МінСтець, хай тобі грець! Російські канали працюють на український Донбас, а українські не дістають до окупованої території

Перегляди: 400

Більшість мешканців Донецька відрізана від українського аналогового телемовлення. Натомість донеччани можуть ловити звичайною антеною 4 окупаційні канали і понад 10 суто російських, стверджується в аналітичній записці ГО «Телекритика». Потужні російські телевежі в Бєлгороді, Шебекіному й Валуйках передають сигнал на 50 км вглиб української території в Харківській області, дістаючи подекуди навіть до багатоповерхівок Харкова 

«У деяких районах міста можна ловити «1+1», «5-й канал» і «Еспресо», — свідчить керівник ГО «Донецький інститут інформації» Олексій Мацука. Але це не робить інформаційної погоди в головному місті окупованих територій.

На околицях Донецька можна приймати аналоговий сигнал деяких українських телеканалів. Та більшість донеччан дивляться ТБ із кабеля, а там українські канали якщо і є, то лише розважальні. «Щоправда, деякі кабельні оператори влаштовують диверсії і нелегально вмикають [інформаційні] українські канали», — розпвідає Олексій Мацука.

Україна пробує налагодити ефірне ТБ-мовлення на Донецьк із Волновахи й Красноармійська. Зокрема, з волноваського передавача мовлять канали «1+1», «Україна», «5-й канал», «Еспресо», Донецька обласна державна телерадіокомпанія. Але результат майже не відчувається.

«Щодо Донецька, в нас є враження, що росіяни завезли глушилки і глушать прайм-тайм українського мовлення. Ми зараз перевіряємо ці дані», — повідомила «Текстам» заступник міністра інформаційної політики України Тетяна Попова.

Натомість окупаційний аналоговий сигнал із Донецька «забиває» українське ТБ навіть у багатьох районах, підконтрольних Україні. Так, окупаційні та російські канали приймаються у Волновасі, Красноармійську, Мар’їнці, Селидовому, Великій Новоселівці тощо. Проблема в тому, що в розпорядженні окупантів– Донецька телевежа заввишки 192 метри, яка дісталися їм разом з окупованими територіями і є значно потужнішою за українські передавачі.

«Ми проводили експеримент — ставили у Волновасі потужний передавач. Результат такий: якщо в телеглядача антена повернута на Донецьк, він бачить телебачення російської гібридної армії. Якщо повернути антену на Волноваху – бачить наше», — розповіла Тетяна Попова.

За даними ГО «Телекритика», такі самі й наслідки запуску сигналу з Красноармійська. Там встановили передавач Донецької обласної телерадіокомпанії (ОДТРК), яка тепер мовить під брендом «ДоТеБе», і планували «добивати» до Донецька. Але бракує потужності. Тож в обласному центрі на тій самій частоті й надалі мовить «республіканський» канал окупантів.

Пані Попова показує звіт Головного управління розвідки України про те, що «з метою підвищення ефективності ведення інформаційної війни проти України керівництво генштабу ЗС Росії у складі Центру територіальних військ Південного військового округу РФ створило управління інформаційного протиборства». Начальником цього управління призначено полковника Костянтина Карпова.

Крім пропагандистських операцій у ЗМІ й інтернеті, структура Карпова забезпечує тотальне домінування російських мас-медіа в інформаційному просторі окупованого Донбасу.

Малюнок з презентації Мінінформполітики

Серед 17 радіостанцій, які звучать у Донецьку, є і суто російські, й окупаційні, і деякі українські, але тільки розважально-музичні.

Якщо аналізувати ситуацію на Луганщині, маємо майже ідентичну картину, або й гіршу. Як пише «Телекритика», сигнал із телевежі Луганська (висота 180 метрів) панує в окупованому обласному центрі та «добиває» до підконтрольних Україні районів, що прилягають до лінії бойового зіткнення. Так, «окупаційний» ефір покриває Щастя, Станицю Луганську, Новоайдарський район.

У самому Луганську в ефірі мовлять канали російської гібридної армії «Луганськ 24» і 15 суто російських каналів. Аналогічна ситуація на решті території так званої «ЛНР», хіба що подекуди пробивається сигнал українських каналів «Новий», «ТЕТ», «М1».

Що ми робимо?

Не маючи змоги протиставити сигналу окупантам свої великі телевежі, Україна обрала тактику малих кроків – запуск передавачів різної потужності принаймні для покриття підконтрольних собі територій.

Зокрема, наприкінці вересня Концерн РРТ ввів у дію в Старобільську на Луганщині потужний передавач на 5 кВт, отриманий із Польщі. Радіус його дії (80-90 кг) дозволяє доносити сигнал Луганської ОДТРК по всіх північних районах області.

Малюнок з презентації Мінінформполітики

Починаючи з першої половини жовтня, передавач, наданий Литвою, запрацював на Станично-Луганський район. У листопаді задіяно передавачі для Курахового, Єлизаветівки, Біловодського й Марківського районів.

Нещодавно на засіданні Кабміну МініСтець звітував також про те, що на донеччині запустили телепередавачі для трансляції спільних програм Донецької обласної телекомпанії та «Громадського ТВ Донбасу» у Краматорську, Маріуполі, Красноармійську, Волновасі, Єлизаветівці, Кураховому; Луганської ОДТРК – в Старобільську, Широкому, Попасній.

«За рішенням Нацради України, у Світлодарську на Донеччині замість програми «ТЕТ» транслюється програма ДонТРК як більш важлива для аудиторії», — зазначив заступник міністра Артем Біденко.

Також заступник міністра повідомив, що в Артемівську філією РРТ збільшено потужність передавачів Першого національного, «1+1» і «5-го каналу». У Волновасі змонтовано та введено в дію телепередавачі Першого національного, «1+1», «5-го».

На Лугенщині в пятьох містах, зокрема Сватовому, відновлено мовлення місцевого каналу «ІРТА».

Найкращі справи в тих великих містах зони АТО, що найдалі від окупованих територій. Зокрема в Краматорську. З огляду на його більшу віддаленість від Донецька, російське й окупаційне ТБ сюди не добиває. Це місто, де тепер квартирує Донецька обласна військово-цивільна адміністрація, дивиться в аналоговому й цифровому ефірі лише українські канали. Філія РРТ змонтувала тут тимчасову опору висотою 34 м, відтак відновлено трансляцію наших 13 телевізійних і 5 радіопрограм.

Суто українські канали в ефірі бачить і Сєвєродонецьк, де базується Луганска ОВЦА. Майже за 100 км від Луганська сигнал російських гібридних військ каналів не доходить.

Встановлені передавачі майже всуціль надані нашими союзниками з ЄС. Від Республіки Польща отримано 9 аналогових телевізійних передавачів (із них уже встановлено 5), від Литви – 15 передавачів (встановлено 9). Америка надала 3 ФМ-передачі.

Щоб розуміти, про які суми йдеться: орієнтовна вартість отриманого обладнання — близько 10 млн грн, повідомляє Мінінформполітики.

Малюнок з презентації Мінінформполітики

Однак здебільшого йдеться про малопотужні передавачі, які майже ніяк не впливають на окуповані території і програють «інформаційні дуелі» сигналу окупантів у наших районах біля лінії фронту.

«На Донбасі потрібно вмикати потужні передавачі 5-кіловатники, але в держбюджеті на це не передбачено коштів», — розводить руками заступниця міністра інформполітики Тетяна Попова.

Чиновниця визнає, що «проблема не лише в доступі до українських каналів, а в поширенні російських». Але, відповідаючи на запитання про можливість «глушіння» ворожого сигналу, Попова заявляє: «Це робота [не для Міністерства інформаційної політики, а] для наших спецслужб та застосування їхніх технологій».

За її словами, є також складнощі з частотами. «Луганська область – є лише одна вільна частота. До того ж незрозуміло, навіщо потрібна тендерна процедура, якщо послугу може надавати лише Концерн РРТ», — каже Попова.

Особливі нарікання представниця Мінінформу висловлює щодо бюрократичної процедури встановлення й посилення передавачів, закупівлі обладнання. Постанова, подана на Кабінет Міністрів у березні, проходила узгодження в п’ятьох міністерствах майже півроку, а після того «ще два місяці триває тендерна процедура».

Інформаційні вторгнення– не лише на Донбасі

«Поле бою» розташоване не лише на Донбасі. Потужні російські телевежі в Бєлгороді, Шебекіному й Валуйках передають сигнал на 50 км вглиб української території в Харківській області, дістаючи подекуди навіть до багатоповерхівок Харкова.

Донецька телевежа «добиває» своїм сигналом до деяких районів навіть Запорізької області. А на частину Херсонської області мовлять п’ять російських каналів із Красноперекопська, що в окупованому РФ Криму.

У Чернігівській області, що має 200 км кордону з Росією, російські канали приймаються на антени на відстані до 20 км від кордону вглиб території України. Для цього росіяни розташували вздовж рубежів 27 (за іншими даними – 29) своїх передавачів. Тоді як, наприклад, Новгород-Сіверська телевежа транслює на регіон аналоговий сигнал лише двох українських каналів.

Однак, принаймні на Чернігівщині, нещодавно зроблено помітний крок для подолання проблеми. На радіотелевізійній передавальній станції Холми Чернігівської введено в дію передавач потужністю 10 кВт із числа тих, що отримані в якості технічної допомоги від Республіки Польща.

Це дозволило розширити до 60 км зону впевненого прийому програм телеканалу «Перший національний». Тепер понад 120 тисяч людей із Корюківського, Семенівського, Новгород-Сіверського та деяких інших районах області, зможуть дивитися українське телебачення.

Автор: Дмитро Лиховій

Дмитрий Лиховий, ТЕКСТИ

Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code