Угода з ЄС за рік від затвердження в Раді. Хто блокує її ратифікацію?

Перегляди: 383

Рівно рік тому, 16 вересня 2014 року – вперше в історії України і навіть вперше  в історії Європарламенту – відбулося синхронне голосування за міжнародний договір

Одночасно, з телевізійною трансляцією з Києва у Страсбург та зі Страсбурга в Київ, депутати обох парламентів віддали свої голоси за Угоду про асоціацію, запустивши там самим процес ратифікації цього документа.

Зала Верховної ради на відеозв'язку з Європарламентом, фото УНІАН

Підтримка була вражаючою – в Україні, в напівдієздатній Верховній раді минулого складу, «за» проголосувало 355 депутатів. В ЄП кнопку «за» натиснуло 535 з 697 присутніх парламентарів.

Тоді президент Порошенко пояснював, що умисно тягнув з ратифікацією від червня (коли угоду підписали) до вересня, аби провести її в максимально урочистій обстановці – а влітку ЄП не працював.

Та ми маємо підстави стверджувати, що причина була іншою. Тоді, влітку та восени 2014 року, Порошенко намагався не образити росіян і відтягував ратифікацію на більш пізній термін.

Трохи теорії. Ратифікація – це процес внутрішньодержавного затвердження підписаного міжнародного договору, без якого документ не може набути чинності.

І це – не формальність. Достатньо нагадати, що у 2003 році тодішній український президент Кучма погодив вступ України до... Єдиного економічного простору (ЄЕП) з РФ. І лише завдяки ратифікації вдалося зупинити злиття української та російської економіки – Верховна рада ратифікувала цей документ із винятками (застереженнями), які зводять нанівець його ідею.

Тепер ми опинилися в протилежній ситуації.

Україна готова, хоче і прагне, щоби договір запрацював якнайшвидше, але низка держав ЄС блокують його. Причому за тими, хто блокує, стоять російські інтереси.

«Європейська правда» влітку та навесні стежила за тим, як триває ратифікація угоди. І варто визнати: прогрес є, і він безсумнівний.

Зазвичай в Євросоюзі схвалення міжнародних угод забирає багато часу. Документ мають схвалити парламенти і керівники кожної з 28 країн-членів ЄС; в деяких державах потрібні голосування у двох палатах, а також в уряді.

У випадку української (а також молдовської та грузинської) угод – через їхню надзвичайну важливість для ЄС – цей процес прискорили, і вже зараз ми близькі до завершення ратифікації.

Однак поспіх дозволив виявити також проблемні країни.

Отже, спершу – інфографіка, а далі – пояснення до неї.

натисніть на картинку для перегляду інфографіки

Формально, за даними Ради ЄС, процедуру ще не завершили 6 країн, однак двом з них лишилося залагодити тільки паперові формальності. Йдеться про Нідерланди та Італію, які досі не передали ратифікаційні грамоти на зберігання до Брюсселя. За досвідом – залежно від процедур у країні – цей процес може забрати пару місяців.

Ще дві країни – Бельгія та Чехія – схвалили українську угоду в одній з двох палат національного парламенту. І, нарешті, два аутсайдера – Греція та Кіпр – взагалі не розпочали процес.

Тож спробуємо розібратися, в чому причина затримки.

На жаль, новини невтішні. Принаймні в двох країнах – в Чехії та на Кіпрі – українська угода гальмується штучно. І це дуже легко довести.

Як відомо, 27 червня ЄС підписав асоціацію одночасно з трьома державами – Україною, Молдовою та Грузією. І кожна з них нині проходить однаковий процес ратифікації. Тому дуже наочно порівнювати дані ЄС про прогрес трьох угод.

Безумовно проблемною країною виявилася Чехія, і це – не секрет. Тут ставсянайганебніший інцидент на шляху до ратифікації. В травні закон внесли до порядку денного Палати депутатів; до Праги прибула українська парламентська делегація, і у підсумку... угоду не вдалося схвалити. Її заблокувала проросійська партія чеських комуністів.

Відтоді українські та чеські посадовці неодноразово робили заяву про те, що документ «ось-ось» схвалять. Говорили спершу про червень, далі – про липень, вересень... Але на практиці дата невідома й досі.

Важлива деталь: з молдовською та грузинською угодами таких проблем немає. Їх Прага затвердила ще навесні.

Ще одна країна, яка гальмує нашу угоду – це Кіпр, держава під сильним російським впливом.

Тут не влаштовують демаршів, а просто не виносять українську угоду на голосування. Навесні джерела повідомляли, що Кіпр знайшов якісь неточності в перекладі грецькою. Та час минув, а прогресу немає і досі.

При цьому ані з Молдовою, ані з Грузією таких проблем не виникло – угоди з обома країнами Кіпр успішно ратифікував.

Нарешті, традиційно проблемною країною є Греція. Хоча тут до російського впливу (Алексіс Ципрас є єдиним європейським прем’єром, хто регулярно їздить на зустрічі з Путіним) додаються об’єктивні проблеми.

В Афінах ще від минулого року триває парламентська криза, у вересні відбудуться вже другі парламентські вибори за останній рік. За таких умов не дивно, що голосування за угоду з Україною для них не є приорітетом.

Остання країна з четвірки – Бельгія, де угода ратифікована в одній з двох палат. Але, на думку ЄвроПравди, тут не варто говорити про системні проблеми. Нещодавно до Брюсселя їздили Порошенко та Клімкін; керівництво Бельгії обіцяє, що ратифікація невдовзі буде завершена.

І, нарешті, окремої уваги заслуговує ситуація в Нідерландах, де парламент завершив процедуру, але у гру вступили громадські рухи, які підживлює Росія. Зараз у Голландії триває збір підписів за референдум про відмову від ратифікації. Тому ця країна ще може «подарувати» нам неприємну несподіванку.

Отже, за рік після спільної ратифікації в Раді та Європарламенті можна говорити про значний поступ у схваленні угоди, але точно – не про вирішення всіх проблем.

Та завершити цей текст хочемо словами глави МЗС Павла Клімкіна на засіданні Верховної ради 16 вересня:

«Ще ніколи, ні у новітній історії України, ні в історії Євросоюзу, не було документа про асоціацію, сплаченого такою дорогою ціною. І документа, який би мав настільки глибокий вплив на подальший розвиток усієї Європи.

Угода є моделлю реформ, які потрібні Україні і здійснення яких буде йти разом з Європейським Союзом. Це будуть реформи за європейським змістом, за європейською ментальністю і за європейською моделлю. Це – життєвий план для поколінь українців, які вірять у цю державу і які вірять у майбутнє України як члена Європейського Союзу.

Тому Європа для України – це рух вперед, це наш рух до майбутнього».
А від себе додамо: ми віримо, що цей рух продовжиться, а наша угода буде ратифікована вже найближчим часом.

«Європейська правда» слідкуватиме за розвитком подій.

Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code