Напад патріотизму. Жителі окупованих територій та українці, які втекли в Росію, кинулися оформляти біометричні паспорти

Перегляди: 346

Найменше видачі біометричних паспортів жителям Донбасу і Криму бояться в офіційному Брюсселі

22_main_ukr

Українці, які втекли до Росії, та жителі окупованих територій шикуються у черги, щоб отримати біометричний паспорт та вільний доступ у Європу, пише журнал Новое время.

Зростання попиту на українські документи

Різке зростання попиту на українські документи з боку російських українців, а також жителів окупованих територій Донбасу і Криму підтверджують, зокрема, в МЗС.

За перші п'ять місяців 2017 року по біометричні паспорти в українські дипустанови в РФ, за даними відомства, звернулися 1.538 людей. Це майже 60% від кількості прохачів за весь 2016‑й. Приблизно половина з них — вихідці з окупованих районів Донбасу і Криму.

На українській території — у відповідальних за видачу паспортів інстанціях на сході країни і в регіонах, прилеглих до Криму, — частка таких «потойбічних» громадян-прохачів нижче. Але і там їх стає все більше.

В Україні ставлення до цих людей неоднозначне. Президент Петро Порошенко, наприклад, заявив: безвізом жителі окупованих територій «зможуть скористатися, коли ці райони будуть повернуті Україні». Мовляв, країна повинна відповідати за дії своїх громадян у ЄС.

Порошенко відповідає на питання про те, чи зможуть скористатися безвізом українці на тимчасово окупованих територіях Криму і Донбасу, починаючи з 11 хвилини 10 секунди.

Проте низка експертів — як українських, так і міжнародних — закликають офіційний Київ використовувати біометричні паспорти як один із доказів переваги бути українцем.

Посередники, які «вирішують» питання з чергами і відсутніми документами

У соцмережі ВКонтакте, яка заборонена в Україні, але діє на окупованих територіях і в Росії, розміщені сотні оголошень про посередницькі послуги під час оформлення українського закордонного паспорта для жителів Донбасу та Криму.

У Донецьку посередники, наприклад, крім офіційного адмінзбору за паспорт — 557 грн за оформлення у 20‑денний строк та 810 грн за сім днів, — беруть доплату від 1,2 тис. грн до 3 тис. грн.

У Криму розцінки вище — від 3 тис. до 4 тис. грн. За ці гроші охочих оформити біометрику доставляють на мікроавтобусі в один із пунктів оформлення на підконтрольній Україні території. А вже на місці проводять без черги на фотографування та зняття відбитків пальців.

Причому ні в Донецьку, ні в Луганську, ні в Херсонській областях, які межують з окупованими територіями, немає відділень Державної міграційної служби (ДМС), де можна записатися в онлайн-чергу. Тобто у прикордонній зоні дистанційно вирішити питання з чергами без хабара неможливо.

Посередники «вирішують» не лише питання черг. Ті з них, з ким спілкувався НВ, запевнили: з їхньою допомогою можна отримати біометричний паспорт з мінімальним пакетом документів — паспортом або свідоцтвом про народження, а також ідентифікаційним кодом.

Причому українці, прописані на окупованих територіях, які звертаються в органи влади безпосередньо, про подібну «лояльність» можуть лише мріяти. Часто від них вимагають додаткові документи, що підтверджують особу і процес оформлення біометричного паспорта затягується.

Позиції міграційної служби та правозахисників

У міграційній службі інформацію про посередників з Донбасу та Криму, які примудряються обходити черги, не змогли прокоментувати. “Є питання, якими займаються СБУ та правоохоронні органи, -  говорить Сергій Гунько, голова прес-служби ДМС. — Ми можемо лише організовувати роботу наших підрозділів".

Глава пресс-службы ГМС Сергей Гунько / кадр видео Громадське телебачення via YouTube

Глава прес-служби ДМС Сергій Гунько / кадр відео Громадське телебачення via YouTube

Водночас, за словами активістів, вимоги додаткових документів незаконні. Адже ДМС може самостійно отримувати інформацію з усіх реєстрів, посилати запити у будь-які відомства, пояснює юрист Вадим Валько з Донбас. SOS. І не можна примушувати прохача робити все це самостійно.

Вадим Валько, юрист Донбасс. SOS / Фото: ukrlife.tv

Вадим Валько, юрист Донбас. SOS / Фото: ukrlife.tv

У ДМС виправдовуються тим, що у них немає доступу до паперових документів, що зберігаються на непідконтрольній території. І тому, мовляв, вони не можуть ідентифікувати тих, хто до них звернувся, говорить голова прес-служби відомства Сергій Гунько.

Правозахисники у чомусь поділяють побоювання чиновників. Певні ризики неконтрольована видача закордонних паспортів все-таки створює, визнає Ірина Сушко, виконавчий директор організації Європа без бар'єрів. Адже люди з донецькою, луганською або кримською пропискою можуть почати масово виїжджати за кордон і просити притулку у країнах Євросоюзу.

Испольнительный директор ОО Европа без барьеров / Europe without_barriers via Flickr

Виконавчий директор організації Європа без бар'єрів Ірина Сушко / Europe without_barriers via Flickr

Після таких дій Україна ризикує, що безвізовий режим буде призупинено євробюрократією. «Але врегулювання таких ризиків не повинне відбуватися за рахунок дискримінації громадян України», — додає Сушко.

Позиція Брюсселя

Найменше масового виїзду жителів Донбасу і Криму до Європи бояться, як не дивно, в офіційному Брюсселі.

У представництві Євросоюзу в Україні впевнені: жителі непідконтрольних територій не стануть практикувати нелегальну міграцію або шукати притулку за кордоном. Адже є статистика, вперта штука: незважаючи на три роки війни, кількість прохачів притулку та нелегалів з України у ЄС коливається на дуже низькому рівні порівняно з вихідцями з інших країн.

Давид Стулик, пресс-атташе представительства Евросоюза / Фото: hromadskeradio.org

Давид Стулик, прес-аташе представництва Євросоюзу в Україні / Фото: hromadskeradio.org

«Важливо, щоб люди з цих територій продовжували відчувати себе українцями»,— наголошує Давид Стулик, прес-аташе представництва Євросоюзу. Він не сумнівається: якщо донеччани і кримчани зможуть подорожувати по ЄС, то так вони швидше дізнаються правду про Європу. «Безвізовий режим — це ще один інструмент для об'єднання України і просування європейських цінностей», — підсумовує Стулик.

Повний текст матеріалу читайте в новому номері журналу Новое время - №20 від 2 червня 2017 року

Источник Новое время

Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code