«Нові лідери» на старих касах Мін’юсту

Перегляди: 541

Останнім часом Міністерство юстиції переживає ребрендінг. Тобто  переливає молоде вино в старі міхи. Як це позначиться на всіх нас в передвиборчий рік – побачимо вже незабаром. А поки що зафіксуємо, що коїться у алхіміків-виноробів. Отож

f6414451edad00c6a2a6fac9ac3647d1

Світлана Глущенко замінила Сергія Шкляра на кураторстві Державної виконавчої служби (пригадуєте схему “об’єкт на стопі”?), а Олена Сукманова прийшла на місце Павла Мороза, який курував Антирейдерську комісію. За даними джерел «Наших грошей», ці заміни не були спровоковані гендерними вимогами політкоректного дискурсу, а означали лише те, що Андрій Довбенко, якого вважають «смотрящим» по міністерству, взяв гору над конкуруючим угрупуванням міністра Павла Петренка.

Ще недавно можна було стверджувати, що в стосунках між міністром і «смотрящим» є певний баланс, мир та злагода. Не зважаючи на їхні дуже різні, як тепер модно говорити – бекграунди.

Чернівецький міністр має держсекретарем Ганну Буяджи – юристку його рідної адвокатської фірми «МЛГруп», у якої він досі орендує Тойоту Камрі.

Іменем «Народного фронту» в Мін’юсті могли козиряти також й інші вихідці з Чернівців – міста яке дало Україні Лілію Сандулесу і Арсенія Яценюка.

Петр-пинкас

У першу чергу – це Петро Пінкас, який був однокурсником Петренка по Чернівецькому університету. Цей менеджер у 2014 році спершу побував замміністром інфраструктури у ще одного чернівчанина Максима Бурбака (нині керівник парламентської фракції «Нарфронту»). Але в останні роки його слава була пов’язана саме з Мінюстом. Нібито саме Пінкас виконував зв’язкового між Морозом і Петренко по вічним питанням Антирейдерської комісії. Ця його функція зробила його вельми важливим чоловіком. Особливо в очах рейдернутих бізнесменів, яким кожен день затримки рішення Антирейдерської комісії виливався у копієчку.

У свою чергу екс-керівники Антирейдерської комісії і Державної виконавчої служби – Мороз і Шкляр – також мають давній зв’язок. Перший закінчив міжнародне право у КІМО в 97-ому, другий – той самий факультет на рік пізніше, разом із нинішнім замголови Адміністрації президента Олексієм Філатовим та головою АМКУ Юрієм Терентьєвим.

Після альма матер в обох були різні траєкторії.

Андрій-Довбенко

Мороз потрапив до української філії «Ернст енд Янг», де він кілька років працював пліч-о-пліч із тим самим Довбенком, який має розгалужені зв’язки поза межами України («Кіпрського партнера смотрящего за Мін’юстом України осудили на 2,5 роки в’язниці, але він так і не сів»). Нині «Ернст енд Янг» на тендерах мінюстівського підприємства «СЕТАМ» (про нього згодом) виконує роль спаринг-партнера для іншої юридичної ТОВ «Джонс Ленг Ласаль» – за два роки ця пара розіграла без жодної конкуренції 25 млн грн. на надання послуг з передпродажної підготовки майна.

Шкляр же проходив школу «Арцінгера» (куди він, до речі, зараз і повернувся після відставки з держслужби).

Траекторії Мороза і Шкляра зійшлись, коли після Майдану Петренко і Довбенко звели обох юристів в Мін’юсті на найважливіших напрямках. Ідилія зберігалась кілька років, поки інтереси «фронтовиків» не почали перпендикулярити зі «смотрящеми».

Річ у тому, що Андрій Довбенко від початку виглядав коаліційним представником від нардепа Олександра Грановського з БПП, з яким він ще до Майдану вів справу по рейдерському захопленню торгового центру «СкайМолл». Саме з його іменем пов’язують призначення замміністром Світлани Глущенко, подруги нинішньої пасії Довбенка. Мовляв, вона не буде настільки уважно прислухатись до «фронтових» побажань, які можуть буквально суперечити «гранульованим» вказівкам з деяких питань.

Що ж стосується, наступниці Шкляра Олени Сукманової – це певне відгалуження від загального сюжету, про яке варто розповісти.

Бернацькі-і-Терентьєв-1

Бернацька раніше була відома під прізвищем Севастьянова. Вона також була членом Антирейдерського комісії, але більш відома по скандалу з «Золотим мандарином ойл». Нагадаємо, так називається фірма, яка вже більше десяти років хотіла стягнути 54 млн грн боргу з «Київенерго» за партію мазуту, але не змогла добитися правосуддя в Україні і подала позов до Європейського суду по правам людини. Справа могло лежати там довго, але раптово Мін’юст уклав мирову угоду з фірмою, і держбюджет замість «Київенерго» заплатив їй гроші. По ходу з’ясувалося, що до історії з мазутними боргами «Київенерго» причетна помічниця і брат народного депутата Георгія Логвинського. А дружина Логвинського Анна Юдківська є суддею ЄСПЧ. Сам Логвинський є хорошим знайомим Наталії Бернацької (Севастьянової) і другом глави Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького, з яким він за версією НАБУ, нібито вів розмови про справу «Золотого мандарина».

Однак повернемось до нашого Довбенка. Його зв’язок з Мін’юстом підтверджується кадровим складом юридичної компанії «Евріс», у якій він числиться керуючим партнером і публічно виступає з розповідями про ефективність та етику Government Relations. Співзасновником цієї фірми є Сергій Бенедисюк, який в 2015—2016 роках очолював Департамент держреєстрації та нотаріату Мін’юсту. Ще один співзасновник цієї фірми Андрій Реун є членом кваліфікаційної комісії, яка екзаменує приватних виконавців.

довбенко (1)

Зіркою серед приватних виконавців є Сергій Крайчинський, який визнавав давні товариські стосунки з Довбенком. Після Майдану він очолював відділ примусового виконання рішень в Державній виконавчій службі під крилом Шкляра, однак рік тому на фоні обшуків НАБУ пішов в бізнес, створивши ТОВ «Тода груп». Сам Крайчинський і ще два співробітники цієї фірми стали першими в Україні приватними виконавцями.

вул.-Велика-Житомирська-25-2

Це приміщення на Великій Житомирській, 25/2 дісталось фірмі “Тода груп” втричі дешевше завдяки “СЕТАМу”

Свій офіс по вул. Велика Житомирська, 25/2 фірма отримала через торги на «СЕТАМ» по симптоматичній схемі. Цей офіс в самому центрі столиці у 2015 році виставили на торги за 5,48 млн грн. Але аукціони п’ять разів скасовувалися, оскільки «СЕТАМ» відхиляв всіх бажаючих його купити. І відповідно до закону стартова ціна кожного разу знижувалася. Але насправді попит на офіс в самісінькому центі був божевільний, що і підтвердила шоста спроба його продати за вчергове знижену стартову ціну 2,74 млн грн. у серпні 2016 року. На торги зареєструвалися аж 13 учасників, які доторгувалися до 11 млн грн за офіс площею 330 квадратних метра, що цілком відповідало ринковим $1300 за квадрат. Але «СЕТАМ» раптово і з невідомих причин відхилив остаточні заявки п’ятьох учасників, ще двоє магічним чином відмовилися самі, і офіс був проданий майже в три рази дешевше від аукціонної ціни – 4,15 млн грн. І в підсумку «Тода груп» їх отримала за смішні за мірками Києва $400 за квадрат в самому центрі столиці України. Навіть в Чернівцях було б дорожче.

Оскільки схема, так би мовити, була не з найбільш інтелектуальних, то важко очікувати, що в майбутній виборчий рік, «державотворці» почнуть  піклуватися про вишуканість і зовнішній лоск. Тому ми з деяким ніяковінням очікуємо збільшення новин «Наших грошей» з тегом «Мін’юст».

Поки що список (у хронологічному порядку від новішого до старішого) такий:

Блог від: Юрій Ніколов

Источник Наші гроші

Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code