Нова поліція — вдалий PR чи реальна реформа?

Перегляди: 363

Хід переатестації працівників МВС паралізований, а на обличчях керівництва Національної поліції повна розгубленість

Скоро буде вже майже рік, як жителі великих міст України вперше побачили на своїх вулицях молодих і привітних хлопців та дівчат у новій незвичній формі, а в потоках міського транспорту інтенсивно замиготіли проблискові маячки патрульних машин з незвичною написом «Поліція». Минув час, емоції вщухли, а нова патрульна поліція поступово добирається і до невеликих містечок типу Борисполя. Нові поліцейські вже не викликають колишнього захоплення обивателя, але й зберігають досить високий рівень довіри в суспільстві.

У той же час сама реформа всієї системи МВС оцінюється не так однозначно і має багато недоброзичливців, постійно стикаючись з величезним опором старої міліцейської машини, яку, в рамках тієї ж реформи, вже перейменували в поліцію. Спробуємо розібратися — чи справді в Україні відбувається доскональне реформування старої пострадянської системи правоохоронних органів або влада за ширмою нової патрульної служби хоче зберегти ще один каральний меч у своїх руках?
Треба відразу сказати, що реформа системи Міністерства внутрішніх справ, яка в свідомості пересічного обивателя чітко асоціюється з реформою міліції, назрівала давно і є однією з найбільш затребуваних.

Каральний орган МВС, який дістався нам у спадок від совка, усі двадцять з гаком років української незалежності лише корумпувався, криміналізувався і комерціалізувався, повністю втративши здатність саме до правоохоронної діяльності. Останню крапку поставила Революція Гідності, де  система МВС себе повністю дискредитувала.

В умовах російської агресії в Криму і на Донбасі, зі спробою розхитати ситуацію на сході і півдні України вчорашні революціонери, які опинилися у владних кабінетах, були зайняті вибудовуванням оборони країни в умовах тотального паралічу силового блоку. Тому процес реформ забуксував. Тільки після проведення виборів нової влади і формування складу законодавчих і виконавчих органів почався процес складних реформ, метою яких було заявлено викорінення корупції і беззаконня в правоохоронній системі.
Для проведення таких реформ було прийнято рішення використовувати успішний досвід зарубіжних партнерів. Саме з цією метою уряд призначив Еку Згуладзе першим заступником міністра внутрішніх справ, що зіграло значну роль в створенні і розвитку української поліції.

Ека Згуладзе (фото: УНІАН)

Згуладзе була заступником міністра внутрішніх справ Грузії з 2005 по 2012 рік під час президентства Михайла Саакашвілі і на цій посаді активно брала участь в радикальному реформуванні грузинських органів внутрішніх справ. Восени того ж року був представлений концепт майбутньої реформи Міністерства внутрішніх справ, в якій передбачалося створення Національної поліції як центрального органу виконавчої влади.
Протягом 2014—2015 років йшла активна робота над законом, який регулював би роботу поліції. Він був прийнятий парламентом 2 липня і підписаний президентом 4 серпня 2015 року. Згодом президент встановив День Національної поліції України, його відзначають 4 серпня. 5 листопада 2015 начальником Національної поліції України була призначена ще одна представниця групи «грузинських реформаторів» — Хатія Деканоїдзе.

Хатія Деканоїдзе (фото: Станіслав Груздєв, «Главком»)

19 січня 2015 року МВС України оголосило першу реформу в правоохоронних органах — створення патрульної поліції. У наступні шість місяців йшов підбір нових кадрів і їх підготовка. У підготовці нових патрульних поліцейських активно допомагали західні партнери. США направили своїх інструкторів з Каліфорнії і Огайо, які провели практичні та теоретичні заняття з новими майбутніми поліцейськими.
Першим містом, в якому почала працювати патрульна поліція, став Київ. 4 липня 2015 року на Софійській площі в Києві співробітники нової поліції склали присягу на вірність Україні.

(фото: rbc.ua)

Майже місяць патрульна поліція Києва працювала в тестовому режимі і показала хороші результати своєї роботи. На сьогодні нові патрульні вже вийшли на вулиці 25 міст України.

Але патрульна поліція — це тільки частина структури МВС, хоч і найпублічніша. Як зізнавався в інтерв'ю «Дзеркалу тижня» міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, реформа спеціально розпочалася зі створення патрульної служби як більш простий у здійсненні і найбільш суспільно-резонансний етап. Фактично він ніс і певну PR-складову. Потрібно сказати, що великий обсяг роботи зі створення патрульної служби взяли на себе наші західні партнери — США, Канада, Японія та ряд європейських країн. Крім експертної допомоги вони звалили на себе більшу частину фінансових витрат — навіть зарплату нові патрульні поліцейські отримують з фонду, сформованого з західних грантів.
Другим великим етапом реформування старої міліції є якісна зміна правоохоронної діяльності там, куди нова патрульна поліція не добереться. А, як виявляється, в Україні понад 24 млн. громадян проживає в сільській місцевості та невеликих містечках (430 міст, 880 селищ, 28 тис. сіл). Виходячи з цього — вкрай важливим є питання про принципи і функціональну структуру територіальних органів поліції з обслуговування невеликих міст, районів і сіл.
Згідно з планом реформи, найбільш важлива роль у взаєминах поліції з громадянами відведена територіальним органам поліції на місцях. Система місцевих органів поліції в структурі Головних управлінь національної поліції в регіонах буде формуватися за «кущовим» принципом, який передбачає створення відділів поліції, через які буде здійснюватися управління і організація діяльності відділеннями поліції. У той же час ключовими елементами територіальних органів поліції на місцях будуть також і поліцейські дільниці, через які в основному і буде здійснюватися безпосередня комунікація з суспільством і населенням.

Запропонована функціональна структура діяльності відділень поліції була успішно апробована в ході проведення експерименту в місті Самбір (Львівська обл.) та його районі, який проходив влітку 2015 року. Робота нового відділення поліції мала істотну підтримку громади і довела свою ефективність.

За рахунок збільшення кількості нарядів поліції на вулицях міст, де проводився експеримент, в рази зменшився час реагування на виклики, зменшилося навантаження на слідчо-оперативні групи, як наслідок, підвищилася якість їх роботи по збору первинної інформації на місці скоєння злочину. Також відзначалася підтримка місцевими громадами  перетворень і відновлення впевненості людей у верховенство закону. Кількість звернень людей за допомогою під час проведених експериментів різко зросла. Фактично відбувся перерозподіл сил поліції — якщо раніше з 1 тис. співробітників 300 працювали «в полі», а 700 сиділи в кабінетах, то тепер буде навпаки — 700 вийдуть «в поле».

Цей етап проходить початковий фазу свого впровадження і, виходячи з планів, мав би завершитися до кінця поточного року. Але для його успішної реалізації необхідно провести ще один, найбільш складний, етап реформування колишньої міліції — переатестацію співробітників. Саме він викликає найбільше неприйняття і опір здихаючого постсовкового міліцейського монстра. Доходило навіть до міліцейських акцій протесту. Примітний той факт, що одну з новосформованих «громадських» організацій, які займаються захистом прав «скривджених міліцейських професіоналів», керує Анатолій Могильов — одіозний міністр МВС часів Януковича.

Анатолій Могильов (фото: sevnews.info)

Але старт переатестації колишніх співробітників міліції все ж розпочався в кінці минулого року. Торкнувся він центрального апарату, Київської міліції і міліції Київської області, які хоч і поміняли назву на поліцію, але суть свою міняти особливо не збираються. Починалося все досить оптимістично — були сформовані конкурсні комісії, куди залучалися професійні юристи, кадровики, представники МВС і громадські активісти. Переатестація складалася з тестування та подальшої співбесіди.
З приблизно 13 тисяч співробітників, яких охопила ця стадія, було відсіяно до 40%, а з керівного складу навіть до 75%. При цьому третина навіть не пройшла тестування на знання своїх функціональних обов'язків. В ході подальших співбесід доходило до таких одкровень з боку тих, кого перевіряли, що у членів комісій волосся ставало дибки.
Начебто все йшло добре, переатестація мала плавно пересуватися в інші регіони України — на Волинь, а потім і далі по всій країні, але ... Несподівано в судах виявився вал позовів від відсіяних міліціянтів, які наші «непідкупні» судді почали пачками задовольняти і відновлювати вчорашніх невдах на своїх посадах. Фактично хід переатестації на сьогодні паралізований, а на обличчях керівництва МВС та Національної поліції застиг стан повної розгубленості.
Звичайно, можна звинувачувати наші суди. Але! Ще рік тому ряд експертів попереджали, що так і буде, а представники «міліцейських профспілок» радісно потирали руки ще перед початком переатестації.

Виявляється в самому Законі «Про Національну поліцію» закладений механізм скасування результатів переатестації, що досить-таки характерно для всього українського законодавства. У прикінцевих положеннях Закону встановлено терміни можливого проведення повної переатестації співробітників колишньої міліції: з 7 серпня по 7 листопада 2015 року. Але за цей час — до 7 листопада 2015 року — конкурси на посади не проводилися, а переважна більшість працівників міліції автоматично були призначені на посади поліцейських.

Тільки 17 листопада 2015 року МВС прийняло Інструкцію про порядок атестації поліцейських, яка є зараз основною для переатестації колишніх міліціонерів. А після 7 листопада 2015 року автоматична переатестація співробітників тепер уже поліції неможлива і може проходити тільки в певних випадках: при призначенні на вищу посаду, при переміщенні на нижчу посаду за службовою невідповідністю, при звільненні зі служби за службовою невідповідністю.

Тому адміністративні суди масово встановлюють відсутність законних підстав для проведення переатестації поліцейських, захищаючи таким чином права тих, хто не проходить цієї процедури і підлягає звільненню з лав поліції. Наявність відповідної інструкції також не рятує ситуацію, тому що суди обґрунтовано вважають її такою, що не відповідає закону.

Але ситуація — не безнадійна і може бути легко виправлена. Для цього потрібно лише внести точкові зміни до перехідних положень закону, якими нинішню процедуру переатестації ввести в правові рамки. Тут вже слово за парламентом і президентом, адже багато хто схильний звинувачувати саме їх в створенні такої правової колізії, яка може поховати найочікуванішу реформу України...

Автор — Ігор Левченко, член Експертної ради Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння 

Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code