Піар «героїв» безвізу, захист російського бізнесу й війна з лоукостерами

Перегляди: 197

Топ-десять найбільших журналістських порушень травня

4e1bc4741453e35e22e2492dd85d8f9e

Весь травень експерти ГО «Детектор медіа» моніторили щоденні випуски новин на центральних телеканалах, нарахувавши в них 244 сюжети з порушенням стандартів. Це на 15 порушень більше, ніж у квітні. Але варто зазначити, що в квітні через особливості підрахунку до моніторингу увійшло чотири тижні, а в травні — п’ять.

Травень виявився позбавленим гучних політичних подій та державних скандалів: мабуть, свята й близькість відпочинку даються взнаки. Але це не зменшило кількості сумнівних матеріалів на телебаченні, навпаки, лише розширило їхні тематичні межі. За браком гучних перипетій у Верховній Раді маніпулятори знайшли натхнення в демонізації таксистів, вихвалянні ванн для потенції, вертольотному піарі прем’єра та чорному піарі міжнародних компаній-лоукостів.

Деякі речі лишаються незмінними: журналісти досі піарять своїх власників, «Опозиційний блок» досі використовує медіа як інструмент захисту від скандалів, Вадим Новинський досі автоматично з’являється на екрані після слова «церква».

Найбільше порушень: загалом травень став місяцем із однією з найменших кількостей порушень. За п’ять тижнів журналісти встигли випустити 244 сумнівних сюжети (по сім на день), тимчасом як у квітні з 229 порушеннями за чотири тижні показник становив вісім матеріалів із ознаками замовності на день. При цьому звання найбільш маніпулятивного ЗМІ розділили в чесному бою канал «Інтер» та «Україна». Обидва внесли до загальної суми порушень по 93 матеріали (по 38 %). «Сегодня» — за свій монотонний щоденний піар Ріната Ахметова. А от «Інтер» диверсифікував поставки джинси: тут і піар членів «Опоблоку», й критика «Народного фронту», й підтримка російського бізнесу в Україні.

Найбільше піару: із відривом на один сюжет піарну першість у травні виборов «Опозиційний блок»: 41 проти 40 матеріалів у Ріната Ахметова. Перемогу партії забезпечив рідний «Інтер» та участь одразу в кількох знакових подіях: церковних протестах, прийнятті безвізу (за словами нардепів «Опоблоку», це на 85 % їхня заслуга) та побитті ветеранів АТО 9 травня.

Найбільше чорного піару: вже третій місяць завдяки «Інтеру» в цій категорії тріумфує «Народний фронт». Цього разу із 16 матеріалами. Другу сходинку з десятьма матеріалами посідає інший ворог «Подробностей» Олег Ляшко.

«Тітушки» Вілкула побили ветеранів АТО, а «Інтер» розповів про тиск на «Опоблок»

9 травня члени колони «Безсмертного полку» Олександра Вілкула побилися з ветеранами АТО. Причиною буцімто стало те, що активісти попросили учасників колони Вілкула прибрати заборонену на святкуванні Дня перемоги символіку, зокрема, політичні прапори «Опозиційного блоку» та георгієвські стрічки. У відповідь кілька членів колони зі спеціальними розпізнавальними знаками напали на ветеранів. У побитті активістів їм буцімто сприяли поліцейські. На «Інтері» про цю подію говорили три дні і, як ви вже здогадалися, жодного разу не описали її достовірно.

По-перше, в «Подробностях» немає ніяких ветеранів АТО, лише «радикали», «учасники правих організацій» та «невідомі». По-друге, ніхто на них не нападав, це саме вони спричинили бійку (журналісти, а також фото- й відеодокази таку думку заперечують). На «Інтері» немає ніяких «тітушок» чи охоронців колони нардепа. Тобто зовсім немає — «Інтер» не згадав про них, навіть коли чотирьох «тітушок» арештували та назвали в МВС «орлами Вілкула». Про те, що й самого Вілкула допитували в ГПУ, журналісти теж промовчали.

А от не промовчав, на жаль, сам Олександр Вілкул. Він три дні в ефірі «Інтера» називав побиття тиском на опозицію, аж поки 11 травня не видав, мабуть, найбільш необґрунтовану, абсурдну та просто разючу заяву місяця: «Сейчас в Днепре просто хватают людей на улицах, участников марша победы, а их было около 25 тысяч, говорят: “Мы тебя посадим или если ты дашь любые показания на “Оппоблок”, то тогда мы тебя отпустим домой”. И вопрос ведь не в судьбе “Оппоблока”, вопрос в правах и свободах. Они будут в нашей стране или не будут. Сегодня спалили офис “Оппозиционного блока”, а завтра, если не этих радикалов не остановить, то они могут спалить ваши дома».

«1+1» дуже намагався довести, що депутат«Волі народу» — педофіл

Тема сексу, особливо якщо це стосується публічних людей, природно підвищує рейтинги ЗМІ. От тільки інколи, як у випадку з народним депутатом Сергієм Шаховим (депутатська група «Воля народу»), кореспонденти намагаються висмоктати з пальця скандал аж занадто сильно, і скандалом стає сам сюжет.

25 травня журналістам (як виявилося потім, журналістам «1+1») вдалося зняти, як народний депутат Сергія Шахов обмінюється у Верховній Раді з якоюсь дівчиною картинками еротичного змісту. Кореспондентка Дар’я Щаслива вирішила взяти в пана Шахова коментар із цього приводу.

Виявилося, що нардеп листувався з другом дитинства (який користувався телефоном своєї 16-річної доньки) і фото сідниць було частиною жарту про те, щоби життя ніколи не поверталося «задом». Ця версія видається досить правдоподібною, адже номер відправника справді підписаний як «Диана. Юрий Бег» і біля фото справді є жартівливий напис. Але новини з цього не зробиш, тож кореспондентка Дар’я Щаслива вирішила запитати в народного обранця, чи не зустрічається він із неповнолітньою дівчиною. Отримавши негативну відповідь, журналістка зазначила: «Вона дуже красиво виглядає на фотографіях».Шахов від несподіванки спочатку втратив дар мови, а потім почав відхрещуватися від закидів у педофілії вже російською.

Наступного дня журналісти знову вирішили зробити з цього новину і знайшли дівчину, з телефону якої писали депутату. Вона та її батько підтвердили версію законодавця. Але «ТСН» усе-таки лишила простір для підозр, написавши в новині на сайті, що «Сергій Шахов розповідав, що з Бекетовим не бачився років вісім, проте Юрій розповів “ТСН”, що зустрічався з нардепом рік тому». От тільки й це «мимо», адже депутат (і це журналісти могли побачити на буквально вчорашньому відео) сказав, що бачив друга «один раз за вісім років», а не вісім років тому.

ICTVприсвятив сюжет рекламі курорту «Миргород» та ванн для потенції

Матеріал «Фактів» 22 травня про курорт «Миргород» — хороший приклад того, як виглядала би комерційна реклама в новинах, якби журналісти її не маскували. Сюжет про курорт не має зрозумілого інформаційного приводу, зате триває аж чотири хвилини й називається «Вода, которая улучшает потенцию и лечит диабет, — почему иностранцы едут лечиться в Миргород».

Журналісти тут виконують ту ж роль, що й стоматологи в роликах про зубну пасту. Ведуча Олена Фроляк, наприклад, заявляє: «Може пишатися своїми медичними досягненнями полтавський курорт “Миргород”, який цього року святкує сторічний ювілей. Тут чотири санаторії[...] А цілюща миргородська вода просто творить дива».

Колегу підтримує кореспондентка Наталія Жуковська: «Цілюще джерело б'є з глибини сімсот шістдесяти метрів. Кажуть, за властивостями вода подібна до джерел німецького курорту Баден-Баден. Вона добре допомагає при захворюваннях печінки, кишечника та підшлункової». Усі ці речі журналістки говорять від себе, не посилаючись на жодні джерела чи спікерів. Особливо дивують вислови про «цілющість» і «чудотворність» води, хоча далі матеріал і справді змушує повірити в дива.

Після довгого переліку всього, від чого вас можуть дешево та ефективного вилікувати в «Миргороді», на екрані з’являється перлина сюжету — ванна для підвищення потенції. Куди на екрані ноги (лише по коліна) опускає жінка.

Хвалять курорт також численні іноземці й самі працівники. А от озвучений формальний привід для сюжету (100-річчя санаторію) ніяк не розкривається.

Віряни протестували проти своїх прав. «Опоблок» підтримував

18 травня телеканал «Інтер», як і багато інших ЗМІ, розповідавпро протести церковників під Верховною Радою. Віряни та священики виступали проти прийняття змін до Закону «Про свободу совісті та релігійні організації», що мали би дозволити пастві самостійно обирати приналежність своєї церкви (та її майна) до певного патріархату, та законопроекту «Про особливий статус релігійних організацій, керівні центри яких знаходяться в державі-агресорі», який мав би запровадити особливі норми реєстрації відповідних храмів: вони підписували би зобов’язання не вести антиукраїнської пропаганди й мусили би погоджувати своїх керівників із українською владою.

Вадим Новинський іще 16 травня на каналі називав ці закони «разжиганием гражданской войны на религиозной почве». 18 травня він заявляв, що закон порушує свободу віросповідання. Хоча автори закону з цим не згодні. Його колега по партії Юрій Бойко натомість заявляє, що «навіть при Радянському Союзі не було такого, що пропонується в цих законах». І він правий, цього не було в СРСР, але є в нинішній Франції. Політики з інших партій теж отримують слово, от тільки воно обмежується їхніми інтенціями голосувати або не голосувати за закони, жодних фактичних речей вони не озвучують. До речі, самі документи тут називають «авторства нардепов «Народного фронта»», хоча серед ініціаторів значаться представники ще трьох фракцій та позафракційні депутати.

І все ж головна маніпуляція «Інтера» ось: «Закон позволяет общине самой определять подчинение храма патриархату. Против таких инициатив сегодня вышли сотни верующих». Задумайтеся, в цьому немає сенсу: навіщо людям виступати проти отримання прав? Уся річ у тім, що «Інтер» в усіх трьох своїх сюжетах із цього приводу замовчав одну критично важливу інформацію: законопроекти спрямовані на захист від впливу Росії. Ані «держава-агресор», ані «Росія», ані взагалі жодна причина прийняття законів на каналі просто не фігурує. Хоча представники УПЦ УП підтримують закон, проти виступає лише Московський патріархат. І все ж «Подробности» розповідають історію про узагальнених вірян, що обурюються правом обирати.

На ICTVлякали таксистами-маньяки, наркоманами, вбивцями та збоченцями

22 травня в Одесі знайшли мертвою зниклу напередодні студентку. Головним підозрюваним у справі виявився таксист, що мав відвести дівчину до її хлопця, але натомість буцімто вбив та підпалив тіло.

Для телеканалу ICTV це стало причиною нагадати українцям про неймовірну загрозу таксистів: «Не треба їхати на схід: вбити, зґвалтувати, обікрасти та ще й підпалити може звичайний таксист, — заявляє ведуча Олена Фроляк і продовжує, — Як ми з'ясували, 85 % водіїв таксі працюють нелегально, ринок майже весь в тіні, влаштуватись на роботу реально за одним дзвінком, про медичну довідку, судимість вас ніхто навіть не спитає, стаж роботи і знання міста теж зайві. Тому щоразу, викликаючи таксі, будьте пильними, працюйте з великими мережами, щоб не потрапити до маніяка чи сексуального збоченця».

Самсюжетскладається з не набагато приємніших заяв від різних пов’язаних із службою таксі коментаторів: «На цьому ринку суцільний безлад. Диспетчери не знають, хто везтиме клієнта, а стан водія та машини взагалі нікого не цікавить», «Працювати в такому таксі може будь-хто, навіть серійний убивця. У нього не спитають ні медичних довідок, ні довідок про судимість», «Тим часом випадки трагедій і травмувань на таксі частішають», «Рівень водіїв стрімко падає, тудиберуть і пияків, і наркоманів, і колишніх в'язнів».

При цьому всю наведену вище інформацію подають в ефір зовсім не правоохоронці, а диспетчери, інші водії та громадські активісти. Жодної статистики чи конкретних прикладів і документальних свідчень у сюжеті немає. Інакше кажучи, всі заяви про наркоманів — збоченців — серійних убивць за кожним кермом — це спекуляції та узагальнення, покликані не повідомити читачу факти (як мали би робити журналісти), а зробити сюжет емоційнішим. Звісно, за кермом таксі може бути вбивця, але такий акцент журналістів означає, що якраз у таксі така ймовірність підвищена. От тільки доказів цьому немає.

На «Інтері» відстоювали російський бізнес

Як не дивно, але блокування російських сайтів в Україні журналісти висвітлили загалом збалансовано та стримано. Усі, крім «Інтера» — тут забули пояснити, навіщо сайти взагалі блокуються, та розпалювали паніку з приводу наслідків таких дій для бізнесменів.

Спочатку на «Інтері» відстоювали інтереси компанії «Парус», представники якої жаліються, що їх заблокували незаконно, адже вони українська компанія. «... Ми є український розробник, розробниками нашого програмного забезпечення є громадяни України, авторські права належать громадянам України», — заявляє директор із розвитку компанії Артур Федоренко. «Детектор медіа» знайшов у цих словах одразу кілька нестиковок, як-от те, що всі заборонені компанії «Парус» або мають офіси в Москві, або є лише представництвами в Україні. Та насправді це все не має особливого значення, адже навіть самі журналісти називають пана Федоренка «представником компанії в Україні». І тим не менше, транслюють позицію фірми, навіть не намагаючись перевірити її словами експертів чи бекґраундом.

З експертами в сюжеті взагалі проблема. Заяву кореспондентки: «Продуктами компании 1С, тоже запрещенной отныне, пользуются 80 % предприятий. А именно бухгалтерскими программами. И это уже влетит в копеечку отечественному бизнесу. Если вообще не застопорит работу многих фирм», — тут чомусь підтверджує політолог Андрій Золотарьов. До речі, на джерела своїх чисел ані «експерт», ані журналісти не посилаються, але, як виявилося, такі самі дані раніше публікували «Вєсті». От тільки там ішлося не про 80 % компаній загалом, а 80 % маленьких компаній.

Ще трішки негативу нагнали словами директора офісу Freedom House в Україні: «Закрытие доступа к любым ресурсам должно быть предпринято только как крайние меры и только в определенных случаях. Это решение и эта тенденция нас беспокоит. Мы считаем, что у людей должен быть доступ к разным мнениям, к разным источникам». А от заяву про підтримку ініціативи від НАТО — для балансу — не подали. Також подали заяву «Укртелекому», що процес блокування буде складним і забере багато часу. А заяву «Ланет» про блокування «за пару хвилин» «Подробности» проігнорували.

ICTVприсвятив сюжет працівникам заводу Пінчука

Першого травня до Дня всіх трудящих телеканал ICTV вирішив випустити сюжет про трудові династії: «Часто трапляється, що в одній родині, з покоління у покоління, обирають одну й ту саму професію. Зокрема, бувають династії лікарів, педагогів і навіть робітників заводу. Що змушує молодь наслідувати старших? Дізнавались наші журналісти». Але журналісти дізналися лише про те, що у Віктора Пінчука дуже сучасні заводи та чудові умови роботи.

Історія сім’ї Перчикових, що працює на заводі Віктора Пінчука «Інтерпайп», складається здебільшого з таких речень: «Здесь работал мой муж. Здесь работал их брат. Здесь работал их дядя, то есть родной брат отца. Ну и как то выбор особенно не стоял, потому что здесь всегда было интересно. Здесь всегда была достойная заработная плата». До похвали неминуче зводяться й розповіді кореспондентки: «Востаннє на заводі Борис Перков був дев'ять років тому. Відтоді тут багато змін. Виробництво розширили, працювати стало легше завдяки автоматизації процесів». Одна з жінок хвалиться, що зустріла на заводі свого чоловіка й навіть удома розмовляє з ним про роботу: «Мы выясняли все тонкости, анализировали, где какой прокол и почему».

Завершується ця історія ще одним невеличким ляпом журналістів. Поки за кадром кореспондентка начитує: «До розмов дорослих уважно прислуховується Валерія. Думка продовжити родинну справу міцнішає і в її голові», — на екрані немає ніякої Валерії. Не було її і в сюжеті до цього, тож узагалі не ясно, хто вона така. Глобально таким виявляється й сам сюжет: ведуча анонсує запитання: «Що змушує молодь наслідувати старших?» — але ми бачимо на екрані тільки інноваційність та соціальні ліфти на заводі Пінчука.

Вертольоти Гройсмана: атракціон для журналістів і глядачів

30 травня Володимир Гройсман сів у вертоліт, до іншого вертольоту посадив журналістів і полетів перевіряти, як будуються українські дороги. Така диспозиція (кореспондентів же справді посадили у спеціальний вертоліт, щоб вони познімали прем’єра) вже свідчить про піарну суть події і, судячи з випуску «Сегодня», зробити матеріал про неї оператори могли й без журналістів.

«Премьер летит впереди, мы летим за ним. Вертолёт забит журналистами. Слева виднеются поля, справа озёра. Через 40 минут Волынская область. Там ремонтируют трассу Львов-Радехов-Луцк. Премьера поводили, показали, пообещали: трассу сдадут в июне с гарантией», — розповідає кореспондентка. Сам сюжет складається в рівних пропорціях із обіцянок працівників прем’єру та обіцянок прем’єра народу. Він, наприклад, заявляє, що «дороги в Україні знаходяться де-факто сьогодні в надзвичайно незадовільному стані. Але з такими темпами, як ми беремо, я переконаний в тому, що за п'ять років ми наведемо порядок і на українських дорогах».До речі, цікаво, що за п’ять років уже закінчиться і срок Гройсмана-прем’єра і Порошенка-президента. Це натяк?

Вартість дороги становитеме 30 млрд гривень, два з яких у кредит дасть Польща, за умови, що «львиная доля материалов будут польскими». Цю інформацію далі коментує голова «Укравтодору» Славомир Новак, і на цьому журналісти завершують.

Проблема ж полягає в тому, що жодної журналістської роботи кореспонденти не зробили, на 100 % показавши глядачам те, чого очікувала прес-служба Гройсмана. І якщо на перший погляд здається, що особливо тут і не було чого робити, то варто мати на увазі: уже за три дні українські дороги визнали третіми найгіршими у світі, що ставить серйозні питання про плани їх покращення. Якби кореспонденти попросили когось незалежного оцінити ремонт...

Узагалі-то за шляхи відповідає міністерство інфраструктури та міністр Володимир Омелян, а не прем’єр, що чомусь полетів їх перевіряти. Із самим паном Омеляном у Гройсмана напружені стосунки, «Українська правда» навіть заявляла, що першого хотіли зробити прем’єром замість Гройсмана. Також Володимир Борисович уже публічно критикувавОмеляна. Якби кореспонденти поцікавилися у Гройсмана, чи не пов’язано це все…

Славомир Новак, що просуває польський кредит в обмін на закупівлю польських матеріалів, був звільнений із посади міністра в рідній країні через те, що буцімто співпрацював із компаніями, які заробляють на державних контрактах. Сам кредит, до речі, становить усього 7 % від суми ремонту дороги. Якби журналісти хоча би згадали про це, а краще запитали в Новака, чи не лобіює він польські інтереси...

Звісно, жодного з цих запитань журналісти так і не поставили, навіть саму дорогу на карті не показали. Ми сподіваємося, що наступного разу прес-служба врахує це та намалює карти замість телеканалів.

Безвіз та його герої (на 85 %)

Травень став місяцем, коли Україна нарешті отримала безвіз із ЄС. Подібна подія, цілком очевидно, стала величезним піарним козирем, який практично монопольно розігрував на телебаченні Президент Петро Порошенко. Здивував тут лише «Інтер».

11 травня, після рішення Ради ЄС, офіційну заяву Президента показали абсолютно всі телеканали. Причому на ICTV та СТБ — повністю та без монтажу. Тобто замість стандартного 15-секундного синхрону тут вставили у випуск новин (!) трихвилинну промову. Мабуть, канали не наважилися вирізати такі важливі заяви, як те, що безвіз — це «гігантський крок до Європи, до утвердження свободи людини й незалежності нашої держави», чи те,що «план візової лібералізації містив майже півтора ста пунктів, які забезпечили реальні зміни в багатьох сферах життя» і що Президент «безмежно вдячний всім, завдяки кому зміг виконати одну з основних передвиборчих обіцянок». 17 травня у Стразбурзі підписали останні документи й Порошенко знову повернувся на екрани з піаром. Долучитися встиг і Володимир Гройсман.

А от на «Інтері» ще 11 травня до коментування безвізу запросили Сергія Львочкіна. Сам по собі неочікуваний вибір коментатора (за стандартами журналістики, а не цього каналу) увінчався неочікуваною заявою: Льовочкін вважає, що 85 % роботи для безвізу зробили люди з «Опоблоку», коли самі були при владі за останні сім років: «Выполнение этих 85 % плана по предоставлению безвиза принимала участие команда людей, те, которые сейчас участвуют в “Оппозиционном блоке”. Поэтому мы не только на словах, но и делом внесли большой вклад в либерализацию безвизового, в либерализацию визового режима с Европейским союзом».

По-перше, цікаво, чи має він на увазі, що 85 % роботи — це спричинити Революцію гідності та зміну влади в країні із запровадження безвізу в результаті? По-друге, «Опоблок», наприклад, — єдиний, хто не віддав жодного голосу за антидискримінаційні норми, які були умовою надання безвізового режиму.

МАУ проти Ryanair. «1+1» проти незручних цитат

На «1+1», очевидно, цінують корпоративний етикет і взаємодопомогу. Цей бізнес Коломойського постійно захищає інші вкладення свого хазяїна: навіть після звільнення Гонтаревої їй згадували націоналізацію «Привату». У травні почалася нова кампанія — проти Володимира Омеляна та компанії Ryanair, що напевне загрожують фінансовій виручці Міжнародних авіаліній України.

Одразу варто зазначити, що головною проблемою цих тематичних сюжетів «ТСН» є замовчування. Причому не просто замовчування, а така вибіркова подача фактів, що інколи просто унеможливлює сприйняття інформації узагалі. У матеріалі від 11 травня, наприклад, інформаційний привід озвучують та пояснюють лише на 54-й секунді сюжету, хоча перед цим обговорюють його з міністром інфраструктури.

Загалом, у матеріалах ідеться про прихід ірландського лоукостера Ryanair на ринок України. Квитки на літаки цієї компанії значно дешевші, адже вона платить аеропортам менший збір, але зобов’язується перевезти певну кількість пасажирів. Якщо компанія не виконує плану — виплачує повну вартість тарифу. Цього «1+1» глядачам не пояснює, а просто обурюється тим, що Володимир Омелян буцімто обіцяє Ryanair вигідніші тарифи на обслуговування в «Борисполі». Разом із «ТСН» цим обурюється одразу кілька коментаторів, усі вони наголошують на ексклюзивності та незаконності умов для лоукостера. Наприклад, Олег Бондар, юрист МАУ, розповідає: «Этот документ, я сегодня могу сказать, однозначно расходится с требованиями законодательства. Министерство не имело полномочий его подписывать, раз, и второе, его содержание противоречит закону. Министерство обещает те скидки, которые сегодня, по закону,предоставлять никто не может».

Проблема тільки в тому, що це брехня. Павло Рябікін, генеральний директор аеропорту «Бориспіль» стверджує, що «крім того, і це дуже важливо, програмою знижок зможуть скористатися всі авіакомпанії, оскільки знижки не можуть бути ексклюзивними». «1+1», до речі, цитували фрагмент із заяви, де міститься ця цитата. Але її чомусь не помітили.

Самі новини про міністра Омеляна та лоукостера тут 24 травня, наприклад, анонсують так: «Україна на порозі великого міжнародного корупційного скандалу...»Скандалу, який, зазначимо, ніхто, крім «1+1» не помічає.

До речі, МАУ теж знизили тарифи на свої авіаперевезння й експерти пов’язують це із приходом в Україну компаній-лоукостів. Цю ініціативу на «1+1» активно піарять: 12 травня тут розповіли й про ціну послуг, і про перелік країн, куди можна злітати, пояснили, де і як замовити квитки. Був навіть коментар віце-президента компанії МАУ про 20 різних видів харчування, які можна замовити в політ.

***

Таким чином, хоч травень і минув без гучних скандалів, він не обійшовся без лицемірства та поверхової роботи журналістів. «1+1», що на камеру заявляв про боротьбу за справедливість та порятунок України від міжнародних скандалів, на ділі просто захищав комерційні інтереси МАУ. Адже жодного іншого перевізника там просто не показували. Так само ICTV анонсував сюжет буцімто про трудові династії, а розповів про заводи хазяїна. «Інтер» щиро переймався за громадянську війну в Україні та утиски прав вірян, а майно російської церкви — це так, за компанію.

Гірше цього виявилася лише поверхова та лінива робота кореспондентів. Гройсмана на «Україні» просто познімали. Таксистів на ICTV просто демонізували. Російським компаніям на «Інтері» просто дали виговоритися. Про ванни для потенції не хочеться навіть згадувати. Варто розуміти, що випуск новин — це, в першу чергу, повідомлення актуальної інформації. Актуальної не лише в сенсі свіжої, а й у сенсі важливої. Й інформації не лише в сенсі купи фактів, а в сенсі опрацьованих та перевірених даних. Чи є польоти Гройсмана актуальною новиною? Ні, це звичайний урядовий піар, тим паче, якщо журналісти його ледь не стрімлять. Чи є новина про таксистів інформацією? Ні, це просто розмови журналістів на тему того, які страшні таксисти. Бо фактів за цим немає. Чи є інформацією новина про блокування буцімто українських компаній? Ні, адже це просто заява без бекґраунду та перевірки з боку журналістів. Виходить, що кожен може заявити щось в ефірі «Інтера» просто так?

Загалом, телеканалам варто пам’ятати, що словосполучення «інформаційна журналістика» складається з двох слів і жодне з них не «примітивний» чи «піар».

Источник Губернская неделя
Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code