Глибоке буріння Гройсмана. Про газ уві сні і наяву

Перегляди: 377

Прем’єр запевняє: його уряд зупинив процес знищення газовидобувної галузі. Повіримо?

Чи зможуть газовидобувні компанії до 2020 року повністю забезпечити Україну газом за рахунок власного видобутку обсягом 27 мільярдів кубометрів? Прем’єр-міністр Володимир Гройсман стверджує, що це завдання буде виконано. Натомість експерти, які стояли біля витоків створення газовидобувної галузі, впевнені, що до 25 мільярдів кубометрів можна буде наростити видобуток лише за 10 років  – за умови створення привабливого інвестиційного клімату для залучення світових лідерів у газовидобувну галузь.

На чому ж базується тверде переконання прем’єра, що Україна стане повністю енергонезалежною державою? Уряд покладає великі надії на державну компанію ПАТ «Укргазвидобування», у складі якої є родовище Шебелинка на Харківщині, що колись мало статус «унікального» родовища. З його освоєння 60 років тому почався розвиток газовидобувної галузі колишнього Союзу. Тепер родовище відпрацьоване на понад 90%, і роботи там ледь жевріють. Проте геологи стверджують, що (цитата з прес-релізу) «нині починається новий етап опанування Шебелинського газоконденсатного родовища з дуже значними обсягами приросту видобувних потужностей».

Газовики не дуже діляться своїми секретами, але намагаються довести важливість цього об’єкту тим, що право запуску бурової установки нової пошукової свердловини №900 на Шебелинці надали самому прем’єрові  Володимиру Гройсману. Він прибув на цей об’єкт 9 вересня разом із поважною  делегацією, в складі якої – представники уряду, парламенту, керівники нафтогазового комплексу та Асоціації газовидобувних компаній України.

Поруч зі щойно запущеною свердловиною розташована інша (№250), яка щодоби дає промисловий притік майже 110 тис. кубометрів з глибини приблизно 700 метрів. Через два місяці геологи обіцяють оцінити, скільки ж газу даватиме запущена прем’єром свердловина, запевняючи, що там є великі поклади. До речі, проектна глибина свердловини 1100 м – це невелика глибина, тому її опанування обійдеться значно дешевше. Саме на опанування родовищ на великих глибинах газовики прогнозують великі поклади газу, за рахунок чого Україна дійсно може зробити ривок у нарощуванні обсягів видобутку.

Хто винен?

Прем’єр пообіцяв усім присутнім на урочистостях прибути сюди ще раз, щоб особисто переконатися в успішності нового етапу освоєння Шебелинки. Спілкуючись із журналістами, Гройсман запевнив, що уряд зупинив процес знищення газовидобувної галузі. «Багато десятиріч, особливо з 2007-го по 2013 роки, ПАТ «Укргазвидобування» – державне підприємство, яке має видобувати державний газ, створювати енергонезалежність нашої країни, – було на межі знищення. Ми цей процес зупинили», – заявив він. Тобто в занепаді галузі чинний глава уряду за традицією звинуватив попередників – Юлію Тимошенко та Миколу Азарова.

Але Гройсман забув сказати, що процес знищення галузі завершився не в 2013-му, а фактично після звільнення з посади Яценюка, який залишив йому у спадок розгромлену галузь. Видобувні компанії зазнали удару, коли з серпня 2014 року уряд Яценюка підвищив ставки на користування надрами з 15–28% від вартості добутого газу до 28–70% – залежно від глибини залягання покладів. І хоча з 1 січня 2016 року ставки було знижено до рівня 2014-го, видобуток газу різко загальмував, тому й досі не відновлено попередні обсяги видобутку. Такий результат зумовлений не лише катастрофічним зростанням ренти, а й ціновим трендом на українському ринку газу: два роки тому тисяча кубів газу коштувала $400, а тепер – менше $200.

Крім того, за останніх п’ять років найпотужніша державна компанія «Укргазвидобування» не отримала жодної ліцензії на опанування нових площ. Процес видачі спецдозволів було розблоковано лише в другій половині 2016-го. Сам же Володимир Гройсман нагадав журналістам, що «уряд розпочав видачу дозволів на розвідку – цього року їх видано 14 проти одного дозволу за попередні 7 років». «Також сьогодні розпочато розробку верхнього горизонту Шебелинського газового родовища. Фахівці оптимістично оцінюють обсяги запасів газу на цьому родовищі», – наголосив прем’єр.

Насправді ж приріст видобутку газу поки що не вселяє великих сподівань: за 8 місяців 2016 року видобуток збільшився лише на 1,6% порівняно з аналогічним минулорічним періодом – здебільшого зростання відбулося за рахунок приватних видобувних компаній, тоді як державна «Укргазвидобування» показала приріст лише на 0,5%.

Чому ж зростання власного видобутку газу лежить у межах статистичної похибки? З таким запитанням «Главком» звернувся до Володимира Гройсмана. У відповідь прем’єр порадив набратися терпіння і ще трохи почекати: «Ми приїдемо сюди через рік і побачимо зовсім інший результат».

Але при цьому прем’єр не обіцяє хоча б якоїсь цінової знижки в майбутньому. Відповідаючи на запитання журналістів, Гройсман наголосив, що нині діє ринкова ціна (6879 грн за тисячу кубометрів (з ПДВ), яка призвела до подвійного зростання тарифів на комунальні послуги), і вона для всіх однакова. Саме завдяки такому здорожчанню нібито вдалося подолати корупцію в газовій галузі.

Який зиск отримає простий українець, якщо збільшення видобутку українського газу ніяк не вплине на ціни й тарифи? Скільки ж має коштувати газ для українців, якщо власний видобуток блакитного палива повністю покриватиме потреби України? Це запитання, на які поки що немає відповіді.  Поки ж нові захмарні тарифи сприяють деякій економії: за 7 місяців 2016 року споживання газу скоротилося на 10,9% (на 2,2 млрд куб. м) порівняно з аналогічним періодом минулого року – до 18,3 млрд кубометрів. Найближчими роками обсяги споживання газу в Україні обіцяно скоротити приблизно до 30 мільярдів кубометрів на рік. Зокрема, вже цьогоріч планується спожити 32 млрд кубометрів (у 2015-му – 33,8 млрд). При зростанні внутрішнього видобутку держава також зекономить мільярди доларів, які не доведеться платити за імпорт палива.

Для довідки: за 8 місяців цього року імпорт газу до України скоротився в 2,4 разу. Але попереду опалювальний сезон, і все ще може змінитись.

Новітня історія газовидобутку

Після запуску бурової установки на Шебелинці на робочій нараді, яку провів прем’єр, прийняли рішення про затвердження Концепції розвитку газовидобувної галузі України до 2020 року на найближчому засіданні уряду. Стратегічна мета – забезпечити до 2020 року видобуток власного газу в обсязі 27 млрд куб. м.

Ще на початку 2000-х експерти галузі обіцяли, що в разі підтвердження прогнозів газоносності Дніпровсько-Донецької впадини на глибинах понад 6 тис. метрів відкриється нова сторінка в історії газовидобувної галузі. Підтвердженням цьому стало введене в експлуатацію в 2003 році Кобзівське газоконденсатне родовище на Харківщині, прогнозні запаси якого оцінили в 70 млрд кубометрів. Тоді ж колишній керівник «Укргазвидобування» Ілля Рибчич пообіцяв відкрити ще одну – нову Шебелинку, але вже на глибинах понад 6 тис. метрів. Але поки що це тільки обіцянки. Освоєння великих глибин  дуже дорого коштує, але ж рекордно висока ціна газу дозволяє це робити і досвіду не бракує. Саме харківські газовидобувними опанували гігантське  Уренгойське газове родовище (третє в світі за покладами – 16 трлн куб. м) в Ямало-Ненецькому автономному окрузі Росії – буріння велося на глибині 7–9 тисяч метрів.

З проголошенням незалежності стратегічним завданням компанія «Укргазвидобування» визначила пошук родовищ з великими запасами газу саме на великих глибинах. У складі компанії було створено свою геологічну службу з науковим супроводом пошуково-розвідувального буріння та сейсморозвідувальних робіт. Завдяки власній будівельні базі, компанія вела повний цикл робіт, починаючи з відкриття родовища до його облаштування та введення в експлуатацію.

Володіючи таким потенціалом, в Україні дійсно можна було б наростити за три-чотири роки власний видобуток на 35%, до 27 млрд кубометрів на рік, тобто збільшити на 8 мільярдів порівняно з нинішніми показниками! Але влада поки що не розв'язала масу інших проблем, що призвели до стагнації колись потужної газовидобувної галузі.

Щоб виконати розрекламовану урядову програму до 2020 року, середньорічний приріст видобутку «Укргазвидобування» має становити 11%, а приватних компаній – 15%. Але це може статися лише за умови зниження податкового тиску, спрощення процедури видачі ліцензій на користування надрами, забезпечення доступу до геологічної інформації та інших змін, про які трохи пізніше.

У промислову розробку Шебелинське родовище ввели в 1956 році  – початкові дебіти свердловин давали по 540 тисяч кубометрів на добу. Максимальний пік видобутку був у 1971 році – 31,3 мільярда кубометрів за рік. За ці 60 років звідти видобули понад 622 млрд кубометрів (початкові запаси оцінювалися в 734 млрд куб. м). Загалом у  середині 70-х Україна видобувала 75 млрд кубометрів на рік.
Нині ж більшість основних родовищ, що входять до управління «Шебелинкагазвидобування» (Шебелинське, Хрестищенське, Єфремівське, Мелихівське, Кегичівське, Медведівське), на завершальній стадії розробки. Але й сьогодні це управління забезпечує 42% загального видобутку блакитного палива в Україні – ведеться розробка 56 нафтогазоконденсатних родовищ з експлуатаційним фондом 1530 свердловин у Харківській, Дніпровській, Полтавській, Луганській та Донецькій областях. За 60 років «Шебелинкагазвидобування» видала «на гора» 1200 млрд кубометрів газу.

Приватні компанії йдуть глибше

Активніше опановують великі глибини приватні компанії. Зокрема, компанія ПАТ «Нафтогазвидобування», що входить до складу ДТЕК Рината Ахметова. Компанія в 2015 році ввела в експлуатацію свердловину №17 Семиренківського газоконденсатного родовища глибиною 6750 м на Полтавщині. Це найглибша свердловина в Дніпровсько-Донецькій западині, там приплив газу – понад 100 тис. кубометрів на добу. Це рекордний показник не лише в Україні, а й у масштабах всієї Європи. В компанії «Нафтогазвидобування» стверджують, що в майбутньому добуватимуть газ і на глибинах 8 і більше тисяч метрів.

Цього літа ПрАТ «Нафтогазвидобування» на глибинах майже 6 тисяч метрів завершила бурити ще три свердловини на Семиренківському родовищі на Полтавщині – за добу там видобувають 760 тисяч кубометрів газу. Цей інвестиційний проект обійшовся в 800 млн грн. «Це був технологічно складний і високозатратний проект. Ми розпочали його минулого року і тепер отримали хороший результат. Це дає нам упевненість, що за підсумками 2016 року ми виконаємо виробничий план – буде видобуто 1,6 млрд кубометрів газу», – повідомив генеральний директор ДТЕК «Нафтогаз» Ігор Щуров. У 2015 році компанія видобула 1,3 млрд кубометрів.

Але наступного року, не вкилючає Щуров, приватна компанія знизить темпи приросту видобутку газу: «Сценарій подальшого розвитку залежатиме від регуляторно-інвестиційного середовища – сьогодні це ключовий показник, який є орієнтиром під час розробки нашого річного бізнес-плану». Цілком імовірно: якщо приватні компанії скорочуватимуть темпи видобутку, то впаде і загальний показник по Україні.

Практично всі об’єкти «Нафтогазвидобування» оснащені за останнім словом техніки. Зокрема, в 2014 році на Семиренківському родовищі запрацювала установка попередньої підготовки газу «Олефірівка» – там паливо очищують від води і механічних домішок та виділяють газовий конденсат. Проектна потужність – 2 млрд кубометрів газу і 70 тис. тонн газового конденсату на рік.

Щоб контролювати виробничий процес на всіх об’єктах – від видобутку газу до його подачі в магістральний трубопровід у режимі реального часу (online) – торік компанія впровадила автоматизовану систему оперативно-диспетчерського управління. Всі об’єкти обладнано телеметричними системами, які дають змогу з центрального пункту в Полтаві вести цілодобове спостереження за всіма процесами на виробничих об’єктах та запобігати надзвичайним ситуаціям. Підключено також системи відеоспостереження та GPS-моніторингу роботи транспорту. Завдяки такій автоматизації зменшилися технологічні втрати газу, оптимізовано терміни капітальних ремонтів  свердловин, зменшилася кількість відмов обладнання і водночас зріс контроль за безпекою виробництва.

Досягнення ПрАТ «Нафтогазвидобування» лише підтверджують, що «стрибок» у газовидобутку стане можливим за умови залучення новітніх технологій. «Щоб виконати програму, річний обсяг інвестицій має становити $1,5 млрд», – оцінює виконавчий директор Асоціації газовидобувних компаній України Роман Опімах.

Найпотужніша видобувна компанія «Укргазвидобування» запланувала наростити щорічний видобуток до 20 млрд кубометрів, хоча минулого року її обсяги впали до 14,5 млрд і поки що мало надій на відновлення втрачених позицій. Решту 7 мільярдів кубометрів до 2020 року влада розраховує отримати від приватних компаній – це втричі більше, ніж сьогодні. Але ж державна політика не стимулює нове буріння для нарощування обсягів видобутку.

Тож не дивно, що «Укргазвидобування» поки що майже не нарощує видобуток газу, а прем’єр знову просить українців трохи почекати.

Стабільність газовидобутку утримують фактично лише кілька приватних компаній. Загалом на газовому ринку 50 приватних підприємств, з них шість забезпечують 90% видобутку. Із цих шести дві компанії – ДТЕК «Нафтогазвидобування» та Burisma Holdings – забезпечують 65% видобутку. І обидві компанії вийшли на великі глибини.

Газові мрії уряду і реальність

В Асоціації газовидобувних компаній України плани уряду щодо рекордно стрімкого нарощення газовидобутку називають фантазіями, викладеними лише на папері. Там пропонують вирішити великий комплекс проблем, від яких залежить розвиток галузі.

У першу чергу експерти асоціації вважають за необхідне зафіксувати зрозумілі та прозорі правила видачі нових ліцензій, тобто зробити з численних кодексів, законів та урядових постанов, що регламентують порядок видачі спецдозволів, один документ, який би повністю унормував весь процес.

Потенційні інвестори сподіваються отримати від влади чіткий план видачі ліцензій на три роки вперед, тобто повний план конкурсів, де б було вказано, які ліцензії буде виставлено.

Потрібно відновити процес підписання угод про розподіл продукції на нових ділянках, а не на базі вже існуючого видобутку – це повинні бути великі площі, які б могли зацікавити міжнародні нафтогазові компанії.

Потребує спрощення регуляторне середовище: в Україні з моменту видачі ліцензії до буріння в середньому минає два-три роки – саме стільки часу витрачає інвестор на отримання всіх дозволів та погоджень, тоді як у провідних країнах на це витрачають не більше шести місяців. В асоціації наголошують, що найчастіше затягування часу виникає на етапі виділення землі для буріння, адже з огляду на недосконалість Земельного кодексу на цьому етапі всі хочуть щось з цього отримати.

Децентралізація та обласні ради – це ще один камінь спотикання. Відповідно до чинного законодавства, всі податкові надходження від видобутку нафти і газу стікаються до столиці. Враховуючи те, що законодавством делеговано право облрадам та райрадам узгоджувати всі видані ліцензії на їхній території, вони не узгоджують жодної ліцензії, доки не буде вирішено питання «а нам що з цього?». Тому потрібно частину надходжень від ренти на видобуток нафти і газу залишати в обласних та районних бюджетах. Принципи такого розподілу запропоновані законопроектом №3038 від 4 вересня 2015 року: пропонується зміна правил розподілу коштів із рентної плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату у співвідношенні: 2% – до сільських, селищних та міських бюджетів, 1,5% – до обласних бюджетів та 1,5% – до відповідних районних бюджетів.

Отримавши всі необхідні документи та погодження, перед інвестором постає питання: чи доцільно бурити при ціні газу $200, тоді як зовсім недавно було $400? Відповідь на це питання в асоціації шукали разом з Мінфіном, МВФ та міжнародною компанією IHS. Виявляється, на більшості родовищ бурити стає невигідно. Тому експерти наполягають на перегляді податкового навантаження на нові проекти. Зокрема, пропонується знизити ренту для нових родовищ до 12% (без урахування глибини), тоді податкове навантаження зробить нові проекти економічно доцільними на найближчі два-три роки.

У майбутньому ж експерти радять переходити на систему оподаткування прибутку, яка більш справедливо розподіляє податкове навантаження і вважається найкращою практикою у світі.

І, що важливо, почавши видобувати газ, інвестор хоче знати, чи зможе він його продати. В асоціації стверджують, що для цього потрібно забезпечити прозорі та справедливі правила, які не дискримінуватимуть видобувні компанії та не висуватимуть додаткові необґрунтовані вимоги до видобувних компаній від оператора газотранспортної системи. Запорукою цьому міг би стати ефективний та компетентний державний регулятор (НКРЕКП). Відповідний законопроект мав бути ухвалений майже два роки тому, але віз і нині там.

Наталка Прудка, «Главком»

Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code