Прощання з Пайєттом. Чому українській владі не подобався американский посол

Перегляди: 262

Він переживав ситуацію в Україні, пропускав її через себе, і часто навіть переходив межі дипломатичного етикету

США змінюють посла в Україні – трирічна каденція Джеффрі Пайєтта минає в серпні цього року. За інформацією ЗМІ, наступною країною в дипломатичній роботі посла стане Греція, куди Вашингтон вже направив відповідне представлення. Три роки Пайєтта випали фактично на дві різні України: обійняв посаду він ще за правління Віктора Януковича, а залишає країну, яка пережила військову агресію і анексію.

Власне, нові екстремальні реалії змушували дипломата поводитись іноді не зовсім дипломатично щодо до української влади – його коментарі часом переходили припустиму етикетом межу. Звісно, можна вважати великим перебільшенням заяви, що американський посол зараз – чи не головна людина в Україні, але те, що його дії і заяви впливали весь цей час на наш внутрішній порядок денний, безперечно. І це не завжди подобалось новим господарям Печерських пагорбів. Чим  запам’яталась робота Пайєтта в Києві до і після революції і в якому стані він передасть справи своєму наступнику?

За часів Януковича

Щонайперше всі дізнались, що у Пайєтта є «твітер», де він почав ділитись своїми думками щодо своєї нової роботи й великих перспектив, що відкриваються перед Україною. Щоправда, наразі «твіти» самого пана посла трапляються нечасто, проте він «ретвітить» все підряд, що пов’язано з Україною, – тут і «Сводки Новороссии», і лінки про підвищення цін на газ. Також Пайєтт після призначення обіцяв вивчити українську мову, але поки що її знанням так і не похизувався.

Пайєтт з’явився в Україні, коли короткий «медовий місяць» режиму Януковича і США вже завершився – ще 2010-го року, коли новообраний український президент здав запаси високозбагаченого урану. Що далі, то відносини Вашингтона та Києва ставали складнішими. На перший план фігура нового американського посла вийшла після жорстокого розгону студентів на Майдані 30 листопада 2013-го року. Він згадував, що тоді його розбудив дзвінок від одного високопосадовця, який розповів йому про те, що «влада відправила «Беркут» проти людей і вони намагаються зачистити Майдан». Сам Пайєтт, за чутками, також дзвінком розбудив тодішнього голову Адміністрації Президента Сергія Льовочкіна, який після цих подій зробив демарш із написанням заяви про відставку. Посол розказує про ті часи з захопленістю, відзначаючи мужність і гідність українців. Коли Майдан розрісся, Пайєтт з Вікторію Нуланд завітали на його територію – цей візит був розкручений російською пропагандою («печиво Госдепа») і досі згадується в ООН російським представником Чуркіним.

Але амбасадор запам’ятався не тільки публічною підтримкою Майдану – основні зусилля він, звісно, виявляв на дипломатичному фронті і в перемовинах з командою Януковича про неприпустимість насилля. Пайєтт закликав українську владу до мирних перемовин, у тому числі тодішнього міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка. За інформацією ЗМІ, саме після зустрічі американського посла з Рінатом Ахметовим з’явилась заява компанії СКМ про неприпустимість будь-якого силового варіанта та використання зброї, а група Ахметова в парламенті виступила за скасування «диктаторських законів» плюс голосувала за закон про амністію учасникам акцій протесту. За чутками, посол розмовляв з олігархом на зрозумілій тому «мові»: пригрозив масштабними візовими та фінансовими санкціями, а також арештом рахунків та активів на території США та ЄС.

Сьомого лютого Пайєтт потрапив у гучний скандал: в Інтернеті з’явився записйого розмови з Нуланд, у якому співрозмовники засуджують дії Євросоюзу в розв'язанні української кризи. Розмова вийшла досить емоційною, і в одному місці у Нуланд вирвалось легендарне нецензурне «Fuck the EU». Автентичність розмови при цьому ніхто не заперечував, Нуланд навіть вибачилась, а дискусії йшли лише про те, хто саме злив цей запис, який одним із перших з’явився у «твітері» російського віце-прем’єра Дмитра Рогозіна. Але хоча ця історія і охолодила тимчасово відносини між Вашингтоном та Брюсселем, на синхронність дій тандема Пайєтта з головою представництва ЄС в Україні Яном Томбінським це не вплинуло.

За кілька днів до розстрілів на Майдані Пайєтт констатував, що Україна переживає хвилю насилля і формується «атмосфера страху, жахлива для демократії, вона розірве Україну на шматки, якщо її не зупинити». Зупинити насилля, на жаль, не вдалося. Але ще 21 лютого, вже після масових розстрілів, за лічені дні до втечі Януковича, посол категорично заявляв, що той не має йти у відставку. «Президент Янукович має вести свою країну в майбутнє, – заявляв тоді Пайєтт. – Шлях до цього має лежати через новий уряд, зміни в Конституції, політичному устрої».

Після Майдану

Але домовленості між владою і опозицією за посередництва західних представників не спрацювали. Події прийняли інший розвиток, і вже 23 лютого на зустрічі з в.о. президента Олександром Турчиновим Пайєтт висловився за створення в Україні технічного коаліційного Кабінету міністрів, при цьому дав зрозуміти, що Вашингтон не вважає дещо незвичну зміну влади в Києві переворотом.

Після анексії Криму та початку агресії на сході Пайєтт як посланник Штатів виражав стовідсоткову підтримку Україні,  у тому числі фінансову й військову, та засуджував дії Росії. У своєму «твітері» він публікував докази артилерійського обстрілу української території з російського боку. Але не тільки війна була в полі зору американців – вони також вимагали від української влади більшого прогресу в реформах. Пайєтт навіть втручався в конфлікт навколо «Укртранснафти» і вів перемовини з Ігорем Коломойським, люди якого в березні 2015-го року скоїли збройне захоплення приміщення держкомпанії. Посол відмовився передати деталі розмови, але «профілактична бесіда», як і у випадку з Ахметовим, подіяла – олігарх став більш «миролюбним». Нардеп Сергій Лещенко тоді заявив, що Коломойський скористався розмовою з американським послом, щоб позбутися статусу невиїзного в США і отримати одноразову візу.

Окрему увагу Пайєтт приділяв Генпрокуратурі – у своїх доволі різких виступах він констатував неспроможність ГПУ успішно боротися з внутрішньою корупцією, бо співробітники відомства «відкрито й агресивно підривають реформи». Дуже переживав Пайєтт і з приводу звільнення замгенпрокурора Віталія Каська, якого називав «поборником змін в ГПУ». Восени 2015-го року навіть спалахнув скандал, коли українські ЗМІ, з посиланням на слова заступника голови фракції БПП Ігоря Кононенка, поширили інформацію, що нібито Петро Порошенко в ході розмови з віце-президентом США Джо Байденом розкритикував різкі заяви Пайетта щодо роботи прокуратури. Байден нібито поспівчував і пообіцяв відкликати посла в лютому 2016-го року. Тоді і Кононенко, і американська сторона заперечили факт таких обіцянок, але «осад лишився».

Згодом, не без тиску Штатів, одіозного Віктора Шокіна таки було звільнено, а нещодавно нарешті обрано його наступника. Але досі розслідується зникнення коштів, виділених США та ЕС на реформування Генпрокуратури. Заступник генпрокурора Юрій Столярчук навіть не виключав допит Пайєтта з цього питання, але потім сама ж ГПУ поширила заяву, що йдеться не про допит дипломатично недоторканої особи, а лише про добровільну допомогу.

Щодо роботи українського уряду, то посол дуже засмучувався з приводу гучної відставки екс-міністра економіки Айвараса Абромавічуса, якого, як виявилось, вважав одним із головних реформаторів («One of the Ukrainian government's great champions of reform»). Пайєтт назвав тоді можливу зміну міністрів-технократів на міністрів-політиків «величезною помилкою, що буде підживлювати зусилля Кремля». Проте це не завадило йому вітати формування нового уряду Володимира Гройсмана: «Уряд США захоплюється тими кроками, які здійснює прем'єр-міністр Гройсман і уряд для продовження процесу реформ і сподівається на їх продовження. Одним із найважливіших напрямків реформ  є реформування судочинства та правоохоронної діяльності».

Один з останніх виходів Пайєтта в люди – поїздка до Маріуполя. Розхваливши мешканців прифронтового міста за те, що саме тут, на його думку, зупинився проект «Новоросія», він зазначив, що в питанні проведення виборів на Донбасі треба говорити не про строки, а про принципи, головний із яких – безпека. Також у Маріуполі він повторив свою тезу, що бачить Україну аграрною наддержавою, що викликає досить суперечливе сприйняття.

Власне ті, хто спостерігав за стилем роботи Пайєтта, вважають, що, окрім функції нейтрального транслятора позиції Вашингтона, він дуже переживав ситуацію в Україні та пропускав її через себе. Іноді, як в ситуації з Генпрокуратурою, навіть переходив межі  дипломатичного етикету.

«Але це можна пояснити тим, що він теж жива людина, – пояснює «Главкому» поважне джерело в дипломатичних колах. – У Вашингтоні йому напевно постійно задавали логічні питання – чому українська влада не робить обіцяних речей у тій же боротьбі з корупцією, невже вони не розуміють, що це їхній останній шанс? А відповісти йому на це не було чого. Тому й доводилось іноді висловлюватись занадто різко, закриваючи очі на делікатність».

Насмілимося припустити, що попри всі дипломатичні розшаркування й оптимістичні реляції, пан посол навряд чи покидає Україну з відчуттям повного задоволення й виконаної місії. Його наступницею називають американку з канадськими коренями Марі Йованович, що вже працювала в Україні в 2001–2004-х роках заступником посла та тимчасовим повіреним США й активно коментувала тоді «плівки Мельниченка» і «кольчужний скандал». Тож на велику поблажливість нового посла українській владі навряд чи слід розраховувати – методу «батога і пряника» Вашингтон зраджувати не буде. Утім експерти сходяться на тому, що подальша американська політика щодо України буде залежати не стільки від зміни посла, скільки від нового американського президента, що виграє вибори цього року. До того часу навряд чи слід очікувати різкої зміни стратегії у ставленні США до України.

Джерело: Главком

Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code