ГРОМАДСЬКА ЗРАДА: ПРИ МІНІСТЕРСТВІ ОБОРОНИ

Перегляди: 532

Ще 22 липня, місяць тому, Міністр Оборони України затвердив склад Громадської ради при МО, який буде діяти наступні два роки. І ця рада навіть встигла обрати собі Голову. І ні, це не ветеранський ляльковод, відвертий антиукраїнський елемент і «солдат россии» Палій, він тепер просто член громадської ради

вкевкеавк

Головою обрали відставного генерала, помічника нардепа Олега Ляшка. Теж громадськість як не як).

Але давайте по порядку.
Пам'ятаєте у лютому був великий скандал навколо Громадської ради при Міністерстві оборони?

Тоді реальні волонтерські фонди і окремих волонтерів банально не допустили у Громадську раду. Саме з цього скандалу і почалася уся інфо-кампанія з позбавлення фінансування проросійських ветеранських організацій.

Тих організацій, представники яких за державні гроші під час війни літають на «вшанування» в Москву. Тих, хто організовує в Києві та регіонах зрежисовані в Кремлі акції типу «безсмертного полка». Тих, хто роками отримує фінансування з державної ветеранської «кормушки» і банально краде гроші. Списуючи їх на «круглі столи», «вшанування та покладання квітів» з гвоздиками по 200 грн і на статутну діяльність (оренда офісів, заробітна плата і т. д). Інфо-кампанія, втім ні до чого поки не призвела, адже фінансування, з волі міністра соцполітики Реви, «ветерани» отримали в повному обсязі. Я писав про це детально у ФБ.

Але фінансування ветеранських організацій — це «парафія» Державної служби у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції і Міністерства соціальної політики.

Проте ці процеси нерозривно пов’язані, оскільки в Громраді при МО (як і в таких же Радах при десятках інших міністерств та відомств) сидять переважно ті самі організації та персонажі, які отримують фінансування від Мінсоцполітики та з місцевих бюджетів.

Але ми поки повернемося до Міністерства оборони.

Отже на тодішніх скандальних Установчих зборах по обранню Громадської ради, тогочасний голова попереднього скликання Ради генерал Палій намагався протягнути через плеяду «організацій-пустушок» своїх людей — професійних лобістів, розпильщиків бюджетних грошей, відставних генералів, ветеранів козацтва, праці, генеральського руху, спецслужб,  ракетних військ і ще ветеранів казна-чого.

І Палію це вдалося. Використовуючи рейтингове голосування — за «потрібні» організації голосували десятки заведених туди фейкових ГО-шок. Ну зовсім фейкових, і тих які жодного відношення до оборонного відомства не мають. У результаті рейтингового голосування до Ради пройшли виключно «потрібні» люди.

Вчитайтеся просто у назви «інститутів громадянського суспільства», що приймали участь у цій виставі:

  • «Соціально-культурна автономія козацького народу»;
  • «Україна космічна», "Екологія та соціальний захист";
  • «Європейська поліцейська асоціація України»;
  • «Федерація жінок за мир в усьому світі»;
  • «Зібрання романської культурної спадщини» ;
  • "Фонд Героїв Радянського Союзу, повних кавалерів Ордену Слави з соціального захисту ветеранів і членів їх сімей 9-ї (216-ї) Маріупольсько-Берлінської ордена Леніна Червонопрапорної, ордена Б.Хмельницького ІІ ступеню винищувальної авіації дивізії»;
  • «Фонд культури та мистецтв України»;
  • «Спілка християнських письменників України;
  • „Селянське козацтво України“,
  • „Національний координаційний комітет сприяння протидії корупції“;
  • та десятки інших.

Ще під час підготовки Ініціативною групою Установчих зборів з обрання Громадської ради було виявлено цілий ряд порушень та зловживань. „Потрібні“ організації не подавали повних пакетів документів, жодним чином не показували зв’язок з Міністерством оборони, а волонтерів натомість просили приносити підтвердження передачі матеріальної допомоги, губили їх документи тощо. Частину реальних організацій і фондів „збили“ ще на етапі прийому документів.

У результаті тих лютневих „установчих зборів“ волонтерські організації та фонди не були допущені у Громадську раду. Взагалі. Попри демарш понад 30 волонтерських організацій склад таки був проголосований.

Відразу після Установчих зборів і скандалу, який там вчинили волонтери, булаблискавична реакція Міністра Степана Полторака і формування громадської ради було поставлено на паузу.

„Міністерство оборони зацікавлене у якісному громадському контролі та формуванні складу Громадської ради прозоро, відкрито та публічно“, — йшлося у повідомлені відомства.

Проте Міністр таки підписав цей склад Громадської ради. Через півроку після скандалу.

Я не знаю, що спонукало його підписати такий „зашквар“, раніше він охоче йшов на діалог і співпрацю з волонтерами. Усе що потрібно було зробити — це переглянути принципи формування і функціонування такого органу як Громадська рада при Міністерстві оборони та оголосити про нові вибори за новими правилами.

Перетворити цей орган з закритого клубу військових пенсіонерів, ряжених клоунів та просто „ватників“ усіх калібрів на реально дієвий механізм громадського контролю. Тим паче, що уже є успішні або відносно успішні приклади формування та функціонування громадських рад — при Міністерстві охорони здоров’я, НАБУ,  Вищій кваліфікаційній комісії суддів України тощо.

Без каруселей і „фейкових“ громадських організацій.

Але маємо те, що маємо. А вірніше маємо отакий склад Громадської ради.

Головою Ради став генерал-майор у відставці Гаращук Петро Григорович. Протеже та друг Палія. За моєю інформацією, Палій пішов на цей крок, розуміючи, що він надто вже „зашкварений“ і спокійно головувати йому не дадуть.

У минулому складі Ради Гаращук був заступником Палія — координатором з питань забезпечення діяльності Збройних Сил України. Крім того Гаращук — помічник нардепа Олега Ляшка. У 2014 році займав навіть 57 місце у партійних списках Радикальній партії.

Але давайте подивимося, хто ж ще увійшов до складу нової Громадської ради при ключовому, в період російської гібридної агресії, Міністерстві.

Переважна більшість членів — військові пенсіонери або ветерани КДБ. Велика частина з організацій, які вони представляють — отримують фінансування з державного бюджету і у минулому, і у поточному роках. Як з центрального, так і з місцевих бюджетів.

Фінансування ветеранських організацій у І півріччі 2017 року:

Фінансування ветеранських організацій 2017

Витрачають „ветерани“ ці кошти переважно на різноманітні „вшанування пам’яті“, урочистості, круглі столи, друковану продукцію тощо.

Особистості усіх членів нового складу Громадської ради аналізувати не будемо, лише поспіхом пробіжимося по окремим:

Віктор Палій — генерал-полковник, колишній голова Головного Управління Розвідки. Власне ключова особа в усьому дійстві. Відвертий українофоб. Про цього персонажа можна писати детально і багато, та й писали уже. Було проведено цілий ряд журналістських розслідувань, які підтверджують нецільове використання коштів, що виділяються з бюджету на „ветеранські“ структури, де Палій є керівником або дотичним до них. Минулого тижня заступника Палія по ветеранській організації, Олега Мартинова, упіймали в Києві ветерани АТО та волонтери і примусили вибачатись за носіння фальшивої Зірки Героя України та за те, що видавав себе за учасника бойових дій, таким не будучи.

Палій

Старіков Олег — ветеран спецслужб, з орбіти Палія. Відкрито визнає, що у „ветеранських“ організаціях, куди він входить „все за советскую власть и их не переделаешь“.

Павловський Владислав — очолює якусь маргінальну організацію з дивною назвою ОБСЄ (Організація Безпеки Спільноти Європи http://osce.org.ua/), яка повторює символіку справжнього ОБСЄ, з формою, шевронами і т. д. Називає себе „Президентом місії“. Активно намагається стати членом Громадської ради при Міністерстві закордонних справ. У почесних президентах фейкового „ОБСЄ“ — той же Палій та цілий ряд осіб, яких легко можна знайти як спікерів на сайті „Український вибір“ Медведчука.

Павловський

Шатілін Андрій — колишній співробітник спецслужб, представляє організацію Український Фонд Миру, керівником якого зараз являється Людмила Супрун, до цього був Леонід Черновецький. Про Супрун варто знати тільки те, що в 2011 році вона підтримала російський рух „Народное большинство России, Украины, Белоруссии“, який виступає за об'єднання Росії, Білорусі та України в одну конфедеративну державу.

Шатілін

Ще Шатілін — радник директора „Готель Козацький“ і це багато що пояснює. Але про сам готель на Майдані Незалежності, конфлікт між Міністерством оборони та певними комерційними і кримінальними структурами і роль у цьому конфлікті окремих представників діючої Громадської ради при Міністерстві оборони — розкажу в окремому матеріалі.

Бондарчук Ігор — Громадська організація „Резервіст“. Пов’язана з тим же Шатіліним та Супрун.

Супрун

Шаповалов Костянтин — голова Спілки християнських письменників України. Спілка роздає свої нагороди, які дуже подібні на державні. Проводить літературні фестивалі, кінопокази та вечори поезії. Що спільного у спілки з Міністерством оборони — я так і не зрозумів.

Шаповалов Костянтин

Мотін Федір — Благодійний Фонд „Лівий Берег“. Він же  »ЛІВИЙ БЕРЕГ-ОХОРОНА". Якось намагався потрапити в Київраду від Демократичної Партії України, афілійованої з «Молодою командою Черновецького». Бійці «Лівого Берега» — фігуранти не одного десятка скандалів у столиці у розрізі присутності спортсменів для силового забезпечення проблемних будівництв або вирішення корпоративних конфліктів.

Качалов Юрій — представляє організацію “Міжрегіональний Народний Контроль”. Ми не знайшли жодну інформацію про діяльність організації у розрізі АТО.

Пінчук Євген — забудовник, генеральный директор інвестиційно-будівельної компанії «Будкапиталз», яка в різний період будувала житло для Міноборони. Голова «Всеукраїнської спілки безквартирних офіцерів».

Вікнянський Павло — лідер «лівого молодіжного руху» Студентська Республіка. Вікнянський називає війну «громадянською», світиться на круглих столах, організованих структурами, дотичними до Медведчука, запрошує на свої заходи антиукраїнського пропагандиста Коцабу. Не так давно його організація була позбавлена фінансування від Міністерства молоді та спорту саме з цих причин. Організація звітує про свою діяльність приміром «Стіною кохання, де кожний може написати освідчення».

Фоменко Олександр — генерал-лейтенант у відставці. Голова громадської ради “Київська асоціація генералів, адміралів-ветеранів”. У звіті організації з цікавого: постійне відвідування у Центральному госпіталі хворих генералів, адміралів і надання їм допомоги.

Костюк Олександр — Гетьман ВГО «Соборне гетьманське козацтво» з купою медалей. Козацький «генерал». Раніше розвивав тему створення в Україні «козацького народу України».

Куртян Сергій — теж член правління смішного «ОБСЄ» Павловського, керівник Об’єднання громадських формувань України з охорони громадського порядку і державного кордону. Якщо поглянути на Витяг з протоколу №3 від 28 жовтня 2009 року цього Об’єднання то можна дізнатись, що цей «ряжений» сам собі присвоїв почесне звання генерал-лейтенанта:

Куртян

«За особистий вагомий внесок при створенні ряду обласних, районних громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону — рішенням другої конференції ОГФ України ОГП ДК Куртяну Сергію Анатолійовичу, одноголосно, присвоєно почесне звання генерал-лейтенант ОГФ України ОГП ДК»

- Сапсай Володимир — полковник запасу, представник організації «Журналісти проти корупції». Хоча жодних журналістських матеріалів Сапсая я не знайшов, на сайті даної організації згадки про Сапсая теж відсутні.

Балмасов Борис — член Організації Ветеранів України комуніста Цибенка. Відверто антиукраїнської структури, яка влаштовувала в Києві та регіонах «безсмертні полки».  У звіті організації немає жодного слова про АТО. Лише «вшанування» та «покладання квітів». На сотні тисяч гривень з державного бюджету.

Марієн Ігор — юрист, голова ВГО «Комітет конституційно-правого контролю України», згідно звіту — організація жодним чином не пов'язана з Міністерством оборони. Багаторічний член та голова Громадських рад при різних міністерствах та відомствах (Мінюст, КМДА, ДержКомФінмоніторинг…). Був довіреною особою від громадської організації «Громадський рух підтримки реформ Президента України В.Ф. Януковича» — в Громадській раді при державній службі фінансового моніторингу України.

Воробйов Володимир — генерал-лейтенант у відставці. Заступник Голови Міжнародної громадської організації «Воїнство і віра». У звіті організації я не знайшов нічого суттєвого крім проведення вшанувань, концертів та круглих столів.

Харечко Михайло Миколайович — помічник нардепа Куніцина. Ще одного активного «розпильщика» ветеранських коштів.

Семерич Юрій —- генерал-майор у відставці.

Стасюк В’ячеслав — генерал-лейтенант запасу. Голова фонду «Рідне Полісся».

Петренко Микола — полковник на пенсії, у Громадській раді при міністерстві Оборони представляє «Фонд інформаційної, правової та економічної підтримки військовослужбовців запасу».

Паламарчук Анатолій — генерал-майор запасу, військовий пенсіонер, «Член Ради громадської організації ветеранів та співслужбовців 41 гвардійської танкової дивізії».

Маковецький Володимир — полковник запасу, «Громадський рух соціальних ініціатив учасників бойових дій, ветеранів військової служби та працівників правоохоронних органів міста Києва». Організація займається виключно «вшануваннями», круглими столами та виданням «вісників».

Ми передивлялися профайли в «Однокласниках» цих переважно сивочолих полковників та генералів, багатьом з яких глибоко за 70.  Майже усюди простежується безмежна туга за радянським минулим і службою в радянській армії. Один з членів Громадської ради був правий, вони дійсно усі «за савєцкий союз».

Усі ці люди увійшли до Громадської ради при Міністерстві оборони.

Дивна і строката компанія, погодьтеся: відставні генерали та полковники, ветерани КДБ, генерали козачих військ, поціновувачі колорадських стрічок, «солдаты россии» і просто ряжені клоуни, відомі українофоби та комуністи, розпильщики бюджетних коштів, лобісти якихось майнових та шкурних питань.

У той же час там не знайшлося місця реальним волонтерським організаціям та фондам, які з початку війни забезпечували та продовжують забезпечувати підрозділи ЗСУ усім необхідним на сотні мільйонів гривень — починаючи від обмундирування і закінчуючи автомобілями, тепловізорами та безпілотними літальними апаратами. Які проводять навчання та інструктажі, впроваджують новітні системи зв'язку та програмного забезпечення для координації підрозділів та роботи артилерії. Не знайшлося там місця і сучасним проектним менеджерам та учасникам АТО.

Структура під назвою «Громадська рада при Міністерстві оборони» — фактично є закритою групою зацікавлених осіб. І дуже цікаво чи вистачить у Міністра волі і можливостей розігнати цей «мєждусобойчик»  і сприяти формуванню дійсно ефективного органу громадського контролю.

Источник newwest

Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code