Кожному по пістолету: за і проти “легалізації зброї”

Перегляди: 454

Війна на Донбасі,  контрабанда звідти зброї зробили  як ніколи актуальним питання її легалізації

Питання дозволу на носіння короткоствольної зброї почали активно обговорювати цього літа. Апогей кампанії припав на кінець серпня, після чого петиція на сайті президента набрала більше 25 тисяч підписів, а після кривавих подій під Верховною Радою 31 серпня – розголос теми пішов на спад.

Приводом для поновлення дискусії навколо цього досить неоднозначного питання став початок роботи Конституційної комісії над цим законопроектом на початку жовтня.

За прийняття якого закону підписалося більше 36 тисяч українців, які “підводні камені” цього питання і чи на часі саме цей законопроект, з’ясовував INSIDER.

Що каже статистика?

За даними МВС, на сьогодні в Україні зареєстровано  більше 600 тисяч власники вогнепальної зброї, у яких в особистому користуванні знаходиться майже 900 тисяч одиниць відповідної зброї.

При цьому, за 2014 рік, Генеральна прокуратура зареєструвала 3008 кримінальних правопорушень з використанням вогнепальної зброї. Для порівняння, у невоєнному 2013 році таких правопорушень було більш ніж в два рази менше – 1238, а за перші 7 місяців 2015 року – уже 1107.

У той же час прокуратура не надала інформацію, щодо кількості злочинів, скоєних за допомогою конкретно нелегальної вогнепальної зброї.

Також, не зважаючи на регулярні повідомлення з уст Порошенка про перехоплення нелегальної зброї з території так званих “ДНР” та ЛНР”, самі правоохоронні органи подібної звітності не ведуть, про що вони повідомили у відповіді на інформаційний запит кореспондента INSIDER.

Хто ініціатор?

Подолання бар’єру у 25 тисяч голосів, необхідного для подальшого розгляду петиції, стало наслідком активного лобіювування цього питання активістами Української асоціації власників зброї та близьких до неї публічних осіб. Як результат – підписи були зібрані і президенту довелося відповісти на неї.

Нагадаємо, що сам Порошенко висловився проти легалізації вільного носіння зброї.

Петицію на сайті президента розмістив голова Української асоціації власників зброї Георгій Учайкін. За його словами, питання дозволу носіння вогнепальної зброї було актуальне завжди:

— Ця тема завжди була, вона завжди існувала. Ще з початку незалежності українці почали добиватися законодавчого врегулювання обігу зброї — і нічого не вдавалося, бо надзвичайно потужне антизброярське лобі представлено корупційною мегаструктурою МВС, тобто не тільки власники зброї, а й всі українці знають що там , в МВС — суцільна корупція, і в питаннях дозвільної системи, і в питаннях ліцензії на господарську діяльність, пов’язану зі зброєю.

Він також нагадав, що де-юре легальна зброя сьогодні є, але це — мисливська зброя:

— Сьогодні в нас 2,5 мільйони одиниць мисливської легальної зброї по населенню, а нам потрібні пістолети, з якими люди можуть захищати себе. Власне, ми ж не вигадуємо нічого нового  — такі закони існують у всій Європі за винятком України. Молдова з таким законом з 1994 року живе, всі країни Балтії. Я думаю, що, в принципі, це єдиний аргумент, який можна наводити.

Молдова – аргумент чи конраргумент?

Кардинально протилежної думки дотримується залучений експерт Конституційної комісії Григорій Усатий.

— Аргумент з приводу ситуації у Молдові не можна сприймати, як серйозний, хоча б тому, що і за розміром території, і за кількістю населення Молдова менша за Україну, це по-перше. По-друге, треба орієнтуватися не так на країни пострадянського простору, а все ж таки на більш високорозвинені країни, демократичні – тобто правові держави. Так от, вони – Франція, США – в світлі останніх подій бажають суттєво обмежити обіг зброї, її продаж, суттєво посилити контроль за такою зброєю. Тобто саме демократичні держави з високим рівнем свободи планують обмежувати цю свободу у тих питаннях, які стосуються безпеки громадян, держави і суспільства.

INSIDER з’ясував, що одним з наслідків легалізації зброї у Молдові у 1994 році і дозволі громадянам купувати її у 1998 було стрімке зростання цін на вже легальну зброю. Тобто склалася ситуація, коли ніхто з простих громадян не міг собі дозволити придбати, скажімо, пістолет для самозахисту – на кінець 90-х ціни були не менше 800 доларів на найпримітивніші моделі. Тепер же ціни в Молдові впали в рази, але і попиту нема.

На думку Усатого, в Україні ситуація буде така сама, оскільки мова ще йде не лише про ціну самого пістолета, а і про довготривалу процедуру отримання дозволу:

— Тут враховується і вартість самої зброї, і засоби для її зберігання, а ще все те, що стосується платних довідок. Тобто, в підсумку, вийде, що ця зброя не буде доступною для всіх. Я нагадую, що на сьогодні, в Україні мінімальна заробітна плата, мінімальна пенсія становить трохи вище, ніж тисячу гривень. Тому, де тисяча гривень, а де тисяча умовних одиниць? Ви самі розумієте для кого цей буде закон? Безумовно, для людей заможних. Але заможні люди, вони й так захищені. Тут мова йде про те, що у нас є соціально незахищені люди і для них ця зброя буде недосяжна. І вони будуть поставлені у завідомо нерівні умови за майновою ознакою, — пояснює експерт.

Тим часом, у ініціатора петиції президенту і на цей аргумент є своя відповідь:

— Спочатку ринок реагує таким чином: як тільки створюються прозорі умови для розвитку ринку, на нього починають входити виробники — імпортери, і відповідним чином завозять свою продукцію. Але не варто забувати , що фактично миттєво з’являється вторинний ринок зброї, так само як секонд-хенд автомобілів, так з’являється і секонд-хенд зброї. Тобто ціни падають: в цілому буде збалансована ціна, така як в Європі. За певний період — рік, півтора, два воно приведеться до ладу, тому що це конкуренція.

На думку Учайкіна, бізнес сам врегулює ціни, він сам створить конкуренцію:

— Неякісна система підготовки є проблемою із власником зброї, проблеми з власником зброї веде до позбавлення ліцензії, а це вже втрачений бізнес. Всі знають, як це працює. Насправді нормальному ресторану санепідемстанція не потрібна, так само і тут: все буде нормально, — переконаний він.

Прибрати монополію?

Також Георгій Учайкін акцентує увагу на тому, що за законопроектом, котрий зараз на обговоренні у Конституційної комісії, право на ліцензування зброї переходить до Міністерства юстиції:

— Ми законом нашим передбачили демонополізування власне систему МВС. Тобто  прибрати в них всі повноваження, пов’язані із ліцензуванням діяльності  господарств, пов’язаних із зброєю. В будь-якому випадку контроль за обігом зброї має залишитись у держави. В даному випадку Мін’юст має видавати ліцензії, а МВС – спостерігати за виконанням вимог цих ліцензій.

Залучений експерт Усатий не впевнений, що такий крок вирішить всі проблеми:

— Мені видається, що якщо ми передамо цю функцію Мін’юсту, нам треба буде суттєво розширювати його штаб. І для цього потрібен дуже довгий час, тому що зброї буде немало. При цьому у нас не буде гармонізації і взаємоприв’язки питань реєстрів і кадастрів зброї, питань ідентифікації зброї. Маються на увазі кулегільзотеки, які на сьогодні є тільки в МВС. Воно ж наврядчи буде передавати їх для того, щоби робити контрольний відстріл та ідентифікувати зброю, тому що це виключно їхня функція.  Тобто будуть складнощі у розмежуванні функцій, вихід за межі адміністративної реформи, необхідність додаткового фінансування, що в сьогоднішніх умовах викликає питання.

Варто зазначити, що мова іде саме про ліцензування господарської діяльності у сфері обігу цивільної зброї і боєприпасів, тобто про виробництво, ремонт, торгівлю і експлуатацію (тири, стрільбища). Прес-секретар МВМ Артем Шевченко у коментарі INSIDER  зазначив, що в Мін’юсті немає фахівців у цій сфері:

— Я сумніваюся, що в Міністерстві юстиції є підготовлені фахівці, котрі мають справу зі зброєю. Навіть якщо таких людей знайдуть, то головним лишається контроль ліцензійних умов. Він здійснюється зараз за допомогою апарату Нацполіції. Тобто дільничний може прийти у магазин і перевірити, як достримуються ліцензійні умови.

За його словами, наразі саме у Міністерства внутрішніх справ є реальна можливість забезпечувати ліцензування і контроль за дотриманням його умов.

— Я розумію, що автори законопроекту просто не люблять МВС, бо воно все, по їхній логіці, контролює, тому вони через закон хочуть зруйнувати монополію. Мінюст до сих пір є цивільним відомством. У них в компонентах є Державна пенітенціарна служба. Ми намагаємося їм (Мін’юсту) передати конвойну службу, але поки що не вдається, бо само по собі це цивільне міністерство. Якщо ми говоримо, що воно буде контролювати обіг зброї, то ми покладаємо на нього велику нецивільну функцію – зброярську. Саме тому ми вважаємо подібну ідею хибною.

Крім цього, Шевченко наголосив, що загалом міністерство не проти закону про зброю, хоча і вважає “нинішній рівень збройних дозволів оптимальним”.

— Закону наразі немає, але є підзаконні акти. Просто лобісти закону хочуть на цій хвилі просунути всі норми, пов’язані з можливістю носіння і володіння короткостволом, — додав він.

Зброярське лобі?

За словами експерта Конституційної комісії Усатого, законопроект, котрий набрав більше 36 тисяч підписів, написаний зброярським лобі. На його думку, той факт, що, окрім ухвалення окремого закону про дозвіл носіння короткоствольної зброї, петицією передбачено і внесення змін до Конституції, означає амбіції щодо розшерення зброярського ринку:

— Конституція – це ж закон прямої дії. Таким чином, вони розраховують на те, що подібне закріплення в Основному законі буде сприяти подальшому розширенню, ну, і взагалі запуску збройного ринку, ринку  короткоствольної вогнепальної зброї для цивільного населення, що, як на мене, є дуже небезпечним. Ми не можемо говорити про те, що короткоткоствольна вогнепальна зброя має продаватися, як то, знаєте, у нас є аптечні пункти, в будь-якому великому будинку.

Голова УАВЛ переконаний, що мета законопроекту – захистити громадян:

— Ми мусимо дбати про громадян, які не мають можливості законно придбати зброю, яких фактично держава підштовхує на нелегальний ринок. Легально зараз мати можна тільки мисливські рушниці або карабіни, але, на жаль, ними не можна користуватися в місті. Як з ним ходити? Отже єдиний варіант – чорний ринок; і він забагачується за рахунок цього: існує попит, попит породжує пропозицію, пропозиція починає бути стійкою, з’являється бізнес, який вимірюється мільйонами доларів щомісяця щонайменше.

Що в документі?

Наріжним каменем дискусії над законопроектом є невирішений конфлікт на Сході.

Голова УАВЛ каже, що зброя, котра потрапляє в Україну з непідконтрольних “ДНР” та “ЛНР” майже ніяк не контролюється офіційною владою, а ті, хто хотів її мати, вже давно має.

У свою чергу Усатий запевняє, що у країни є більш нагальні справи, котрі треба вирішувати:

— Ті умови, в яких зараз перебуває Україна, не дозволяють на сьогодні говорити про оперативне термінове запровадження цих законопроектів. Умови відкритого конфлікту на Сході, умови соціально-економічних негараздів, а відтак, і незадоволення населення владою, відсутність культури поводження зі зброєю. Стосовно ж врегулювання на законодавчому рівні обігу зброї невійськового призначення, то, звісно, не можуть ці питання врегульовуватись, як це є у нас на сьогодні, лише підзаконними нормативно-правовими актами.

На його думку, потрібен лише окремий закон, котрий має врегульовувати обіг зброї, а не право громадян на самооборону за допомогою короткоствольної вогнепальної зброї. Для самооборони існує кримінальний кодекс, впевнений він.

Крім того, Усатий додає, що закон, запропонований в петиції, не прописує дуже багато важливих моментів, а лише окреслює загальні положення.

— В законопроекті, наприклад, сказано: не можуть отримати дозвіл на зброю наркозалежні та психічнохворі. Але хто це такі – це ті, котрі стоять на обліку. А якщо вони не стоять? Дуже важко буде об’єктивно встановити ті критерії, через які не просочиться та категорія осіб, які будуть потенційно небезпечні для громадян. Тобто ті, котрі будуть озброюватися не з законослухняною метою.

Мова іде про те, що відмовлятимуть у дозволі на зброю особам з непогашеною судимістю, але залишатиметься питання: що робити з особами, у яких уже знята судимість, пояснює експерт.  Він також наводить ряд спірних питань:

— Ті особи, котрі вчиняли раніше злочини з використанням вогнепальної зброї – озброєний розбій, терористичний акт, бандитизм, озброєне хуліганство. По суті, якщо у них судимість уже погашена, то перед державою вони вважаються особами, котрі вже відбули покарання. Також, як бути з тими, хто звільнений від кримінальної відповідальності, наприклад, в межах спеціальних норм, котрі передбачені за статтями про створення злочинної організації, про теракт? Є ще статті про незаконне поводження зі зброєю і є ряд положень, котрі передбачають скасування відповідальності тоді, коли ця особа добровільно здала органам влади зброю. У нас ще є закон про недопущення кримінального переслідування, мається на увазі по Донбасу. Тобто що, ми їм, уже амністованим, теж дозволимо купити зброю? Це дуже небезпечна тенденція, що це все не прописано в законі.

За його словами головуючий Конституційної комісії суддя Європейського суду у відставці Володимир Буткевич намагається заслухати всі думки і суттєво допрацювати законопроект, оскільки робота над ним ще не закінчена. Яка буде доля законопроекту – вирішить час та дискусія.

Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code