Кого Лукашенко має за лоха — Путіна чи простого білоруса?

Перегляди: 435

Відповідь, схоже, проста — усіх. Утім, зараз черга Путіна вмиватися від плювка Бацьки. І це напередодні дня народження ВВП

Чому Путін має себе відчувати опльованим? А тому Лукашенко чітко заявив, що про жодну російську авіабазу, про яку вже переможно розтрубили російські ЗМІ він не з ким не домовлявся. Більше того, це просто якась провокація.

«Нам не треба бази сьогодні. Тим більше, військово-повітряної. Нам потрібне певне озброєння, про що я публічно говорив Путіну і раніше — Медведєву. Нам потрібні літаки, а не бази, сьогодн, але на цей рахунок ні з ким не було розмови», — заявив Лукашенко

«Мене просто дивує і навіть в якійсь мірі обурює і ображає, навіщо це було росіянам сьогодні вкидати в засоби масової інформації? Може, турбуються, що ми дійсно йдемо на Захід, щоб підкинути цю тему, щоб Захід почав у нас питати чи сумніватися в тому, що ми з ними хочемо нормалізації відносин?» — сказав президент Білорусі.

Білоруський лідер зазначив, що чує останнім часом заяви білоруської «опозиції з приводу розміщення російської авіабази на території Білорусі». «Я нічого про це не знаю. Людина, яка повинна приймати це рішення, — я про це нічого не знаю», — підкреслив він.

Отакої.

Власне, кажучи Лукашенка можна навіть запідозрити у якомусь садизмі по відношенню до Путіна, у якого завтра день народження. Але у цьому весь Лукашенко — плювати йому, що в когось там день народження, а в нього — в неділю вибори, що поважливіше усіляких уродин, навіть Путіна.

Чи означає усе, що сказав Лукашенко, що російської бази не буде в Білорусі? Анітрохи.

Отже, що власне хотів сказати Лукашенко.

По-перше, месседж для Путіна — не лізьте поперед Бацьки в пекло. Не треба розповідати про авіабазу і дратувати білорусів напередодні виборів. Я їх, звісно, виграю, але не треба мені щонайменших ускладнень. Крім того, мені не треба зайвих ускладнень із Заходом. І якщо ви — Володимире Володимировиче — не зауважили, то я й справді хочу із ним дружити, бо ви мені майбутнє, яким я його бачу, не зовсім здатні забезпечити. А долі Асада та Януковича, даруйте, я не хочу. Але... про щось типу авіабази пізніше ми іще можемо поговорити, в обмін на певні преференції. Не те, щоб я погодився її розмістити, але ми можемо про це говорити і ви можете надувати щоки перед росіянами, мовляв, процес іде, наші геополітичні позиції міцні, ну і так далі, як там вже придумає Дмітрій Кисельов.

По-друге, месседж для білорусів та Заходу. Брешуть усе кляті москалі.

Тепер питання — чи так вже брешуть? Ні. Путін справді доручив домовитися про базу, є проект договору і, судячи з того, що Лукашенко натякнув, мовляв, розмови про літаки були, то і Путін отримав чітку надію на базу. Яка, до речі, йому з військової точки зору, абсолютно не потрібна. Натомість, вонапідживлювала б імперські амбіції росіян та тримала б на певному гачку Лукашенко.  Російські ЗМІ поспішили. Тренд в них зараз такий військово-повітряний — бомбардування в Сирії, пропозиції побомбити в Іраку та Афганістані, «джигітовки» над Туреччиною, ну і авібаза в Білорусі якби в масть. Але тут такий холодний душ.

І ще раз повторимося — усе це не означає, що далі про базу в Білорусі не може бути мови. Може. І буде. Політика Лукашенка дуже проста — нікому, нічого і ніколи не обіцяти залізно, ні Заходу, ні Путіну. Його головне завдання давати надію і Заходу, і Росії, а потім раптово «з'їзджати», як у випадку з авіабазою, вводячи одного партнера в ступор, а другого — у захват. Зараз був реверенс в сторону Заходу і трохи білорусів, і плювок в Путіна. Завтра усе може бути навпаки. Таким чином, час від часу Лукашенко когось робить щасливим, а когось — нещасним. І перший на радощах готовий йому усе пробачити, а другий готовий щось віддати аби знову здобути прихильність Лукашенка. Можна було б казати, що крім пряників для Лукашенка можуть знайтися й батоги. Утім це не так. Адже Лукашенко, як колобок — як тільки йому хтось починає погрожувати, відразу заявляє, що він остаточно втече — чи на Схід, чи на Захід. І за ним знову починають упадати з пряниками. По суті, Лукашенко зараз якнайкраще втілює в життя феномен «фінляндизму», залишаючи Білорусь таким собі містком між Росією та Заходом і планує так іще довго протриматися.

Источник: depo.ua

Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code