Транспортний секонд-хенд, як порятунок системи

Перегляди: 523

Львів цього тижня здивував українців, оголосивши про купівлю великої партії трамваїв зі столиці Німеччини. Рухомий склад комунального перевізника поповниться 30-ма Татрами, які були випущені ще у 80-х роках минулого століття, але пройшли капітальні ремонти

1-sEhM-XoQ4CrHx6b_acv8tQ

Це не перший випадок, коли місто у купівлі техніки надає перевагу вживаній з країн ЄС. Таким давно й успішно займається Тернопіль (перший тролейбус був придбаний в далекому 1995 році і на маршрутах знаходиться досі), Івано-Франківськ (тепер купує у Австрійських транспортних підприємств моделі, унікальні для України), Житомир (суттєво оновив парк, замінивши частково старі ЗіУ), Рівне та Луцьк (у співпраці з Польським Любліном), Чернівці тощо.

Івано-Франківськ / фото: Максим Сич

Чому так? Чому не підтримується місцевий виробник?

В Україні є “Богдан”, “Електрон”, “Татра-ЮГ”, “БАЗ” тощо. Ціна 1 нового трамвая “Електрон” за останнім тендером, який пройшов у Києві — 43 млн. грн. Більшість нової техніки на сьогодні купується при фінансовій підтримці ЄБРР та ЄІБ, які з минулого року розпочали кредитування інфраструктури країни. Місцевим бюджетам такі дорогі покупки є не під силу.

Київ / Electron T5B64 / Джерело: http://bit.ly/2o3O6qS

У прикладі Львова: чи є у міста 50 млн. євро /1,7 млрд. грн., щоб купити нові трамваї? Це весь бюджет розвитку міста Львова тільки на них!

В містах критично бракує трамваїв та тролейбусах на лініях, а більша половина рухомого скаду, що зараз є, в критичному технічному стані. У Львові наприклад, з близько 100 наявних, близько 70 трамваїв у робочому стані. До 2020 року вже потрібно мати понад 100 трамваїв у щоденному випуску на лінію, тобто треба подвоювати кількість трамваїв. Місто за ціною навіть не одного пятисекційника, купує 30 відремонтованих з сучасною начинкою трамваїв, які можуть покращити ситуацію з комфортом перевезення, зменшенням інтервалів руху та частотою поломок (до речі навіть нові часто стоять у депо на ремонті, очікуючи закордонних комплектуючих). Паралельно зі старими, місто і від нових не відмовляється — у планах є купівля також нових низькопідлоговиків.

Берлін / Джерело: http://bit.ly/2EFMy0F

Приклад Івано-Франківська — один австрійський тролейбус коштує 840 тисяч гривень, тоді як новий українського виробництва — понад 4 млн. грн. Місто також збирається купувати і нові, але завдяки такому “секонд-хенду” оновлюється парк, відкриваються нові лінії. Тернопіль ще активніший — за останні роки побудовано 6 нових ліній, а парк оновився тролейбусами підвищеної пасажиромісткості майже на 50%.

Колись, до 2008 року існувала програма, за якою вартість купівлі нової одиниці транспорту поділялась навпіл — між місцевим та державним бюджетом. Тоді ж працювали механізми лізингу. Тому у багатьох містах, невеликих за розмірами, ми досі можемо зустріти ЮМЗа чи ЛАЗа, випущеного у ті роки. На сьогодні підприємства і міські муніципалітети скаржаться що програми … хіба на папері, а тому приходиться бути у пошуках техніки за кордоном. Тому наразі ефективним є заміна старого, купівлею вживаних, водночас при замовлені нових “Богданів” чи “Електронів”, які є комфортними, сучасними та доступними для всіх категорій мешканців міста, включаючи осіб з інвалідністю.

Що є ефективнішим — один новий тролейбус, великі інтервали, втрата платного пасажира, чи декілька користованих, але у гарному стані, з малими інтервалами та задоволеними пасажирами?

Тому техніка “на євробляхах” це рятівне коло, яке не дає мережам закриватись та надавати якісні послуги своїм пасажирам!

Володимир Антків

“Ренесанс міст”

Источник medium.com

Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code