Ольга Богомолець: У злочинної влади не піднімалася рука на лікарні. У цієї – піднімається

Перегляди: 413

Міністерство охорони здоров’я сьогодні цілком заслужено називають «пороховою бочкою в Кабміні»

За роки незалежності на чолі відомства побували 17 людей (дехто двічі), однак суттєвих зрушень в галузі не відбулося.

Після Раїси Богатирьової, за якою в команді Януковича був закріплений МОЗ, за квотою Майдану в міністерство прийшов координатор медичної служби Олег Мусій. Проте за півроку зі скандалом він був відсторонений від виконання обов’язків. В грудні 2014-го крісло міністра зайняв грузин Олександр Квіташвілі. Але до українських реалій «варяг» виявився не готовим. В війну проти нього включились різні групи впливу. Новий очільник був звинувачений у зриві поставок життєво важливих препаратів в Україну. Перевірка, пролобійована нардепами, виявила ряд порушень та постановила, що Квіташвілі не відповідає своїй посаді, а його перший заступник Олександра Павленко має бути звільнена. Щоправда, питання відставок «загальмувалося» — парламентарям навіть з четвертої спроби не вдалось звільнити Квіташвілі з уряду.

Приводом для цієї розмови стало інтерв’ю, записане «Главкомом» із міністром охорони здоров’я Олександром Квіташвілі. Урядовець звинуватив профільний комітет Верховної Ради у блокуванні відомчих ініціатив та розповів, як народні обранці приходили до нього просити державні кошти на реалізацію своїх «іменних цільових програм та проектів».

Після цієї публікації до редакції «Главкому» звернулась голова комітету охорони здоров’я в парламенті Ольга Богомолець. Вона запропонувала вислухати її версію конфлікту з міністром та оприлюднити свій погляд на реформи, яких потребує галузь.

Ользі Богомолець після Майдану вже двічі пропонували очолити МОЗ. Та призначення зривалось. Як пояснює депутат, вона виставляла ряд умов, які були до смаку не всім зацікавленим сторонам.

Сьогодні Богомолець не тільки критикує внесений Квіташвілі законопроект про автономізацію лікарень, а й звинувачує соратників по коаліції та фракції у лобіюванні власних інтересів в медицині. За словами пані Ольги, у неї назрів суттєвий конфлікт із керівниками БПП, а інші політичні сили роблять їй «мотивуючі пропозиції»…

«Міністр сказав: через місяць ми все покладемо вам на стіл»

Пані Ольго, особисто ви, профільний комітет Верховної Ради, значна частина нардепів незадоволені роботою Міністерства охорони здоров’я. Державна перевірка, до якої долучилися 14 депутатів, виявила у відомстві ряд порушень і визначила, що Олександр Квіташвілі і його заступниця не відповідають своїм посадам. Чому ж парламент з чотирьох спроб так і не зміг відправити міністра у відставку?

Було декілька причин — мабуть не всі депутати почули від своїх виборців скарги щодо незадовільного забезпечення закладів охорони здоров’я. Також під час проведення голосування спікером була озвучена теза щодо звільнення міністра за власним бажанням, що збило з пантелику тих депутатів, які підтримували звільнення міністра, але не за власним бажанням, а виключно згідно рішення державної комісії і постанови ВР, підтриманої комітетом. Саме тому деякі депутати навмисно не голосували за звільнення за власним бажанням, що дозволило йому би в майбутньому продовжити роботу в уряді на іншій посаді. Ще думаю, не було консолідованої волі вищого керівництва.

Сам Квіташвілі висловив сподівання, що вже на цьому пленарному тижні його таки звільнять. Тобто – «вища воля» буде?

Згідно регламенту, постанова ВР про звільнення міністра, яка не набрала голосів, вже знята – її не можна повторно винести на сесію Ради. Тому якщо будуть виносити, то заяву за власним бажанням. Чи набере вона голоси — не знаю. Якщо буде консолідована воля керівництва — можливо так.

Квіташвілі намагається оскаржити правомірність процесу перевірки. Ви, як і ряд інших депутатів, — серед відповідачів. Вас вже викликали в суд?

Так, як і інших депутатів. Вважаю, це робиться виключно для того, щоб затягнути час, адже реальних аргументів проти результатів перевірки немає — вона була абсолютно об’єктивною.

Я би, насправді, хотіла повернутися до суті проблеми, бо для мене не принципове ім’я міністра чи його національність — важливий його професіоналізм, моральність і готовність боротися з корупцією. Зараз через ЗМІ і в середині ВР робиться чергова спроба маніпулювати суспільством і приховати реальну нову корупційну схему, підвалини якої приховують під назвою «реформа охорони здоров’я». Чому саме зараз відбуваються такі гучні заяви міністра? За галасом щодо конфлікту, звільнення і начебто блокування «реформ» депутатами іде намагання приховати суть того, що відбувається.

Те, що міністр і його молода команда зараз гучно називають реформою — лише законопроект про автономізацію лікувальних закладів. Єдиний, поданий міністерством до профільного комітету ВР з початку року. Автономізація лікувальних закладів, як маленька складова частина реформи, потрібна, і депутати підтримують її, про що було наголошено в оприлюдненій нами ще в січні стратегії реформи, підтриманою медичною спільнотою. Але автономізація, викладена у новому законопроекті Кабміну і МОЗ, є механізмом банкрутства з можливістю подальшої приватизації державних лікувальних закладів і їх майнових комплексів. В законопроекті МОЗ прописані: відсутність фінансування з держбюджету, переведення фінансування всіх державних лікувальних закладів на місцеві бюджети без деталізації, хто, скільки, за що буде платити, зміна статусу лікувальних закладів з державних на комерційні або товариства з обмеженою відповідальністю (які на відміну від державних можуть бути приватизовані), звільнення від аудиту майнових комплексів на час зміни статусу цими закладами (що дає можливість в процесі «загубити» майно і землі) та відкриття рахунків в комерційних банках (багато з яких знаходяться зараз під загрозою існування). Плюс, згідно закону МОЗ, від всієї цієї «автономізації» (читати: приватизації) звільнені всі відомчі заклади, фінансування яких буде продовжене з державного бюджету. Ось що в МОЗ і в ЗМІ називають зараз реформою, не вникнувши навіть в суть пропонованих законів.

Проти такої «автономізації» категорично заперечує ваш комітет…

І я поясню чому. На початку року ми зверталися до міністра з проханням адаптувати європейські клінічні протоколи — адже людям надзвичайно важливі дві речі: як їх лікують і хто і за що платить. Ні одне, ні друге не регулюється законом про автономізацію, а без цього справжня реформа не відбудеться. Коли будуть адаптовані клінічні європейські протоколи, тривалість перебування в стаціонарі значно зменшиться, частина площ лікарень вивільниться. І ні в якому разі неможна ці площі віддати в приватизацію — бо в державі катастрофічно не вистачає соціальних установ: хоспісів, реабілітаційних центрів, будинків престарілих. Приміщення, які вивільняться в лікарнях, зможуть бути відданими в оренду НГО, які з допомогою фонду соцстрахування, грантів ЄС створять там соціальні установи і одночасно створять робочі місця і дадуть незахищеним верствам відчути захист держави.

Щодо реформ — на початку цього року ми провели комітетські слухання і передали міністру допрацьовану фахівцями з усіх областей спільну стратегію «25 кроків», в якій була прописана в достатньо оптимістичних стислих термінах стратегія реформ до введення страхової медицини через два роки. На цьому шляху було 25 кроків, одним з яких було створення центру реформ, відокремленого від МОЗу, щоб реформи не заважали поточній роботі, що дуже важливо. Ми узгодили з міністром ще у січні перелік з 50 законів, які мали бути розроблені і подані МОЗом. Міністр сказав: «У мене все готово, через місяць ми все покладемо вам на стіл». Я кажу: «Чудово, тоді ми не будемо заважати і розробляти самі». Через місяць міністр сказав, що потрібен ще місяць. Ще через місяць сказав, що Президент хоче, щоб ці закони подавались від Президента, бо так буде скоріше. Наприкінці березня міністр почав в ЗМІ озвучувати заяви, які я оскаржувала, що він передав у комітет пакет реформаторських законів.

Тобто не передав?

Ні, на момент цих заяв ми ніяких законів від міністерства не отримували. Пройшов квітень – ніяких зрушень. Наприкінці квітня нам вдалося прийняти важливий антикорупційний закон про міжнародні закупівлі. Після тяжкої боротьби, після реєстрації шести альтернативних законів, які мали би розмити голосування.

«Йде блокування закону про міжнародні закупівлі»

Однак всіх проблем це не вирішило – проект видався недосконалим?

Це окрема тема — закон не сподобався тим, хто звик наживатися на закупівлях, саме вони і називають його недосконалим. У грудні, коли ми складали коаліційну угоду, було прийнято рішення про тимчасову передачу всіх закупівель міжнародним організаціям. Для цього було розроблено законопроект разом компанією Arzinger (міжнародна юридична компанія, — «Главком»), і пацієнтськими організаціями. Цей проект, до речі, погодив міністр, ми зареєстрували його в Раді. Але потім з’явилися аналогічні закони авторства Яриніча-Сисоєнко(нардепа від БПП Костянтина Яриніча та нардепа від «Самопомочі» Ірини Сисоєнко, — «Главком»), який, був прокладкою між законом Третьякова і Загорія (нардепів від БПП Олександра Третьякова та Гліба Загорія, — «Главком»). Була мета — розмити тему. Коли є шість однакових законів, ні один не може зібрати достатньої кількості голосів.

Після активного тиску через засоби масової інформації, і виключно під політичним тиском вдалося змусити заявників відізвати свої закони і подати один спільний закон. Єдина вимога, яку лобіювали інші автори, — щоб закон працював лише один рік. Ми не погодились на пропозицію, бо тільки розробка МОЗ підзаконних актів, укладення контрактів з міжнародними організаціями може тривати рік. Закон врешті було проголосовано, підписано Президентом. Але, щоб він почав працювати, мають бути розроблені підзаконні акти, і найважливіше — мають бути зібрані дані про потреби з регіонів. Кожного року раніше цю дані збирало Міністерство охорони здоров’я в січні!

В МОЗ пояснювали, чому це не було зроблено в січні. Змінювалась система.

В січні просто нікому за штатним розписом не було доручено цим займатися. Не були розписані функціональні обов’язки (це зафіксовано в акті державної комісії) ні у лютому, ні в березні, ні в квітні. Аж до початку перевірки, яку ініціювали депутати, МОЗ не подавало запити на обласні управління, щоб їм порахували потреби. Тобто майже на середину року у міністерстві не було озвучено і визначено потреб регіонів в забезпеченні медикаментами, що потрібно, щоб заключити договори на закупівлі з міжнародними організаціями.

В травні ми зрозуміли, що йде блокування і гальмування закону про міжнародні закупівлі. В цей самий час в комітет звертались люди, у яких діти хворіють онкохворобами крові, коли рахунок життя іде на тижні, бо потрібна швидка трансплантація кісткового мозку. Держава виділяє кошти, оскільки сама за стільки років, на жаль, не була спроможна організувати трансплантацію, і таких дітей відправляють у Білорусь. Щомісяця Мінфін — це записано в бюджеті — виділяє МОЗ 7-9 мільйонів гривень на відправку таких дітей на термінову трансплантацію кісткового мозку. Засідає в МОЗ спеціальний комітет, який приймає від таких родин документи. Це термінова процедура. І от люди звертались до депутатів. Кажуть: діти помирають, а Мінздрав їм каже, що грошей нема. Ми — в Мінфін: де гроші? А в Мінфіні кажуть: ви що таке кажете, ми в МОЗ щомісяця переводимо гроші.

Отже, хто виявився крайнім?

Виявилось, що в МОЗ на той момент на рахунку було коло 63 мільйонів, невикористаних. Елементарна технічна поточна робота, коли потрібно обрати банк, підтвердити, що у цієї онкохвороі дитини все коректно з документами, перевести гроші і відправити дитину — не виконувалась. Гроші «висять», а дітям лікування відомство не проплачує.

Було якесь пояснення?

Відповідно до пояснень наданих державній комісії, в МОЗ не були розписані функціональні обов’язки. Ця комісія викрила ще багато недопрацювань і зловживань у процесі реєстрації фармпрепаратів, саме тому постановила звільнити міністра у зв’язку з невиконанням його обов’язків. Певна кількість дітей встигла померти за цей час.

Статистика є? Бо все це виглядає, як нагнітання істерії навколо міністра…

У Оксани Корчинської зібрані всі дані (перший заступник голови комітету ВР з питань охорони здоров’я, нардеп від Радикальної партії, — «Главком»). Вона давно опікується онкохворими та «Охматдитом». І перевірка МОЗ – це була, до речі, її ініціатива, батьки онкохворих дітей зверталися саме до Корчинської.

Ми зрозуміли, що, крім заяв МОЗ про ефемерну реформу, маємо відсутність не тільки реальних законів, а і завалену поточну роботу.

Ще у грудні в МОЗ був профільний заступник, яка відповідала за медичне забезпечення зони АТО — Альона Терещенко. Її можна було і вдень, і вночі знайти, і звернутися з проханням чи термінового перевезення пораненого, чи переміщення медикаментів з розбомбленого складу. Після її звільнення не було призначено окремого відповідального за медзабезпечення зони АТО, і це в час, коли в країні іде війна. Крім цього, у МОЗ надходила величезна кількість гуманітарної допомоги. Виявилось, що МОЗ не контролює, що відбувається з цією гуманітарною допомогою, чи попадає вона до кінцевого набувача.

Тобто допомога до фронту не доїжджала? Докази є?

Я шукала докази, що вона доїжджала. Проїхала госпіталі у зоні АТО і просила: покажіть мені, що у вас від держави, покажіть гуманітарну допомогу, евакуаційний транспорт, медикаменти, хоч щось покажіть. На жаль, в тих місцях, де я побувала — не побачила.

Ви запитувались про це в МОЗ? Що вам відповіли?

На мої офіційні запити, куди далі йшла допомога МОЗ відповіло: гуманітарну допомогу отримали, а куди її розподілили – як Генпрокуратура спитає, дамо відповідь.

Та я повернуся до хронології подій. В травні стало зрозуміло, що іде розбалансування всієї системи охорони здоров’я, ліків немає, вакцин немає, є заборгованість по виплаті зарплат медпрацівникам. Це призвело до того, що комітет визнав роботу МОЗ незадовільною. Я, в тому числі, це пов’язую, крім непрофесіоналізму, з тим, що була спроба реформувати велику корумповану машину. Тому ми ще в січні пропонували центр реформ відокремити від МОЗ. Хай би механізм працював, щоб люди не потерпали. Лише за останні півроку до мене як до депутата надійшло понад 1300 звернень від людей, а ще 1600 звернень надійшли до комітету.

За моїм наполяганням в МОЗ в травні вперше за півроку була зібрана колегія медиків. Лише днями нам вдалося із профільним заступником міністра Віктором Шафранським зібрати головних фахівців МОЗ. Знаєте, скільки років вони не збирались? Чотири.

Це вже не лише до Квіташвілі питання, а й до його попередників, в числі яких був і ваш заступник по комітету Олег Мусій.

Безперечно. У мене нічого особистого до цього міністра немає.

«Хто платить, за що, кому і яким чином – про це закон не говорить»

А чому комісія, в яку входило 14 депутатів, визнала незадовільною роботу тільки Квіташвілі та Павленко? У міністра є й інші заступники, які, певно, теж щось не зробили.

З тих 14 депутатів частина не відвідувала комісію. Я сама, на жаль, була не на всіх засіданнях, бо час проведення цієї перевірки співпав з міжнародним тренінгом медіаторів миру у Швейцарії, який у мене був за рік запланований. Комісія працювала автономно.

Чому інших не рекомендували звільнити? Держкомісія, насправді, рекомендувала звільнити всіх — і міністра, і всіх заступників, і багато депутатів, членів комісії це підтримували. Я виступала проти. Бо той же Віктор Шафранський був призначений лише за пару тижнів до того, як проводилась перевірка. За що він міг відповідати? Ще один заступник міністра Ігор Перегінець, завдання якого було вести міжнародні закупівлі, був тоді єдиний, хто там намагався пробивати стіни. Коли голосувалось рішення комісії, я особисто не голосувала і відкрито виступала проти того, щоб звільняти інших заступників або давати їм догану.

За словами Оксани Корчинської, за Олександрою Павленко стоїть і через неї просуває власні інтереси один з нардепів від БПП…

Спитайте це у пані Оксани або у Генпрокуратури, якій було б добре це питання дослідити...

Давайте тоді від персоналій повернемось до конфлікту міністерства із комітетом…

Не знаю, чи можна назвати визнання комітетом роботи міністерства незадовільною — конфліктом? З мого боку, це виключно захист безпеки і прав громадян України, тобто просто мої обов’язки як депутата — контролювати виконавчу владу.

Замість роботи над помилками і покращення стану забезпечення лікарень і людей ліками і вакцинами, в квітні Кабмін і МОЗ скасовують постанову про референтні ціни (яка дозволяє порівняти закупівельну ціну у різних виробників, щоб викрити корупцію), скасовують постанову про 10% надбавку в аптеках (яка регулювала ціни на дорогі ліки) і дозволяють підняти націнку до 25%, що, на мій погляд, категорично не можна було робити! І от на кінець травня — початок червня за тиждень до закриття парламентської сесії МОЗ реєструє в Раді один закон. З усього пакету в 50 законів, який мав би бути.

Є один нюанс. Квіташілі вже сказав, що ваші зауваження будуть враховані: з закону будуть прибрані і оці форми — «акціонерне товариство», «ТОВ», і можливість відкривати рахунки в комерційних банках.

По-перше, в законі йдеться виключно про автономізацію лікувальних закладів. Чи є тут щось про пацієнтів та про якість лікування? Нічого. Хто платить, за що, кому і яким чином – про це закон не говорить. Не говорить він і про те, що будуть лікувати, які гарантії дасть держава, яким буде базовий пакет гарантованих послуг. Цей закон знаходиться в трьох різних документах (проекти 2309а «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я», 2310а «Про внесення зміни до підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я» і 2311а «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення законодавства України з питань охорони здоров’я», — «Главком»). Тобто треба було ще корупційні пазли в них віднайти і скласти. А саме — відсутність державного бюджету, перетворення лікарень на акціонерні товариства з рахунками в комерційних банках, звільнені від аудиту з прямим шляхом на приватизацію ласих майнових комплексів (адже всі лікарні практично будували 50-100 років тому, і знаходяться вони в центрі міст з гарними великими територіями).

Щодо обіцянок міністра. Ми працюємо з документами, а не з заявами в ЗМІ. А все, що написано в поданому МОЗ законі, відкриває прямий шлях до банкрутства лікувального закладу з подальшою приватизацією. Згідно регламенту ВР, зміни, про які говорив міністр в своїх заявах про вилучення деяких пунктів, не можуть бути внесені в закон після першого читання. Міністр про це або не знає, або свідомо вводить людей в оману.

Яким чином може бути здійснена ця приватизація, ви уявляєте?

Так само, як були в 90-х роках приватизовані державні підприємства, і ми отримали, як єдиний результат всіх років незалежності нашої держави, феодалів-олігархів, власників колишніх держпідприємств, прибуток від яких вони кладуть сьогодні у власні кишені. Механізми приватизацїї прості. Головний лікар або група інвесторів домовилися з вищим керівництвом області, ті створили закладу борг, замовники оплатили борг, отримали частку, стали акціонерами. І далі маємо або приватний медзаклад, збудований за кошти народу, або медзаклад закрили і збудували на його місці розважальний комплекс — це право акціонерів.

Що чи хто заважає міністру робити реформу для людей, а не створювати умови для приватизації і втрати нами державної системи лікувальних закладів?

Виникає питання: чому саме цей закон Кабміном поданий першим і поки єдиним? МОЗ не створило клінічних протоколів. МОЗ не затвердило базовий пакет гарантованої допомоги. МОЗ не прорахувало собівартість лікування. МОЗ не відкрило реєстри референтних цін, не відкрило реєстри цін на ліки в референтних країнах. На сьогодні препарати проти тиску коштують в Угорщині в рази дешевше, ніж в Україні. Те саме і з препаратами для лікування онкохворих. Якщо не міністр, то хай Генеральний прокурор проаналізує порядок цін, а справедливий суд зробить свої висновки – «сидіти по-новому!».

Але альтернативний проект, поданий Мусієм, всього цього теж не передбачає.

Саме так. І за рішенням нашого комітету його постановили не підтримати, а відправити на доопрацювання автору. Його єдина перевага над законом МОЗ у відсутності корупційної складової — тобто механізмів банкрутства і приватизації.

Коли закон з’являється на сайті Ради, згідно регламенту, у депутатів є 10 днів, щоб подати альтернативний. Але вже на третій день у ЗМІ почалася кампанія з дискредитації комітету, почалися заяви міністра про те, що комітет блокує і не розглядає закон МОЗ. Міністру охоче помагали деякі депутати ВР, до речі, ті самі автори паралельних законів про міжнародні закупівлі — Яриніч і Сисоєнко. Нам розглядати закони раніше, ніж через 10 днів, заборонено згідно регламенту. І заяви від міністра і цих депутатів про начебто блокування комітетом розгляду свідчать або про некомпетентність, або про свідоме введення в оману суспільства та тиск на комітет, щоб приймати поспішні рішення без можливості проаналізувати закони.

Нагадаю приклад. МОЗом в той самий час, наприкінці літа, був поданий законопроект про трансплантацію з презумпцією згоди. Тобто коли людина помирає, без її згоди можуть використати її внутрішні органи. На мою думку, сьогодні, при відкритих кордонах, корупції, деморалізації, в тому числі, і медичної спільноти, при тотальному заробітчанстві, у нас не можна приймати такий закон, бо він може загубити життя великій кількості людей. Має бути презумпція незгоди. Людина, яка хоче віддати органи на трансплантацію, має свідомо при житті написати свою згоду. Було згідно регламенту 10 днів, і я подала альтернативний закон про трансплантацію з презумпцію незгоди. Все пройшло без скандалів, без гучних заяв і звинувачень. Закони чекають на розгляд згідно черги і регламенту. Чому вчинився галас саме по законах щодо автономізації? Комусь дуже потрібно було швидко їх провести перед літніми канікулами, щоб суспільство не встигло оговтатися і розібратися.

Тут теж згідно регламенту був поданий альтернативний закон. Мусій встиг за цей час зробити єдине — прибрати корупційні складові. Та немає найголовнішого в обох законах. Звідки гроші візьмуться? Хто і за що буде платити? Якщо держава не гарантує, що вона буде оплачувати і що отримують люди, жоден закон не досконалий, він працює проти людей.

«Система охорона здоров’я працює у 20 фінансових вертикалях»

Вам зараз закидають той факт, що ви, виступаючи проти автономізації лікарень, самі маєте приватну клініку.

Дивні паралелі. Моя клініка орендує приміщення вже понад 10 років в муніципальній лікарні, сплачує державі кошти за оренду, податки, створює робочі місця. За сплачені нами кошти держава виплачує пенсії людям. Навпаки, за логікою бізнесу і корупції, я мала б бути зацікавлена в цьому законі Кабміну, якби хотіла стати інвестором, домовитись з місцевою владою і приватизувати державну лікарню, замість того, щоб сплачувати роками оренду.

Загалом – ви не проти автономізації закладів?

Автономізація потрібна. Чесна і прозора автономізація. Без приватизації майнових комплексів лікарень, а з можливістю розвитку на територіях лікарень в майбутньому соціальної інфраструктури — хоспісів, реабілітаційних центрів, будинків довголіття, центрів паліативної медицини, всього того, на що в державі зараз не вистачає місяця і коштів.

Яким ви тоді бачите формат цієї автономізації?

Вже є розроблений групою депутатів доопрацьований законопроект, відповідно до якого немає ризику приватизації і банкрутства, але закладам охорони здоров’я надана максимальна автономність. На комітеті охорони здоров’я, з якого міністр пішов, не вважаючи за потрібне залишитись і заслухати альтернативний проект, ми розглядали можливість відізвати обидва варіанти і створити один спільний, але для цього має бути згода двох сторін, якої не було. Після демаршу міністра, ми поговорили з паном Мусієм і він сказав, що готовий доопрацювати свій закопроект. І ми прийняли рішення відхилити закон Кабміну, а закон Мусія – ще раз наголошую — не підтримати, а відправити на доопрацювання автору, за його згодою. Щоб не втрачати час, протягом останніх двох тижнів група з 5 депутатів разом з юристами вже доопрацьовували цей законопроект. Ми передали його всім зацікавленим сторонам, МОЗ, в тому числі, щоб вони могли надати до закону свої побажання. Натомість в ЗМІ знову з’явилася абсолютно протилежна інформація — і тут потрібно вже зробити висновок, що комусь дуже вигідно створити в суспільстві напругу, конфлікт і під шумок протягнути закон про автономізацію-приватизацію, а не той, де прибрані ризики.

До речі, від МОЗ було роздано депутатам рішення Світового банку, який начебто підтримує закон Кабміну. Це не так. У мене є оригінал листів, де Світовий банк пише, що він не підтримує ні один, ні другий закон, і що без визначення, хто і за що буде платити, прийняття такого закону призведе до колапсу системи.

І за який кошт, згідно того проекту, який ви розробляєте, будуть жити медзаклади?

Щодо майбутньої моделі фінансування системи закладів охорони здоров’я — вона має бути передбачена в окремому законі про медичне страхування. На мій погляд, модель мала б бути змішаною, адже без державного фінансування всім незахищеним верствам населення буде дуже тяжко. МОЗ має визначити перелік медичної допомоги і медичних послуг та затвердити базовий, гарантований державою перелік тієї допомоги, за яку буде сплачувати держава. Після того, як розраховується собівартість лікування, держава резервує у фонді медичного страхування необхідні кошти та шукає джерела інших надходжень.

Ще з закону МОЗ про автономізацію чомусь були виключені всі відомчі заклади. А у нас сьогодні система охорона здоров’я працює у 20 різних фінансових вертикалях, крім МОЗ. Є 20 тендерних комітетів. Це двадцятиголова ненажерлива гідра, де купують ті самі ліки у тих самих представників фарміндустріі, тільки «осадок» осідає в різні кишені. Єдине, як цю гідру посередників можна прибрати — створити державний механізм страхової медицини та уніфіковані клінічні протоколи і дати людині право вибору лікувального закладу. Тоді виникає лікарська конкуренція. Людина обиратиме, до якого лікаря та в який заклад їй йти, а гроші будуть йти за людиною.

Ви говорите про створення на базі лікарень хоспісів, реабілітаційних центрів і так далі. Вважаєте за можливе злиття систем охорони здоров’я і соціального захисту?

Так, це обов’язково має відбутися по завершенню реформ. В Україні, на жаль, розірвані ці дві системи, які б мали працювати разом, — охорони здоров’я і соцзахист. От інвалідність — це яка категорія — медична чи соціальна? Складно розділити. У нас всі хоспіси — місця, де люди помирають, де їм потрібен догляд — відносяться до служби соцзахисту. І хоспісів в Україні катастрофічно бракує. За європейськими стандартами у нас хоспіс на 40 ліжок має бути в кожному районі. У нас 490 районів. Має бути хоспіс для дорослих і дитяче відділення. Має бути обов’язково відділення, як я це називаю, «будинок довголіття», куди можуть діти привести своїх батьків з хворобою Альцгеймера, місце, куди можна привести дитину-інваліда і залишити там для тимчасового догляду. Для таких служб не потрібно коштовного медобладнання і великих інвестицій, потрібні приміщення, нормальні умови, спеціально підготовлені соціальні працівники і медсестри, які будуть людьми опікуватись.

Як тільки ми визнаємо європейські стандарти, адаптуємо їх, дуже зміниться підхід до лікування. Не буде потрібно, щоб людина довго лежала в стаціонарі. Прийшла, її пролікували і відправили на денний стаціонар чи додому. І в усіх приміщеннях, які вивільняться, мають відкрити хоспіси, центри реабілітації, все те, чого сьогодні в системі нема. Просто так, за приватні кошти ніхто не буде в найближчі 20 років будувати хоспіси – це нереально, люди будуть продовжувати помирати в нелюдських умовах.

Я ніколи не очікувала, що прийшовши до влади, завдяки Майдану, Небесній сотні і тисячам загиблих на сході країни, я буду не рухатись вперед, а намагатись втримати те, що залишила нам та злочинна влада. У тієї злочинної влади не піднімалася рука на лікарні і майнові комплекси. У цієї – піднімається.

У нас катастрофічний брак кадрів, управлінських і професійних. Я звернулася до головних фахівців, щоб з кожної області відібрати кілька молодих людей 28-35 років з вільним знанням англійської і відправляти їх за кордон на один — три місяці, щоб вони зрозуміли, як імплементувати європейські клінічні протоколи тут. В цьому обіцяє помогти Світовий банк. Люди старої закалки, яким лікарі скажуть: «у вашої дитини вітрянка, та якщо температури немає – хай іде в школу в зеленці», будуть обурені. Але скрізь у світі діти з вітрянкою ходять на свята, їх навмисно в гості запрошують, так формується імунітет. Чим раніше дитинка перехворіє на вітрянку – тим краще. В неї краще буде працювати імунна система. А у нас що відбувається? 21 день карантин, батьки сидять вдома і отримують лікарняний і гроші від держави. Скрізь в світі знають: немає підстав для цього. Тому мають з’явитися не тільки нові обличчя поліції, а і нові обличчя медицини, яким будуть вірити і довіряти здоров’я своїх близьких! І зарплата у них має бути відповідна. Всі ж розуміють, що міліціонер з зарплатнею в 2000 гривень — це вже минуле, а лікар з зарплатнею в 1800 гривень — це наше сьогодення.

Найближчим часом читайте на «Главкомі» другу частини інтерв’ю з Ольгою Богомолець

Джерело фотографій: Facebook Ольги Богомолець

Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code