситуацію у зоні АТО. Журналісти скаржаться, що ЗМІ в регіоні продовжують монополізуватися і скоро буде важко найти на ринку два ЗМІ, які належать різним власникам. Водночас ЗМІ одного власника створюють хибне уявлення багатопрофільності, але пишуть під одним і тим самим кутом зору.  Серед проблем, місцеві журналісти зазначили також маленькі штати, цензуру власників, низьку зарплатню та тотальну джинсу. Зрештою, за словами місцевих журналістів, однією з  найбільших проблем ЗМІ Донецької області є суцільна недовіра в медіасередовищі, неможливість перевірки інформації і тотальна залежність від одного власника.

 

«Дослідження медіаситуації в південних і східних областях України» є підсумковим аналітичним продуктом якісного та кількісного моніторингу ЗМІ, який проводився громадською організацією «Інститут масової інформації», та соціального опитування, яке проводилося компанією «ГФК Юкрейн» за підтримки Української ініціативи з підвищення впевненості (UCBI), що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).

Детальніше про методологію дослідження читайте за посиланням.

Джерело: ІМІ

Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code