Елітні сусіди полігонів

Перегляди: 711

ЗМІ вже неодноразово показували елітні поселення чиновників і політиків у таких райських куточках Київської області як Козин, Українка, Хлепча. Але не можливо було уявити, що котеджі й дачні будиночки можна зводити за межею КПП військової частини – під боком у діючого полігону

Село Старе, Бориспільський район Київської області. В його межах, а також вздовж сіл Сошників і Дівички розкинувся військовий полігон, переданий в користування Національній гвардії України. Понад 16 тисяч гектарів землі почали активно використовувати з початку війни на сході.

Ці кадри зняті з безпілотника військового волонтера Юрія Касьянова. Це вже межі села Старе, територія впритул до полігону. Зрозуміти, де закінчується нацгвардійський об’єкт і починається типове котеджне містечко, неозброєним оком неможливо.

ЮРІЙ КАСЬЯНОВ, волонтер:

— Мы повстречались там с местными жителями, узнали от местных военных информацию о том, что, оказывается, полигонные земли давно – ну как давно, скажем, во второй половине 2000-х годов, были раздерибанены.

Таких сусідів у полігону – безліч. Ось межі земель, відведених Національній гвардії. А ось точки, які опинилися в оренді та приватній власності і вже активно «освоюються».

ЮРІЙ КАСЬЯНОВ, волонтер:

— Подойти близко не удавалось, потому что проход-проезд к этим землям был закрыт КПП, шлагбаумом, на которой стояли военнослужащие срочной службы воинской части 3070, которая охраняет и поддерживает в порядке полигон. Поэтому мы подъехали и сняли регистратором, как нам отвечают эти военнослужащие, что они здесь делают, почему они охраняют эти дачи. Они прямо сказали, что они по согласованию с командующими охраняют дачи этих нуворишей.

Так ми потрапляємо на територію військового полігону, щоб оцінити масштаби тутешньої забудови.

Ось півострів, знятий Касьяновим з повітря. Тут мешкають бізнесмени, чиновники і навіть представники шоу-бізнесу. Наприклад – родина співачки Олі Полякової.

Перетворенням цієї частини землі на котеджне містечко займався Михайло Байчас – бізнесмен, очільник «Ржищівського мисливського господарства» і батько голови Бориспільської райради Владислава Байчаса.

МИХАЙЛО БАЙЧАС, керівник мисливського господарства:

— Я сюди коли засновників спонукав на це діло, вони сказали – от нам би тут і побудуватися. Ну, побудуватися. Гуляє ж земля. А тоді, до речі, вона не стоїла нічого. За це вони що зробили? Буряковський, допустім от, він зробив бізнес-план, розробив. Підключив Інститут військовий, зробив проект розвитку мисливського господарства.

Нацгвардійська охорона, з якою зіткнулися волонтери на в’їзді сюди, за словами Байчаса, цілком офіційна.

МИХАЙЛО БАЙЧАС, керівник мисливського господарства:

— Да, ми договор заключали, все було, да, все по закону було.

…а будь-які претензії до законності будівництва і приватизації він називає спробою віджиму.

МИХАЙЛО БАЙЧАС, керівник мисливського господарства:

— Коли я привів це все в порядок, провів на Кальне газопровод, провів електролінію, десятку. Хто не їде…Побудували там будинки… Хто не їде – ай-ай, красота яка, давай будем довбать, давай дерибанить, і перевірка за перевіркою.

Неподалік – заплавна ділянка площею у понад 1000 гектарів. Вона теж виводить до полігону, але має цільове призначення – «Для рибогосподарських потреб». Це – державна власність. Поки що. Бо вже багато років її успішно орендує приватна «Аграрно-виробнича корпорація «Січ». 

Донедавна одним із її співзасновників був Василь Козицький. Це, ймовірно, тесть легендарного Ігоря Бакая – колишнього очільника Державного управління справами, який в середині двотисячних, після оголошення в міжнародний розшук, утік до Росії.

Велетенську ділянку «Січ» взяла в оренду досить… елегантно. Ось, наприклад, витяг з переписки Бориспільської РДА і місцевої прокуратури щодо даної фірми:

«…більше 5 років підприємство користувалось державною земельною ділянкою без належного права. У договорі оренди взагалі не зазначені нормативна грошова оцінка земельної ділянки та відсотки орендної плати, які повинен сплачувати Орендар… Місцевий бюджет недоотримує значні кошти».

Ще одна цікава точка. На штучно викопаному озері стоїть будинок, дуже схожий на садовий, і господарська споруда.

Дізнатися, хто тут мешкає, власними силами нам не вдалося – у реєстрі така інформація відсутня. Волонтер Юрій Касьянов переконує: це – маєток колишнього заступника керівника Внутрішніх Військ за часів Януковича Едуарда Дегтярьова.

ЮРІЙ КАСЬЯНОВ, волонтер:

— Здесь он построил силами Внутренних войск, за государственные деньги себе поместье. Где, как было установлено комиссией в 2010 году, были военнослужащие. Не только строили, но и кормили его животных, патрулировали территорию. У него был личный водитель – прапорщик. При том, что семья прапорщика жила на базе и выполняла его прихоти. Этот человек по-прежнему там живет.

Інформацію про колишнього посадовця підтверджує і Байчас.

МИХАЙЛО БАЙЧАС, керівник мисливського господарства:

— Особисто для його. І думали, що він тоже на полігоні. А коли хотіли його вздрючить, як уже уволили, за забудову, витягли карту, вона секретна у них, то виявилося, що він побудував не на полігоні. Хотя усний дозвіл він брав у командувача, щоб він побудував собі. Для себе, як дачу.

Знаєте, що мало бути на цьому місці? Не повірите. Надсекретна база підготовки бойових пловців. 7 років тому, коли будівництво вже тривало, про базу заявляв ось цей співробітник МВС:

— Здесь у нас на территории готовится небольшой режимный обьект по подготовке подводных пловцов. Вы сами прекрасно понимаете, насколько это секретно.

Ідентифікувати мешканців ось цих котеджів легше. Виросли вони на самому березі водосховища, також впритул до полігону і до землі, орендованою фірмою «Січ».

Потрапили ми сюди через те саме нацгвардійське КПП, яке має стерегти полігон.

За документами, серед мешканців цього міні-поселення – екс-очільник пенітенціарної служби Севастополя, а нині – начальник управління бойової та спеціальної підготовки Головного управління Нацгвардії Олег Гарчу, повні тезки колишніх високопосадовців Внутрішніх військ Олександра Савченка, Сергія Спатара і Олега Ніколенка, а також начальник відділу Служби Президента України Руслан Ковальов. Ще в списку – низка бориспільських чиновників і бізнесменів. Таке собі місце «для своїх», яке вже «застовпило» собі всю прибережну смугу.

Наш запит про виділення навколо полігону Бориспільська районна державна адміністрація перекинула в місцеве управління Держгеокадастру. Ті ж обмежилися беззмістовною відпискою.

У Нацгвардії були ще лаконічніші і заявили – правовстановлюючих документів у них немає взагалі. Потім по телефону додали – зараз у них триває прокурорська перевірка.

Перевірка, до слова, не побачила незаконних дій. Зрештою, ці землі – такий собі «пояс» військового полігону. Вони розташовані за воротами КПП, але формально не є частиною військового об’єкту. Та «Слідство.Інфо» знайшло місце, де будівництво торкнулося безпосередньо земель Нацгвардії.

Це вже інший край, поблизу села Дівички. Ми без жодних проблем проїхали пропускний пункт і рушили до потрібної точки. Але підвела техніка. Місцевий мешканець погодився відвезти нас більш підготовленим до бездоріжжя авто.

— «Газ-53», з дізєльним движком. Їдем, везу людей, нормально. В адекватном состояніі.

Колись тут знаходилося село Гусинці, але після створення водосховища його затопили. Вціліла лише церква.

Це вже інша частина військового полігону. Ми більше години добиралися сюди по бездоріжжю. Щоправда, ми побачили лише елітну базу відпочинку ліворуч і землю, яку віддали церковникам – праворуч. 

Церква – приватна власність релігійної громади Преображенської парафії Української православної церкви міста Бориспіль. Обнесена парканом земля перебуває в її користуванні.

Кілька років тому церкву реставрували, провели до неї з берега місток і… отримали понад 10 гектарів землі для церковних потреб.

За даними з Реєстру, керівник парафії — Юрій Цікаленко. Він – бізнесмен і колишній депутат Київської обласної ради з фракції Партії Регіонів. Нині – очільник громадської організації «Союз Православних Сил».

Цікаво, що екс-заступник міністра внутрішніх справ, а нині губернатор Закарпатської області Геннадій Москаль свого чАсу заявляв, що Цікаленко відомий правоохоронцям як «Юра-качок» і є яскравим представником кримінального світу. Окремі ж ЗМІ називали Цікаленка одним з постачальників тітушок під час Революції Гідності.

 

Мисливсько-рибальська база, яка межує з церковною землею, вражає своїми масштабами. І належить теж невипадковій людині. Більше гектара землі і вся нерухомість зареєстрована на Дениса Костржевського. Він є колишнім депутатом Київради, бізнесменом та партнером одіозного екс-нардепа Василя Хмельницького, а також очільником Ради директорів аеропорту «Київ» у Жулянах.

ЮРІЙ КАСЬЯНОВ, волонтер:

— И все это зафиксировано в документах, которые датируются 2010 годом. Эти документы есть. И там указаны фамилии, имена, как все было и как что делалось. Прокуратуре достаточно это поднять и пустить в ход. И я очень надеюсь, что мы здесь создадим прецедент, когда посадим одного, двух, трех, а лучше сотню высокопоставленных мерзавцев для того, чтобы война с коррупцией у нас наконец-то пошла правильно, а не только декларативно.

Місцеві мешканці кажуть – це далеко не повний перелік забудовних знахідок на території полігону. Нарікають – до початку війни його землі хотіли роздати повністю. Але банально не встигли.

Максим Опанасенко, Бюро журналістських розслідувань «Свідомо» для проекту «Слідство.Інфо»

Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code