Топ-5 претендентів на очільника МОЗ

Перегляди: 360

Знову активізувались пошуки очільника найскандальнішого міністерства

Міністерство охорони здоров’я небезпідставно зажило собі лихої слави справжньої «порохової діжки». За роки незалежності на його чолі встигли побувати вже 17 людей, дехто – декілька разів. Причому, робота майже кожного очільника цього відомства ознаменувалася скандалами. Останній голова МОЗу – «варяг» Олександр Квіташвілі – офіційно залишив це крісло 14 квітня цього року (хоча про його відставку йшлося ще понад рік тому). І досі – тобто вже два місяці – йому ніяк не можуть підшукати заміну.

Власне, першочергова проблема пошуку нового міністра охорони здоров’я полягає у, на відміну від минулих часів, фактично повній відсутності черги з кандидатів, охочих розгрібати авгієві стайні відомства, і які ще б мали відповідну підтримку політичних сил…

Проблема навколо відомства виникла в квітні ще під час узгодження кандидатур урядовців. Напередодні голосування нового складу Кабінету міністрів у парламенті коаліція змогла домовитися щодо всіх міністерств, окрім Міністерства охорони здоров’я.

«Кандидатуру міністра охорони здоров’я, насправді, було узгоджено, — розповідав «Главкому» у своєму першому інтерв’ю на посаді віце-прем’єра Павло Розенко. – Не буду називати прізвище, це не коректно, хоча воно неодноразово лунало в ЗМІ. Хронологічно було так: станом на вечір вівторка кандидатура була, а в середу, на засіданні зборів коаліції, коли визначався персональний склад Кабінету міністрів, уже кандидатури не було. Бо ця людина, зваживши всі за і проти, вирішила залишитися лікарем. Відмова цієї людини від посади була несподіванкою для всіх: уряду, коаліції й навіть для президента. Шукати за ніч із середи на четвер нову кандидатуру було б неправильно. Призначати абикого на цю посаду – безвідповідально. Тому, щоб не затягувати процедуру формування всього уряду, було ухвалено рішення – голосувати склад уряду без міністра охорони здоров’я».

Прізвище, яке з етичних міркувань не назвав віце-прем’єр, — Усенко. Саме директор Інституту хірургії та трансплантології імені Шалімова Олександр Усенко був найбільш реальним кандидатом на посаду. Та в останній момент він відмовився.

Загалом, як ще у квітні розповідав журналістам народний депутат від БПП Олексій Мушак, від посади міністра охорони здоров’я відмовилось 15 людей. Відсутність черги на посаду очільника МОЗ Ольга Богомолець, голова профільного комітету ВР, тоді охрестила «чудовим результатом півторарічної роботи». «Посада міністра ОЗ нарешті перестала бути «солодким медовим пряником». Завдяки прийнятому нами закону про міжнародні закупівлі – державні закупівлі ліків для України проведуть міжнародні організації. Нового міністра чекає тяжка, відповідальна і прозора робота…» — написала вона у своєму Фейсбуці.

Але вступати на «прозорий» шлях на чолі МОЗу охочих і досі не знайшлося. Виконувачем обов’язків міністра було призначено заступника керівника відомства Віктора Шафранського. На тому, незважаючи на постійні перемовини, фактичний результат і зупинився.

«Ніяких зрушень поки що немає, ще тривають консультації, конкретної кандидатури немає, — повідомив «Главкому» віце-прем’єр Павло Розенко, який курує в тому числі й галузь охорони здоров’я. – Поки ще не було ніяких конкретних зустрічей у мене».

«Окрім бажання тих чи інших персон обійняти цю посаду, потрібно ще мати підтримку політичних сил, — зазначив Розенко. – Звичайно, комплексні розмови проходять трохи легше. Але коли мова заходить про конкретні персоналії, ситуація ускладнюється».

Тим не менш, є низка персон, які все ж таки обговорюються в кулуарах і «закритих» кабінетах як кандидати на посаду очільника МОЗу .

Андрій Верба

начальник військово-медичного департаменту Міноборони

Певний час тому саме його називали найбільш реальною кандидатурою на посаду міністра охорони здоров’я. Ще у квітні Ольга Богомолець повідомляла, що з ним ведуться переговори з цього приводу. І навіть пропонували йому майбутніх заступників: Уляну Супрун (організація «Захист патріотів») та Людмилу Шостак (начальник медуправління ДСНС).

Андрій Верба народився на Вінниччині в 1966 році. Закінчив Вінницьке медучилище та Петербурзьку військово-медичну академію. У хірургії з 2003 року.

Від серпня 2007 до грудня 2014 був головним хірургом (регіону) Військово-медичного центру Центрального регіону. Потім – тимчасово виконував обов’язки директора Військово-медичного департаменту Міністерства оборони. У березні 2014 року він вирушив до зони бойових дій, і на початку літа того ж року провів першу в історії України хірургічну операцію в польових умовах – у зоні бойових дій, рятував життя лейтенанта-розвідника. Станом на середину листопада 2015-го він провів вже понад 1500 операцій у польових умовах. Жодного бійця під час оперативних втручань втрачено не було. Ще в серпні того ж року президент надав Вербі звання генерал-майора медичної служби. А 12 лютого його призначили директором Військово-медичного департаменту Міністерства оборони .

Обговорення кандидатури Верби як нового можливого очільника МОЗ «Главкому» підтверджував і Павло Розенко. «Я особисто мав із ним кілька зустрічей. Він – професіонал у своїй справі. Але офіційно цю кандидатуру не внесено до ВР. Чи буде внесено – залежить від позиції коаліції та прем’єр-міністра», — розповідав віце-прем’єр.

Хоча заступник голови комітету ВР з питань охорони здоров’я Олег Мусій говорив «Главкому», що кандидатура Верби «вже перестала обговорюватися». «Як я розумію, про Вербу вже забули», — розповів «Главкому» й нардеп від БПП Олексій Гончаренко.

Гліб Загорій

нардеп від БПП, екс-гендиректор фірми «Дарниця»

У кулуарах Верховної Ради серед кандидатів на посаду голови Міністерства охорони здоров’я також називають Гліба Загорія, колишнього генерального директора фармацевтичної фірми «Дарниця», який увійшов до парламенту восьмого скликання за списком БПП.

Гліб Загорій народився 1976-го року у Вологді. Закінчив Київський національний економічний університет ім. Гетьмана та Національний фармацевтичний університет. Працювати почав ще будучи студентом як начальник відділу маркетингових досліджень і логістики в сімейній компанії – на «Дарниці». Від 2009-го до 2014-го року там же працював гендиректором.

У 2014 році був обраний народним депутатом, маючи 52 номер у списку Блоку Петра Порошенка. Але для роботи в Раді обрав собі не комітет з питань охорони здоров’я, а комітет у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників АТО та інвалідів (головою якого став його друг – одіозний Олександр Третьяков). Хоча такий маневр не застрахував «пігулкового» мільйонера від звинувачень у впливі на галузь охорони здоров’я. Свого часу Ольга Богомолець поклала відповідальність на «представників бізнес-індустрії», до яких зарахувала й Загорія, за блокування важливих антикорупційних ініціатив. На адресу депутата також неодноразово звучали нарікання в лобіюванні інтересів фармкомпанії через тепер уже колишнього заступника міністра охорони здоров’я Олександру Павленко. Та вінтерв’ю «Главкому» сам Загорій ці звинувачення спростовував.

Чутки про його призначення очільником МОЗ ходили ще минулого року. Проте сам він називав цю інформацію вигадкою. Наразі ж, як повідомляють джерела «Главкому» в БПП, Загорій, незважаючи на те, що є представником фармацевтичного бізнесу, один із небагатьох, хто може заручитися підтримкою політичних сил, про необхідність якої говорив Розенко.

Щоправда, сам нардеп, здається, зовсім не бажає такого «підвищення».

«Я втомився пояснювати ЗМІ, що ніколи не мав планів очолити МОЗ, усе інше чутки. Мені, як людині, котра вийшла з фармбізнесу, шлях в управлінці цієї галузі заказаний. Та й не тільки мені, а й іншим гравцям ринку. Це елементарний конфлікт інтересів. Мені моє ім'я дорожче», — зазначив Загорій у коментарі «Главкому».

Олексій Гончаренко

заступник голови фракції БПП

Минулого року ЗМІ писали, що Гончаренко – один із молодих фаворитів президента – є основним претендентом на очільника МОЗ. У лютому цього року БПП підтримала його кандидатуру. Сам він бажання очолити «скандальне» відомство теж не приховував.

Олексій Гончаренко народився в Одесі 1980-го року. Закінчив Одеський державний медичний університет, а також Академію народного господарства при уряді РФ. У політичне життя прийшов, очоливши 2001-го року молодіжну організацію одеського осередку Партії зелених. У 2005 році очолив міську організацію партії «Союз», яка незабаром влилася в Партію регіонів. Уже у складі ПР Гончаренко був обраний до Одеської міськради. Разом з іншими депутатами підтримував розвиток російської мови в Одесі. У листопаді 2010 року, після виборів, був обраний на посаду заступника голови Одеської облради.

У лютому 2014 року, після кривавих подій на Майдані, Гончаренко вийшов із лав ПР та звільнився з посади першого заступника голови обласної ради. У серпні того ж року його обрали її головою. На парламентські вибори 2014-го року Олексій пішов разом із БПП.

1 червня цього року Генпрокуратура відкрила кримінальне провадження проти Гончаренка за ст.110 кримінального кодексу України – «посягання на територіальну цілісність і недоторканність України», а також за ст.161 – «порушення рівноправності громадян залежно від їхньої расової належності та їхнього ставлення до релігії». Приводом для цього стало звернення до ГПУ нардепа Ігоря Мосійчука та надані ним докази протиправної діяльності свого колеги щодо того, що він начебто просував ідею «руського миру» в Одесі, зустрічався з кураторами з ФСБ та вів підривну діяльність у цілому. Сам Гончаренко натомість висловив переконання, що ГПУ доведе його невинність та закриє справу.

Проте наразі народний депутат має ситуацію, протилежну Загорію. Його кандидатура викликала скептичні оцінки з боку українців. А палке бажання Гончаренка стати міністром навіть його колеги сприймають як невдалий жарт.

«Я свою кандидатуру нікому вже й не пропоную, — зазначив у розмові з «Главкомом» Олексій Гончаренко. – Тому що не розумію, як у нас уряд бачить розвиток цієї галузі».

Уляна Супрун, лікар

співзасновниця організації «Захист патріотів»

Ще у квітні Ольга Богомолець пропонувала Уляну Супрун як заступника новому керівнику МОЗу. «Я би дуже хотіла, щоби пані Уляна відповідала за напрямок зміни парадигми медичної освіти, тому що якщо ми не почнемо змінювати освіту в охороні здоров’я, то, відповідно, наша реформа буде виглядати дуже сумно», — говорила нардеп. Наразі ж прізвище Супрун лунає і в контексті безпосередньо очільника відомства.

Уляна Супрун народилася в Детройті, США. Там же здобула фах лікаря і почала працювати. Восени 2013 року вона разом із чоловіком вирішила переїхати до України. Обидва вони мають українське походження й давно мріяли про повернення на Батьківщину. Тож, уже 29 листопада під час революції вони були в Києві на Майдані.

Уляна працювала в медичній службі, згодом очолила гуманітарні ініціативи Світового конгресу українців та заснувала «Захист патріотів» — організацію, що займається тренуваннями з тактичної медицини та забезпечує українських бійців покращеними індивідуальними аптечками стандарту НАТО.

У жовтні минулого року Супрун було призначено позаштатним консультантом комітету ВР з питань охорони здоровя. Цю пропозицію було висунуто Ольгою Богомолець.

У липні 2015 року президент надав подружжю Супрунів українське громадянство – як особам, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес. «Вашими зусиллями було врятовано тисячі життів», — зазначив Порошенко.

Віктор Шафранський

в.о. міністра охорони здоров’я

Ім’я Віктора Шафранського  як можливого очільника МОЗ також «вискакує» вже давно. Низка  депутатів вважають його справді непоганим варіантом.

Віктор Шафранський народився 1968-го року в Житомирській області. Закінчив Тернопільський державний медичний інститут за спеціальністю «лікувальна справа» та Президентський університет Академії управління персоналом за спеціальністю «менеджмент організацій». Кілька років працював лікарем у Житомирській обласній лікарні та заступником головного лікаря в лікувально-профілактичному центрі «Здоров’я». Пізніше перейшов у фармацевтику. Був регіональним представником фармацевтичної компанії Пфайзер в Україні, а також директором представництв компаній «Іпсен Фарма» (Франція) та «Новартіс Фарма» (Швейцарія) в Україні.

У травні минулого року розпорядженням Кабміну був призначений заступником міністра охорони здоров’я. У червні того ж року очолив тендерний комітет МОЗ. Працював під керівництвом «варяга» Квіташвілі. Після його звільнення обов’язки очільника МОЗ було спочатку покладено на його заступницю Олександру Павленко. А з 27 квітня, після її звільнення, керування відомством довірили Шафранському.

Ще з початком скандалу навколо Квіташвілі в профільному комітеті ВРзавіряли «Главком», що підтримки на посаду очільника МОЗ кандидатура Шафранського не знайде – саме через свою причетність до «фармацевтики». Проте зараз аж такого спротиву в парламенті немає.

«Віктор Шафранський міг би контролювати екстрену й сімейну медицину», -розмірковувала голова профільного комітету ВР Ольга Богомолець, зазначаючи, що він одині з тих, хто в будь-якому разі мав би залишитися в міністерстві.

Поки відомство без міністра…

Ще в травні в інтерв’ю «Главкому» віце-прем’єр Павло Розенко закликав парламентарів на найближчому пленарному тижні вирішити питання призначення нового міністра охорони здоров’я. Проте, здається, це складне питання навіть не намагаються витягнути на світло. Навіть незважаючи на те, що прем’єр Володимир Гройсман оголосив реформу галузі охорони здоров’я однією з найбільш пріоритетних для нинішнього складу уряду.

Певний час тому в розмові з «Главкомом» заступник профільного комітету ВР Олег Мусій прогнозував, що в будь-якому разі посаду очільника МОЗ посяде політична фігура від Блоку Порошенка. «Як би ми не хотіли поставити на міністерство професіонала, думаю, це не вдасться. Та ми вже так комітетом вирішили: нехай хто-завгодно буде міністром, головне – щоб не заважав реформі», — висловився нардеп. Проте, як додав він, причина затримки цього призначення йому невідома. «Кандидатів на МОЗ тільки я знаю близько двадцяти. Я сам п’ятьох рекомендував: голів департаментів охорони здоров’я Волинської ОДА Ігоря Ващенюка, Дніпропетровської – Ігоря Македонського та Полтавської – Віктора Лисака. А також двох заступників міністра, які зараз могли би врятувати ситуацію в МОЗі: Віктора Шафранського і Романа Ілика. Але це призначення – пряма відповідальність БПП», — зазначив він.

Натомість, як розповів «Главкому» Олексій Гончаренко, у БПП зараз не обговорюються кандидатури: «Чесно кажучи, я не розумію цієї затримки. Ситуація в МОЗі дуже погана. Усе, що відбувається навколо відомства, — це ганьба. Спочатку в нас був Квіташвілі – повний нуль, який просто доконав цю галузь. Тепер немає взагалі нікого. Це несерйозно».

МОЗ довгий час мало славу одного з найбільш корупційних відомств – передусім через держзакупівлю ліків. Тепер це передали міжнародним організаціям. Член опікунської ради дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» Ірина Литовченко озвучила таку думку щодо відсутності керівника МОЗу: «Після Квіташвілі в міністерстві не залишилось корупційних схем, на яких можна було б заробляти». До того ж, на нового очільника відомства ляже тягар за продовження непопулярних реформ у галузі: автономізація медзакладів, запровадження системи платних медпослуг тощо.

«Насправді, черги з охочих очолити міністерство не було. Це ілюзія, що всі прагнуть керувати цим відомством. Передусім тому, що багато в чому його функції настільки розмиті, а іноді й нелогічні. І як «розгрібати завали», мало кому зрозуміло. Але відсутність міністра не є першочерговою проблемою міністерства. Головна проблема МОЗ – це відсутність довгоочікуваних реформ», — прокоментував цю ситуацію Гліб Загорій.

Складність ситуації в розмові з «Главкомом» зазначив і Розенко, як тільки обійняв посаду профільного віце-прем’єра. «Безумовно, система охорони здоров’я – це одна з найважчих тем. Зустрічі із заступниками показали, що попри їхній досить високий рівень, не вистачає спільного розуміння й чіткого плану реформ. Добре, що призначили виконувача обов’язків міністра, але це тимчасове рішення», — говорив він.

На сьогодні, як повідомив «Главкому» Розенко, ситуація не змінилась, а лише ускладнилась звільненням із посади заступника міністра Ігоря Перегінця. «Фактично у відомстві зараз залишилось три заступники міністра (Віктор Шафранський, Роман Василишин, Роман Ілик, — «Главком»). Один ще й у статусі в.о. Навантаження на них величезне. Ситуація, на жаль, складна. Безумовно, і я допомагаю, і прем’єр особисто береться допомагати в якихось питаннях, і команда та дає результат. Але потрібно якнайшвидше все ж визначити людину, яка відповідатиме за цей напрямок».

Та здається, що пришвидшення розв'язання проблеми із призначенням керівника МОЗу не в інтересах уряду як такого. Адже торги за одне міністерське крісло можуть потягнути за собою ланцюжок торгів і за інші відомства.

Джерело: Главком

Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code