Фермер з Волині: «Я не можу скористатися державними програмами»

Перегляди: 117

Як вчитель хімії будує бізнес з вирощування насіннєвої картоплі

650x433 (4)

Після ліквідації великої агрофірми, директор Володимир Шегедин ризикнув організувати своє фермерське господарство, щоб продовжити справу, якою займався майже 10 років — вирощування насіння сортової картоплі.

Він викупив насіннєвий фонд, орендував пайові земельні наділи і тепер забезпечує якісним посадковим матеріалом невеликих виробників.

Купити елітні бульби голландського чи німецького походження фермерам і звичайним людям, що вирощують картоплю на продаж — не по кишені.

В той час переповнений картоплею ринок України диктує все суворіші вимоги: висока урожайність, гарний товарний вигляд і хороші смакові якості.

Володимир Йосипович закуповує невеликі партії закордонних та нових українських сортів, вирощує їх на своєму полі і продає сільгоспвиробникам вже за цілком прийнятними цінами.

Колишній учитель хімії, він також вивчає якості нових сортів, добрив та препаратів захисту рослин, щоб дати їм об’єктивну оцінку. Мовляв, насіннєві компанії і виробники «хімії» наввипередки вихваляють свою продукцію, а от наскільки «добросовісна» ця реклама, треба ще перевірити.

Результатами своїх досліджень волинський фермер ділиться зі своїми гостями на Днях поля, які проводить щорічно у серпні, коли дозріває урожай.

Із учителів у аграрії

Піти у сільське господарство селищного вчителя хімії примусили усім відомі вади освітянської справи: сім’ю на таку зарплату не прогодуєш.

«Мої учні займали призові місця на обласних та республіканських олімпіадах. Але в школі немає відповідної оплати, тому почав шукати іншу роботу. У агрофірмі „Родючість агро“, що була створена у нашому селищі на базі колишньої „Сільгоспхімії“, якраз була вакансія головного інженера».

Агрофірма мала кількасот гектарів орендованої землі, займалася вирощуванням багатьох сільгоспкультур, тваринництвом, і усе йшло добре до кризи 2008 року.

В нових економічних умовах «Родючість агро» опинилася перед дилемою: або згортати діяльність, або починати розвивати більш перспективні напрямки. Вирішили вирощувати картоплю.

«Переймав досвід усюди — їздив по всій Україні від Сумщини до Криму. Бував в Білорусії, у Румунії, Польщі. Перше насіння придбали у Голландії».

Новою культурою засадили більше сотні гектарів землі, побудували сучасні картоплесховища, зібрали колекцію з семи десятків сортів, які активно культивували, досліджували, продавали населенню та фермерам.

Але власники агрофірми вирішили згорнути свою діяльність. І тоді Володимир Шегендин вирішив вирушити у самостійне плавання і зареєструвати своє фермерське господарство.

«Щоб створити фермерське господарство, треба мати земельну ділянку. В мене було 7 соток присадибної землі. Тож, в березні минулого року з них я і розпочав свою справу. Почав потрошку з людьми спілкуватися. За рік зібрав 50 гектарів землі».

Фермер з Волині: Я не можу скористатися державними програмами 02

Урядова допомога фермерам: або віслюк здохне, або шах помре

Інвестиції для новоствореного господарства довелося брати у знайомих і родичів.

«Гройсман (глава уряду Володимир Гройсман — БЦ) каже, що чи не мільярди передбачено для допомоги фермерам. Я подумав — нехай хоч малесенька частинка цього пирога дістанеться і мені. Першим стояло питання купівлі трактора, бо без трактора — нікуди. Урядовою програмою передбачено компенсацію 40% на придбання техніки. Супер! Почав шукати, де можна взяти кредит. А у банках кажуть: „Ми не кредитуємо новостворені господарства. Треба, щоб було два повних роки діяльності“. Тобто фермеру-початківцю банк не допоможе ніяк».

Володимир Йосипович позичив гроші у знайомих, але з ідеєю купити трактор по державній програмі не розпрощався. І тут виникла друга перепона на шляху до урядової допомоги. Виявилося. що компенсацію дають лише на трактори Харківського тракторного заводу, які надто потужні (від 150 кінських сил і вище), що дрібному виробнику не потрібно.

Шегедин розпрощався з мріями про держдопомогу і самостійно купив 20-річного трактора.

Фермер з Волині: Я не можу скористатися державними програмами 03

«Урядові програми підтримки фермерів тільки декларуються. Може, хтось під ці програми і добіжить різними шляхами, але я маю і досвід, і освіту юридичну, і зв’язки, та скористатися ними не можу. Поки врахуєш усі нюанси, виконаєш усі умови, позбираєш папери, гляди, щось уже змінилося».

Бізнес на картоплі

У перший рік до фінансових труднощів додалися ще й складні погодні умови. Усю минулу осінь Волинь заливало дощем. Частину врожаю довелося залишити у полі, бо техніка була орендованою. Власники її забрали, не дочекавшись поки розпогодиться, а іншу шукати було вже пізно.

«Тому я вийшов в нуль. Може, навіть пішов у збиток. Але це мене не зупинило, бо це — бізнес. Бізнес — ризик. Люди, що підтримали мене фінансово, мене зрозуміли, заборгованість реструктурували, я потрошку те, що міг, перекрив. Тож, працюємо далі. Два рази на одні й ті самі граблі наступати не буду, тому потроху почав сам обзаводитися технікою. Вже придбав тракторця, картоплесажалку, деяке навісне обладнання».

Фермер з Волині: Я не можу скористатися державними програмами 04

Основний акцент господар робить на насіннєвій картоплі, тому що вирощувати товарну нині не вигідно.

«З товарної картоплі ми поки що нічого не заробляємо, бо затрати великі, а ціна її низька. Ми не можемо конкурувати з одноосібниками, які вирощують картоплю і віддають її за будь-яку ціну, аби тільки забрали».

Після того, як для української картоплі закрився російський ринок і Крим, а для виходу на європейський існує багато стримуючих факторів, вирощувати її стало справою малорентабельною.

«Офіційно у нас купують картоплю Білорусь, Молдова і Грузія. Продавати картоплю кудись далі важко через складну логістику. По-перше, картопля дуже ніжна культура, її треба перевозити обережно. По-друге, вона боїться морозів — потрібні рефрижератори. По-третє, вона має великий тоннаж, що також зумовлює труднощі. Тому весь світ експортує, як правило, не картоплю, а продукти її переробки — картоплю фрі, крохмаль».

За даними Володимира Шегедина, в Україні сьогодні переробляється всього кілька відсотків від усієї картоплі. У Польщі — до 50%, в Європі і Америці — до 80-90%.

Перспективним напрямком фермер вважає вирощування сортової насіннєвої картоплі.

«Одноосібники з конкурентів перетворюються на клієнтів. Тому що кожен хоче мати гарне насіння, кожен хоче мати хороший врожай. Вони до нас приходять, ми їм продаємо якісне насіння і на тому заробляємо. Якщо собівартість сортової насіннєвої картоплі, враховуючи усі затрати на оформлення необхідних документів, у середньому 6 гривень, то продаємо ми її десь за 8. Тобто є уже зиск, якийсь заробіток».

Фермер з Волині: Я не можу скористатися державними програмами 05

Цього року Шегедин посадив 9 гектарів насіннєвої картоплі.

«Картопля — трудомістка і капіталоємна культура. У гектар картоплі треба вкласти удесятеро більше грошей, аніж у гектар пшениці. Тобто за ці гроші, що я вклав у 9 гектарів картоплі, я міг би виростити 90 гектарів пшениці. Картоплі можна садити більше, але то буде з часом. Тоді як землі добавиться, техніка докупиться, будуть якісь надходження з урожаю, щоб працювати на свої гроші. Як два роки господарству виповниться, то можна буде і кредит якийсь взяти», — будує плани на майбутнє Володимир Йосипович.

На 9 гектарах він посадив усі сорти, які має у наявності — 70. За його словами, це було зроблено щоб не вийти з ринку і утримати наявний насіннєвий потенціал.

Його господарство — це ланка, яка поєднує виробників елітного сертифікованого дороговартісного насіння і пересічних аграріїв, які зацікавлені у якісному посадковому матеріалі. Перші не можуть продати дешевше, тому що вклали кошти в отримання усіх необхідних сертифікатів, другі не можуть купити дорожче, бо не мають на те коштів.

"Тож тоді потрібні такі господарства, як моє, яке купляє в насіннєвих компаній якісне дороге насіння, потім вирощує і продає людям дешевше. Уже люди знають, що за насінням картоплі треба їхати в Торчин. Бо в цьому році фермери вже купували по 5-6 тонн. Казали: «Якщо тут купиш, то вродить».

Дні поля не для показухи

Зазвичай у серпні, коли починається збір врожаю, потужні агропідприємства влаштовують Дні поля. Аграрії, виробники сільгосптехніки, засобів захисту рослин, добрив, інших суміжних із сільгоспвиробництвом галузей беруть в них участь «щоб на інших подивитись і себе показати», тобто насамперед з промоутерською метою.

На своєму Дні поля Шегедин знайомить усіх гостей із результатами своїх досліджень. Який сорт краще показав себе, який — гірше.

«Ми не під кого не підв’язуємося, ні під яку конкретну компанію. Якщо хороший сорт, то ми скажемо, що він гарно росте в наших умовах. Якщо якомусь сортові не підійшли кліматичні умови, чи догляд, теж приховувати не станемо. Реклами нині скрізь багато, а от чи правда те, про що в ній йдеться, ніхто не знає».

Те ж стосується препаратів захисту рослин різних компаній. На своїх ділянках Шегедин застосовує різні з них. Причому на внесення препарату обов’язково запрошує представника компанії-виробника, щоб той прослідкував точність дотримання усіх вимог. На Дні поля, коли картопля виросте, є можливість наочно перевірити, чи насправді препарат володіє тими якостями, які йому приписує реклама.

Фермер з Волині: Я не можу скористатися державними програмами 06

«Ми дозволяємо усім бажаючим брати, скільки донесе, і копати, і дивитися. То люди все бачать на власні очі: оця технологія спрацювала, а ця не спрацювала з різних причин. Минулого року проводили п’ять технологій на полі, цього року проводитимемо три».

Нещодавно Володимир Шегедин був на стажуванні у Німеччині. Там він звернув увагу, що за кордоном усе популярнішою стає продукція, вироблена за біотехнологіями, тобто без хімії. Тож, цього року на своєму полі виділив два гектари під біозахист.

«Там ніяких інших препаратів, крім біо не буде. Яка буде врожайність — не знаю. На Дні поля буду людям показувати, який вийшов результат. А вони вже хай самі вирішують: чи виростити тонну із застосуванням хімікатів, чи 600 кг — за біотехнологіями».

До речі, з Німеччини волинський фермер привіз ще немало досвіду і вражень.

«Мені сподобалося, що німецькі картоплярі свій бізнес дуже диверсифікують. Наприклад, відкривають при фермі кулінарну школу, де вчать готувати різноманітні страви з картоплі. Або роблять з неї косметичні засоби чи видають книжки про картоплю для дорослих і дітей».

Та особливо Володимиру сподобався девіз німецьких виробників : «Своє — найкраще». Німецькі фермери швидше за все не стануть купувати продукцію чужинця, навіть якщо вона буде дешевшою, тому що понад усе цінують партнерські зв’язки.

Вони скоріше куплять німецький товар, аніж імпортний, тому що хочуть, щоб гроші працювали на місцевого товаровиробника і німецьку економіку.

«Я планую наступного року закупити „еліту“ за кордоном, пройти усі реєстраційні процедури, щоб мати офіційний статус насіннєвого господарства і продавати вже картоплю з сертифікатами, з усіма документами. Я прихильник того, щоб уся діяльність мого господарства була офіційною і прозорою. Знову ж таки наведу як приклад німецьку модель господарювання. Усі працюють офіційно, сплачують податки, мають найпотужнішу у Європі економіку і пишаються своєю країною. У нас зараз переважна більшість працює у тіні, один одного дурять, в результаті програємо також ми усі».

Источник Цензор

Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code