Три роки реформ: якщо коротко, я розчарований

Перегляди: 105

7 червня виповниться три роки з дня, коли президентом України став Петро Порошенко

276123 (1)

Мене часто просять дати чесну оцінку прогресу реформ в Україні за три роки після революції. Тепер я відповідаю: якщо коротко, я розчарований.

Я думав, що після того, як на Майдані було вбито 100 осіб, після того, як тисячі людей загинули на сході, Україна вже ніколи не буде колишньою, і політики усвідомлюють ступінь відповідальності та важливості моменту. Але ми досі спостерігаємо корупцію, схеми і політичні угоди на вищому рівні, як і 20 років до цього. Ми бачимо високопосадовців, близьких до президента і колишнього прем'єр-міністра, які постійно фігурують в корупційних скандалах.

Я кажу про практику, коли Блок Петра Порошенка і Народний Фронт призначають лояльних керівників у державні компанії і видоюють фінпотоки з цих компаній на вході і виході. Про це багато писали ми, інші ЗМІ, ці люди опинялися на обкладинках. Вони привернули багато уваги. Але нічого так і не розслідувано, ніхто не покараний. Важко зрозуміти, як вони можуть діяти без санкції з самого верху. І це те, що я вважав неприйнятним після Майдану і війни на сході, але що все ще триває. І це головна причина мого розчарування.

Але давайте будемо справедливими.

Я вважаю, що за останні три роки для реформування країни було зроблено більше, ніж за попередні 10-15 років, і це якщо й не прорив, то велике досягнення. Перерахую основні пункти.

1. Нова патрульна поліція. Пузатих чоловіків (ДАІ), які ховалися в кущах, щоб несподівано вискочити на дорогу і пограбувати вас, більше немає. І це добре.

2. Нові тарифи на газ, електрику та опалення. Дуже важке непопулярне, але потрібне рішення. Звужує простір для корупції в галузі, сприяє зростанню власного видобутку газу та відмові від російського газу. Ну і взагалі товар повинен коштувати, скільки він коштує, а не 30% від його ціни, як би кому цього не хотілося.

Економічне зростання має потроїтися3. Очищення банківського сектора. Напевно, найбільш значуща реформа. За кілька років були виведені з ринку понад 80 відмивних банків. Теж непросте політичне рішення, багато з власників банків використовували всілякі важелі, щоб заблокувати ці рішення. Також банківський сектор в цілому став більш прозорим.

4. Електронні декларації. Складно уявити собі ще три роки тому, що всі високопосадовці в Україні будуть заповнювати настільки детальні декларації про доходи і своє майно. Відмінний фундамент для боротьби з корупцією.

5. Бюро з боротьби з корупцією. Також складно було уявити собі ще три роки тому, що в Україні буде бюро з боротьби з корупцією. Йому багато заважають, вставляють палиці в колеса, але воно є і навіть дає результат. Далі буде більше, думаю. Легендарне і дуже ефективне антикорупційне бюро Румунії теж не відразу розкрутилося, йому знадобилися роки.

6. Нові люди в уряді і нові люди на чолі державних компаній. Міністри, заступники міністрів, голови Укрзалізниці, Укргазвидобування, Укрпошти, Нафтогазу і т. д. Професійні менеджери розвертають радянських динозаврів на 180 градусів. В уряді при Януковичі було всього два міністри з більш ніж 20, що говорили англійською. В українському уряді після революції було всього два, які не говорили.

7. Система держзакупівель Prozorro. Незважаючи на деякі недоліки, заощадила скарбниці мільярди гривень на держзакупівлі. Багато іноземних експертів вважають її зразковою.

Нещодавнє отримання Україною безвізового режиму з ЄС, власне, є визнанням того, що Україна значно просунулася на шляху реформ і зробила це, перебуваючи в стані війни.

Але коли ми кажемо про здобутки, мене турбує, хто саме був рушійною силою цих реформ. І відповідь – не президент, не уряд і не парламент.

Рушійною силою цих змін стали міжнародні донори, МВФ, США, ЄС, місцеві активісти, засоби масової інформації та неурядові організації. Всі ці позитивні зміни відбулися не завдяки владі, а фактично всупереч їй. У багатьох випадках вона на ділі намагалася блокувати реформи. Одним з таких прикладів є спроба пропрезидентської фракції ввести інститут так званого незалежного аудиту для Антикорупційного бюро. Хоча всі розуміють, що це всього лише спроба встановити контроль над незалежним слідчим органом.

То що ж не зроблено, хоча повинно було бути зроблено?

1. Корупція і досі залишається серйозною проблемою. Це не просто погано для економіки, це негативний сигнал для всіх. Коли я приїжджаю в рідну Вінницю і сідаю зі старими друзями за стіл – як би я не ухилявся – але розмова кожен раз скочується до однієї і тієї ж простої думки: ми готові затягнути пояси, але якщо і вони готові затягнути пояси. А якщо ми будемо жити по-новому, а вони по-старому, так не піде. Іншими словами, корупція у верхах – це не тільки головна перешкода на шляху капіталу, але й великий демотивуючий фактор, який призводить до втрати довіри. А довіра – головне в такі непрості часи.

2. Ніхто з команди Януковича не покараний. Навіть ті, хто брав участь у гучних корупційних скандалах, такі як Юрій Бойко, чиє відомство купило нафтові платформи в Сінгапурі і перепродало їх в Україну через офшори за більш високою ціною. Справу навіть не розслідували. І в цьому питанні відповідальність лежить на президентові, тому що Генеральна прокуратура завжди перебувала під його безпосереднім контролем. Генпрокурора Шокіна звільнили тільки після відкритої критики і тиску з боку США. Хоча звільнити його треба було давно – він був сліпий і не бачив жодного злочину – як з боку регіоналів, так і з боку чинних чиновників. І підозрюю, що йому підказували, що бачити, а чого не бачити.

3. Приватизація державних компаній постійно відкладається. Під приводом несприятливої кон'юнктури приватизацію відкладають, а держкомпанії доять і доять. Насправді основна мета приватизації – встановлення ефективних власників на підприємстві та закриття корупційних дірок. Якщо при цьому ще й вдасться добре заробити – відмінно, але необов'язково. Навіть у такому випадку приватизовані компанії, раніше збиткові, через кілька років почнуть платити податки.

Я раніше вів приватизаційну колонку в розділі бізнес своєї газети і роками з подивом спостерігав, як відкладали приватизацію Укртелекому під приводом несприятливої світової кон'юнктури, а за цей час успішно викачали з компанії в рази більше грошей, ніж могли б заробити навіть при найбільш вдалому продажі.

4. Приватизація землі заборонена. Популісти лякають свій електорат німецьким та голландським дядьком, який відбере землю у селян. У той же час мільярдери і мільйонери, що підгодовують популістів, вже давно цю землю відібрали – і недорого. Голландський дядько за неї хоча б непогано заплатить.

При цьому міжнародні експерти вже 20 років твердять, що перетворення ріллі на комерційний товар дозволить використовувати її як заставу для отримання кредиту в банку, а допуск іноземного капіталу підвищить ціни на землю в рази. Головний підсумок приватизації землі – величезний приплив інвестицій в Україну, які їй так потрібні, і швидкий розвиток агросектора.

5. Більшість професіоналів пішли з влади, давши зрозуміти іншим, що нормальна, чесна компетентна людина не може бути частиною урядової машини, не беручи участь в угодах. Це змусило багатьох відмовитися від ідеї йти в уряд в майбутньому. Серед них чимало і моїх знайомих. Таким чином, було втрачено шанс якісно змінити владу.

6. Судова система – просто кошмар. І для вирішення цієї проблеми майже нічого не зроблено. Навпаки, як повідомляють багато джерел, люди з БПП повністю контролюють правоохоронну і значну частину судової системи і використовують ці повноваження в комерційних цілях.

Чому це важливо? Чому важливо прискорити реформи?

1. Люди втомилися, їх терпець уривається, багато хто виїжджає. У минулому році в Польщі вже було зареєстровано 1 млн українців. Це дуже багато. І це активні українці, які самі заробляють гроші і створюють робочі місця. Українці, а не словаки, вже є найбільшою етнічною меншиною в Чехії. Вони також є другою етнічною меншиною в Італії та Португалії. І це не найгірші люди.

2. Темпи економічного зростання дуже низькі. Люди не відчувають віддачі від реформ. Зараз зростання становить – 1,5-2% на рік. Цього недостатньо для підвищення рівня життя в Україні. Багато хто вимірює ефективність реформ розміром власного доходу. І вони мають рацію. Це і є кінцева мета всіх реформ – зробити життя людей кращим. Але зараз ніхто не відчуває віддачі від реформ. За багатьма оцінками, ВВП України повинен зростати на 7% за рік, щоб тягнути за собою зростання рівня життя і, відповідно, задоволеність громадян від змін, що відбуваються в країні.

За оцінками фахівців, приватизація землі сама собою може прискорити економічне зростання на 4%. Якщо передати дорожнє будівництво в приватні руки і ліквідувати корумпований Укравтодор, то ефект доміно від виробництва будматеріалів і будівництва доріг додасть ще 2% зростання. Тільки завдяки цим двом крокам можна отримати 6-7% приросту економіки. А як я вже згадав, Україні потрібен саме такий показник, щоб люди відчули віддачу від реформ.

3. На тлі затяжної кризи і важкої економічної ситуації популісти набирають рейтинги. І це зрозуміло, тому що життя стає складнішим, а популісти пропонують прості рішення складних проблем. Якщо вони переможуть на наступних парламентських чи президентських виборах, реформи можуть і зовсім зупинитися.

Можливо,половинчасті реформи навіть гірші за відсутність реформ

Кожен раз, коли в якійсь країні починаються структурні реформи, рівень життя падає, і це нормально. Але як тільки реформи завершено, економіка починає зростати, а рівень життя поліпшується. Україна провела лише частину реформ – причому ту, яка зробила життя людей важчим, наприклад, різко зросли комунальні тарифи.

До частини реформ, які допомогли б людям заробляти легше і більше, справа так і не дійшла. Тому важливо якомога швидше завершити всі реформи, а не просто втілити деякі їх елементи.

Я вважаю, що за ці три роки зроблено багато, але навіть і близько недостатньо, враховуючи важливість моменту. Економічне зростання має потроїтися. Для цього необхідно зробити важливі та рішучі кроки, про які я згадав вище.

Без цього Україна втратить швидкість реформ, своїх найактивніших громадян і в кінцевому підсумку просто втратить історичний шанс перетворити країну на сучасне суспільство з конкурентоздатною економікою.

Источник Новое время

Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code