Піднятися з дна. План системних реформ для України

Перегляди: 439

Настав другий етап системної трансформації національного господарства

Його необхідність спричинена викривленнями в ході економічних трансформацій, які відбувалися в Україні після 1991 року, після переходу від соціалістичної командної економіки до вільної ринкової, і які привели до втрати нашою економікою конкурентоспроможності та енергії зростання.

Рухаючись по цьому хибному шляху, ми будемо тільки втрачати і втрачати.

Реформи покликані змінити базову економічну модель і створити можливості для глибокої модернізації країни, підйому виробництва і рівня людського життя.

Виконавцем стане нова українська влада, вилучена з бермудського трикутника пограбування України, хоча поки незрозуміло, коли ми зможемо її сформувати.

Представимо усю сукупність потрібних змін планом системних економічних реформ, який можна здійснити у найближчі роки. Відповідно до такого плану треба діяти одночасно у чотирьох напрямках, які доповнюють один одного.

1. Трансформувати систему макроекономічного і фінансового регулювання.

Це стосується досягнення стійкості грошової та валютної систем, балансування та структурної оптимізації видатків бюджету, мінімізації банківських процентних ставок, стимулювання профіциту зовнішньо-торговельного обороту, відмови від адміністративного підвищення цін.

Потрібно позбутися виразок функціонування системи державного управління: високої інфляції, девальвації валютного курсу гривні, зростання державної заборгованості, непродуктивних витрат бюджету, нестачі банківських кредитних ресурсів, відтоку капіталу за кордон.

На цій основі можна буде відновити зростання виробництва у короткостроковій перспективі і надалі не допускати випадків глибокого його падіння.

2. Перетворити корупційно-олігархічну систему функціонування економіки у ринково-конкурентну.

На цьому напрямку ліквідуються державні монополії та олігархічні холдинги, тіньова елітарна приватизація державних підприємств, корупційне використання державних коштів, монополістичні зловживання цінами і тарифами, викривлення в оподаткуванні й ручному управлінні банківсько-кредитною сферою.

Завдяки таким трансформаціям підвищиться рівень конкуренції на ринках, збільшиться частка інноваційних виробництв, зростуть прибутковість економіки, накопичення на банківських рахунках та інвестиції у виробництво, з'являться нові галузі і виробництва на основі розширення малого і середнього бізнесу.

Наслідком буде зростання ВВП у середньотривалій перспективі.

3. Здійснити технологічну і структурну модернізацію суспільного капіталу, виходячи із запровадження новітніх базових технологій.

Запровадження нових технологій забезпечить кратне зниження енергомісткості і трудомісткості національної економіки, динамічне збільшення частки галузей глибокої переробки, високу частку доданої вартості, а отже — високу конкурентоспроможність наших виробництв у світовій економіці.

Буде забезпечуватися профіцитність зовнішньої торгівлі, інтенсивна капіталізація економіки, якісне оновлення виробництва, високі темпи його зростання.

4. Забезпечити умови щорічного приросту чистих інвестицій, числа працівників та освоєних у виробництві науково-технологічних розробок.

Цей напрямок буде забезпечувати розвиток економіки масштабними ресурсними можливостями внутрішнього та зовнішнього походження.

Він потребує суттєвих змін у внутрішній та міжнародній економічній політиці, які б сприяли реінвестиціям і ввезенню капіталу, зменшенню зовнішньої державної заборгованості, приросту робочої сили, збільшенню запроваджуваних наукових розробок та зростанню чисельності креативних підприємців.

Без цього не можуть бути досягнуті високі темпи довготривалого росту економіки.

Сукупність макроекономічних, інституційно-ринкових, структурно-технологічних модернізацій, необхідних для швидкого й ефективного подолання кризи, а також умов максимального довготривалого росту економіки, показана на схемі.

Ця сукупність дій відображена у розгорнутій просторовій структурі плану системних реформ. Вона побудована за методологією стратегічного планування, яка буде дозволяти ефективно запроваджувати реформи.

Усі нововведення слід починати найближчим часом, з приходом нового професіонального уряду, і здійснювати їх паралельно. Тривалість перетворень за кожним напрямком різна, але починати їх треба одночасно, щоб здійснити якомога швидше — наступні уряди можуть зійти з наміченого шляху.

Крім того, реформи будуть реалізовуватися у певній послідовності, оскільки окремі з них знаходяться у причинному зв'язку і є продовженням попередніх. Так, макроекономічні вдосконалення сприяють і здійсненню ринково-інституційних реформ, і структурно-технологічному оновленню економіки.

У той же час структурно-технологічна модернізація відбуватиметься тільки в умовах ринково-конкурентної системи, яку слід створити. Звичайно, довготривале зростання економіки можливе лише після здійснення перетворень за трьома попередніми напрямками трансформації економіки.

Реформаційні кроки можна поділити на дві групи.

Перші — що сприяють створенню ринків і розширенню чинних ринків. Вони зафарбовані на схемі зеленим кольором. Другі — ті, що спричиняють приріст, модернізацію і реструктуризацію національного капіталу, зафарбовані червоним.

Тільки здійснення обох груп кроків приведе до збільшення випуску товарів і послуг, при якому щорічний приріст ВВП буде не нижчим 10-12%. Завдяки цьому зростатимуть кількість робочих місць і середня зарплата працівників.

Така динаміка росту буде закладатися, як мінімум, на термін функціонування нового за структурою і базовими технологіями суспільного капіталу.

Цей термін може досягти 10-15 років. Такий довгий термін пояснюється значним відставанням у розвитку базових технологій, а тому перехід до їх сучасних видів і рівнів матиме великий і тривалий ефект — так званий ефект запізнення.

Отримана в результаті реформ перших трьох напрямків інституційна здатність ринково-конкурентної системи до структурних та інноваційних перетворень при ефективному функціонуванні макроекономічної системи дозволятиме пролонгувати високу динаміку розвитку ще на наступні 15 чи більше років.

Додатковими умовами продовження високих темпів росту будуть такі фактори: приріст науково-технологічного потенціалу, внутрішніх і зовнішніх чистих інвестицій, чисельності працівників. Вони пофарбовані на схемі синім кольором.

Крім загальної схеми, на рисунку виділений критичний шлях виходу з кризи і досягнення високої динаміки росту економіки. Цей шлях обумовлює тривалість здійснення усьогостратегічного задуму. Він включає серцевинні, ключові елементи реформ, без яких увесьстратегічний план не матиме ефекту.

Критичний шлях починається з пункту «Стабільність грошової одиниці» як найголовнішого заходу першого напрямку. В ринкових умовах без стабільних грошей зростання економіки неможливе.

Далі критичний шлях роздвоюється: один йде через пункт «Створення конкурентної ринкової системи» — головного пункту другого напрямку — і пункт «Розгортання вільного підприємництва» — головного на третьому напрямку. Цей шлях забезпечує створення нових і розширення чинних ринків.

Інтегрована схема дій влади за стратегічним планом економічних реформ

Другий хід критичного шляху пролягає через пункти «Нова банківського система» і «Реструктуризація суспільного капіталу» як головних на другому і третьому напрямках. Кроки на цьому шляху сприяють приросту, модернізації та реструктуризації національного капіталу.

Обидва критичні шляхи сходяться у пункті «Високий приріст чистих інвестицій», який є головним серед пунктів четвертого етапу — реалізації умов довготривалого економічного росту.

Така послідовність критичних реформаційних кроків обумовлена фундаментальним значенням макроекономічних та інституційно-ринкових реформ для створення передумов структурного оновлення й приросту національного капіталу та інших ресурсів економічного росту.

Паралельно повинні впроваджуватися інші реформаційні некритичні пункти інтегрованої схеми, які забезпечують можливості для створення ефективної нової національної економіки і досягнення найвищих темпів розвитку.

Відставання у реалізації окремих некритичних елементів плану не означає зриву ходу реформ, проте погіршує умови розвитку країни.

Перш ніж розкрити пункти стратегічного плану, слід повторити, що його реалізація потребує політичних передумов. Як мінімум, необхідне формування нового дієвого Кабінету міністрів та парламентської коаліції, яка б його підтримувала.

Чи вдасться це зробити у даний момент? Чи зможе бути на необхідному рівні відповідальності чинна парламентська коаліція? Побачимо у найближчий час.

Є три можливі варіанти політичного забезпечення подолання кризи та переходу до сучасної ринково-конкурентної моделі, які передбачають створення нового уряду.

1. Відставка Кабінету міністрів Яценюка через висловлення йому Верховною Радою недовіри при збереженні чинної парламентської більшості з обранням нею нового Кабінету — технічного уряду професіоналів (за словами Ю.Луценка).

2. Пред'явлення корупційних звинувачень прем'єру, що веде до відкриття кримінального провадження і його відсторонення від посади. При цьому залишається можливість збереження коаліції та обрання нового складу уряду.

3. Відставка уряду через висловлення йому недовіри і розвал коаліції через її неспроможність сформувати Кабмін. Це рух до переобрання Верховної Ради за новим виборчим правом, що повинен виключити вплив олігархів на вибори.

Один з цих варіантів відбудеться обов'язково. Народ чекати не буде.

Источник: Экономическая правда

Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code