Сага “нероздержавлені”: приклади газет з Харківщини

Перегляди: 207

За Законом “Про реформування друкованих ЗМІ” українські газети до кінця 2016 року за власним бажанням могли стати незалежними виданнями, тобто перестати отримувати дотації з бюджетів та мати у складі співзасновників органи місцевого самоуправління

Але фактично це зроблять одиниці  - банально не вистачає часу й до того ж левова частка газет скористалася можливістю у законі та відстрочила вихід у так зване вільне плавання, тобто отримуватиме кошти від влади ще до кінця 2018 року.

Зокрема газета Харківської міської ради “Харьковские известия”, наклад якої становить 2 тис. екземплярів, і яку по місту просто так не знайти, вирішила вчиняти саме так. І не дивно, бо комунальне ЗМІ отримує досить серйозну підтримку від влади: опіка над міським ЗМІ у 2016 році вилилася у майже 10 мільйонів гривень з бюджету. Попередні роки більшість депутатів також голосувала за досить значні дотації — у 2011 вони складала 4,7 млн, у 2013-му - 7 мільйонів.

Про невідхильне рішення роздержавлюватися у КП не спішать розповідати. За пару днів до того, як надіслати запит, у розмові по телефону керівник установи Микола Косий відмовився розповідати будь-що на цю тему: “Питання про реформування розглядалося на зборах трудового колективу. Давайте телефон вашого юриста, а вам я не хочу про це розповідати”. Уже на офіційний запит я отримала протокол від 28 березня з обома підписами головуючого та секретаря. А ось до департаменту діловодства міської ради документи, пов’язані з виходом міської ради з співзасновників, наразі не надходили.

Проте на Харківщині низка друкованих видань все ж намагатиметься подати документи на зміну правової форми до кінця 2016 року. На це у них буде всього один місяць, бо необхідну постанову Кабмін затвердив тільки останнього тижня листопада. “На жаль, більшість редакцій хибно витлумачили норми закону про реформування і прив’язали свої документи про реформування до постанови. А через затягування прийняття у Кабміні перший етап фактично не відбувся. Бо тим, хто встигне податися, необхідно ще чекати, адже перетворення за цивільним кодексом передбачає і навіть більший термін”, — розповів юрист Української асоціації видавців періодичної преси Олександр Дяченко.

Іншими словами, хоч закон про реформування преси дав редакціям можливість змінити свою правову форму з початку і до кінця 2016 року, фактично перший етап триватиме і у 2017 році. Він затягується більше ніж на рік, хоча різниця у двох шляхах роздержавлення полягає якраз у швидкості проведення змін. “Різниця в етапах полягає у тому, що газети, які обрали роздержавлення другим етапом можуть отримувати кошти з місцевих бюджетів до кінця 2018 року. Тільки з початку 2019 році  газети муситимуть припинити роботу, хоча, наприклад, сайти можуть працювати і далі”, — пояснює Дяченко.

Він також додає, що реформованим ЗМІ з боку закону гарантується переважне право на укладення договору про висвітлення. Тобто колишні співзасновники за рівних умов дійсно повинні обрати надавачами послуг з висвітлення видання, що реформуються: “Але я вважаю, на практиці це не завжди працюватиме. Розпорядники коштів зазвичай можуть знайти спосіб так організувати закупівлю послуг, щоб гарантовано обрати  певну компанію. Тож редакціям слід перш за все подбати про власну конкурентоздатність і менше покладатися на підтримку від закону”.

На його думку, наразі головна проблема закону про реформування — це органи влади, які не приймають рішень про вихід. “Закон в діючій редакції не дозволяє примусити органи місцевого самоврядування прийняти потрібне рішення. Правки, які ми з колегами пропонуємо внести до закону, містять підстави виключати органи влади у судовому порядку ”, — розповідає юрист.

Подібні правки до закону дійсно дадуть більше впевненості редакторам газети, які вчасно оповістили владу про своє рішення реформуватися. Бо наразі це питання у місцевих радах просто не виносять на розгляд, як і не кажуть коли ж це станеться. “Ми подали документи в терміни закону та очікуємо, що питання винесуть на розгляд. Коли — не зрозуміло. Ми розповідали та нагадували. Але якось і чомусь ні розгляду, ні рішень немає”, — розповів Олександр Шевченко, головний редактор районної газети “Вісті Балаклійщини”, яка реформується другим етапом.

Голова Харківської обласної Асоціації регіональних ЗМІ Костянтин Григоренко зазначив, що якраз “Вісті Балаклійщини” він відносить до потужних редакцій: “Мені несподівано, що ця газета так само, як і «Голос Лозівщини» та «Вісник Чугуївщини», роздержавлюється другим етапом. Думаю, що  на це рішення вплинули співзасновники”, — розповідає він.

Щодо преси, яка захотіла пошвидше змінити свою правову форму, він зазначив, що їх на Харківщині  — 11. Серед них — Коломацька районна газета “Коломацький край”, яка, на думку Григоренка, “зробила досить несподіваний вибір”. “Не уявляю, як в маленькому депресивному районі можна вижити без дотацій бюджету”, — пояснює він.

Під час подачі документів у райраду редакторці цієї газети погрожували звільненням, проте наразі вона повідомила, що документи держреєстратору збирається подавати вже днями.

Тож зараз з юридичної точки зору, такі газети знаходяться вже на фінішній прямій. Вони стануть першими виданнями, які отримають задокументовану незалежність. Невеличкі команди по 3-5 людей невдовзі покажуть, чи видавати газету в Україні — це подвиг, чи тижневик на 8 сторінок здатний лишатися потрібним там, куди Facebook чи Google  ще не запускає свої дрони.

Матеріал підготовлено в рамках проекту «Мережа медіа-спостерігачів», який виконує ІМІ за підтримки Freedom House та МЗС Норвегії.

Источник Институт массовой информации

Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code