«Ручна» конкуренція на аукціонах АРМА, або Чому завершився фіаско конкурс по УМХ

Перегляди: 131

Протягом останніх місяців Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА), активно намагається визначити управителя активами Українського Медіа Холдингу. Так званий конкурс вже встиг обрости корупційними підтекстами, політичним втручанням та ще купою всього, що немає нічого спільного з чесною конкуренцією. В чому проблема: в людях чи в процедурах, чи обидва фактори одночасно злагоджено працюють на антиконкурентний результат? Ми спробували в цьому розібратись, та ось до яких висновків прийшли

tetiana-symonenko

АРМА є новим, молодим державним органом, аналогів якому в Україні не було та немає. Основне завдання Агентства – виявляти та розшукувати «злочинні» активи, на які в подальшому потрібно в рамках кримінального провадження накласти арешт. Далі, після того як активи будуть виявлені, розшукані та заарештовані, Агентство ними управляє: або самостійно, або обравши на конкурсі «найманого» управителя.

Якщо описати це все простими словами, то може бути така ситуація. Наприклад, якийсь «незрозумілий» елемент придбав  припустимо, медіахолдинг. При цьому придбав за гроші, походження яких викликає підозри. Поки слідство доводить його вину, перебування медіахолдингу в управлінні «незрозумілого» елементу несе багато ризиків. Наприклад, медіхолдинг можна використовувати для ухилення від справедливого покарання, тиснучи на слідство та суддів.

Тому, в таких випадках, за рішенням суду актив передається в управління АРМА, яке, в свою чергу, може на конкурсних засадах обрати професійного управителя, що не пов’язаний з одного боку з самим «незрозумілим» елементом, а з іншого – здатен поуправляти холдингом так, щоб не тільки зберегти його вартість, а й отримувати розумний прибуток з його діяльності.

Задача, м’яко кажучи, не з простих. Тим більш, враховуючи те, що таким управителем за законом може бути тільки бізнес-структура. Тобто найманий топ-менеджер не підходить. А управляти активом дозволяють виключно тій бізнес-структурі, що сама має досвід роботи в галузі, а значить з високою долею ймовірності є конкурентом арештованого медіахолдингу.

Якщо повернутись до УМХ, то ще у вересні 2019 року Печерський районний суд м. Києва передав своєю ухвалою його активи Агентству в управління. 9 місяців АРМА   розмірковувало над тим, як же провести конкурс, щоб передати активи «у хороші руки». Нарешті 12 червня 2020 року Агентство оголосило про проведення конкурсу. До активів УМХ, які планувалось передати в управління, належить майже все «добро» холдингу  – корпоративні права, цінні папери, майнові права інтелектуальної власності, нерухоме та рухоме майно.

Але не можна ж так просто взяти й передати УМХ «в хороші руки», й почалось…

Епопея навколо УМХ нарешті привернула увагу експертів, журналістів, чиновників, політиків та громадськості на те, як же насправді проводить АРМА свої конкурси. А проводить вона їх повністю в «ручному» режимі, та все, що відбувається на конкурсах навіть віддалено не схоже на якесь конкурентне змагання. Процедура проведення конкурсів є непрозорою, закритою та абсолютно незрозумілою для будь-кого, хто не має інсайдерів в АРМА. І попри те, що за профільним законом АРМА повинна їх проводити у відповідності до передбачених Законом «Про публічні закупівлі» процедур, від Прозорро Агенство взяло лише одне – публікацію результатів конкурсу вже після їх проведення, тобто пост-фактум. Під самими ж результатами розуміються виключно дані переможця та звіт про те, що договір з ним укладений.

Детальніше простими словами це виглядає так.

АРМА публікує на сайті оголошення про актив, який вона планує передати в управління, вимоги, яким має відповідати майбутній управитель, перелік документів, які потрібно подати для участі в конкурсі, та строк, протягом якого це треба зробити.

Наступна інформація, яку публікує АРМА, це вже про те, кого обрано переможцем. На підставі яких критеріїв цей переможець обирався, які компанії були дискваліфіковані з конкурсу та за що, чому виграла саме ця компанія, а інші програли – все це залишається таємницею для «простих смертних». Та створює сприятливе антиконкурентне та корупційне середовище для гарантованого передання активів у «свої» руки, які зовсім не обов’язково в підсумку виявляться хорошими.

Звичайно сама АРМА знайшла нормативні шпарини для обґрунтування правомірності такого креативного виконання вимог закону щодо проведення конкурсів у системі «Прозорро». І навіть отримала підтримку в Окружному адміністративному суді м. Києва, який рішенням від 05.03.2019 у справі № 826/17153/18, встановив, що АРМА не повинна проводити конкурси в системі «Прозорро» за правилами публічних закупівель, тобто з публікацією всієї інформації, в тому числі критеріїв оцінки та дискваліфікацій.

Разом з цим, це не змінює суті. На сьогодні ніщо не перешкоджає АРМА здійснювати визначення управителя, керуючись саме цими принципами, оприлюднювати всю відповідну інформацію про процес конкурсу на своєму сайті, чітко визначати умови його проведення, інформувати про претендентів та їх пропозиції, та висвітлювати результати відбору. Ніщо крім відсутності бажання. Бо прозорий конкурс передбачає чесну конкуренцію, та будь-які дії по вибору не «кращих рук, а своїх» одразу стануть видимими з усіма витікаючими наслідками – журналістськими та кримінальними розслідуваннями.

Але і це ще не все. Крім всього зазначеного вище, Закон про АРМА та жоден інший нормативний акт не містить правил, як сам конкурс повинен проводитись. Саме Агентство, хоч і має повноваження на прийняття власного порядку проведення конкурсів, вже кілька років як не поспішає це зробити. В підсумку, конкурси, за якими АРМА передає якійсь компанії «поуправляти» активи, вартість яких може сягати десятків мільярдів гривень, проходять не тільки «всліпу», а ще й без жодних правил. Що звичайно дуже зручно для самої АРМА, адже наділяє її повною дискрецією та свободою вибору.

Повернемось до конкурсу щодо вибору управителя активами УМХ. Він, очікувано, не став виключенням. До непрозорості та не регламентованості процедури додались ще й абстрактні та не зрозумілі для «непосвячених» вимоги до конкурсантів, відсутність вичерпної інформації які саме активи передаються, оцінки цих активів, які документи та інформацію мають подати учасники, які критерії оцінки їх пропозицій є визначальними при виборі управителя, та не оприлюднення назв компаній, що подали пропозиції тощо.

В підсумку конкурс з визначення управителя активів УМХ, знову ж таки очікувано, завершився фіаско. АРМА, так і не обрало переможця, зазначивши, що жодна з компаній, які взяли участь у відборі, не дотрималися всіх вимог при оформленні й подачі документів. Однак ми не можемо перевірити необхідність та обґрунтованість встановлення цих вимог. Та вимушені сприймати на віру всі заяви очільників АРМА, сподіваючись на їх сумлінність, доброчесність та добровільне самообмеження від участі в корупційних схемах в надсприятливому для них середовищі.

Наступного разу розкажемо вам про те, яку роль в конкурсах АРМА грає Антимонопольний комітет, та як він може змінити хід історії в другому конкурсі на управління активами УМХ, який оголосило АРМА поки писався цей блог.

Блог від: Тетяна Симоненко

Источник nashigroshi

Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code