Історія України – новітня ера: що було і на що нам чекати надалі?

Перегляди: 408

Коли б в кінці 80-х років минулого століття в студентських колах хтось задав питання що буде, якщо Україна стане незалежною, звичайно, що загальна маса присутніх в обговоренні студентів відповіла б, що настане на землі рай

Наша республіка (країною вона не була) за економічним потенціалом займала 10-те місце в світі. Ви можете це собі зараз уявити? Це просто фантастика!

І що ми маємо зараз? Президент Порошенко заявляє про план входження України в перспективі до 20-ки кращих економік світу. Наразі ми входимо в 20-ку, але з іншої сторони. Як ми дійшли до такого стану, що зараз вся економіка просто стоїть і ми НІЧОГО не виробляємо.

А починалося все чудово. Обвал цін на нафту, ГКЧП (це щось на кшталт «народних республік») та як наслідок розвал СРСР. Причому в цьому розпаді вирішальну роль відіграв референдум про незалежність України.

Єдиною надією на краще зараз є знову ж таки ціни на нафту на світових ринках. У черговий раз Господь нам допомагає. Немає у нас мудрих керманичів – лише на Бога остання наша з вами надія!

Так от: при розвалі Росії (а він не горами) роль України відіграватиме Татарстан чи Якутія, хоча це вже не настільки важливо. Очевидно, що роль Балтії перейде до республік Північного Кавказу.

Всенародний референдум про незалежність України дав надію народу на успішне майбутнє.

Президентство Кравчука. Що ми одержали у результаті його діяльності? Питання логічне, та відповідь невтішна – НІЧОГО. Ніяких планів, перспектив, по факту  — гіперінфляція. Короткий термін «царювання» і Леонід Макарович програє дострокові президентські вибори Кучмі.

Президентство Леоніда Даниловича було значно довшим і тривало аж два терміні, причому він був не проти того, щоб залишатися на третій. Не вийшло. Що ж відбулося за два роки діяльності Кучми? Приватизація і повний грабунок населення. Продаж ласих шматків економічного пирога своїм і за безцінь. Далі відбувалось масове зубожіння народу, вбивство Гонгадзе, акція «Україна без Кучми». Наприкінці правління Леоніда Даниловича на політичну арену вийшов Ющенко.

Ще будучи головою Нацбанку він ввів в обіг національну валюту в обмін фантиків і гривня (важко подумати) мала курс 1,8 долара.

При прем’єрстві Віктора Андрійовича стабілізувалася економіка. Держава розрахувалася з боргами, зарплатами, пенсіями. Це був період надій та сподівань, але дуже скоро він, як месіанство, добіг свого кінця.

Не зважаючи на Помаранчеву революцію, що привела до влади цього ж Ющенка, ситуація поступово почала погіршуватися. Далися взнаки і економічна криза і свій вклад в цьому внесла Юлія Тимошенко. Але й слабкість діючого президента при цьому була очевидна.

Період правління Януковича займає відносно невеликий проміжок часу, але наслідки його ми будемо розгрібати ще досить довго. Він запам’ятався нам Межигір’ям, золотими батонами, бізнесом сім’ї і звичайно розстрілом Небесної сотні на Майдані. Про це не забуде ніхто – жоден українець, не зважаючи на ставлення його до політики. Немає нічого важливішого за людське життя! Діяльність Віктора Федоровича – найжахливіша, найбрудніша та найганебніша сторінка сучасної історії України! Про це мають знати і знатимуть усі. Не лише українці, а весь світ.

На превеликий жаль нинішній президент дзеркально відображає політику Януковича. Хоча віддаючи за нього свої голоси у 2014 році – українці і подумати про це могли. Принаймні більша частина з нас, тих хто вирішив довірити йому правління нашою країною. Тих, хто вірив в нього, тих хто хотів змін на краще, тих, хто пам’ятав Майдан, тих, котрі прагнули усім серцем до Європи.

Якщо проміжок часу, який при владі сидів «проффесор» можна назвати періодом «стоматолога», то нинішній – це період «цукерок».

Порошенко не став президентом, він продовжив займатися бізнесом. Стан України говорить про це.

Зараз у нас два проблеми: економіка та війна. І в обох виходу не видно. Економіка стоїть і жодних спроб її підняти немає. Хоча б один завод чи фабрику (окрім «Рошену») побудував цей уряд – була б сотня щонайменше робочих місць… А так – повний нуль. Питання війни на Донбасі – те ж саме: що продиктує Путін устами німецьких і французьких очільників – те ми беремо «під козирьок».

Останній приклад – це зміни до Конституції в питанні «місцевого самоврядування» і окремих районах!!! Якщо верховна Рада прийме ці зміни, боюсь, що наступного президента України ми з вами вже не матимемо змоги обирати, адже в Росії президентів місцевого розмаху просто назначають.

Що нам залишається? Аналізувати, вірити та чекати… За тиждень ми обговоримо з вами це обов’язково!

Сил усім вам та витримки і пам’ятаймо, що є речі, які залежать від нас. І кожен має починати з себе для того, аби змінити життя України на краще вже завтра!

Світлана Носата для ІА «Українські реалії»

Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code