«Вечное возвращение» Януковича

Перегляди: 367

Чому з заяви Януковича про повернення в політику не дуже смішно…

Минулого тижня екс-президент Віктор Янукович вискочив у ефір, як Пилип з конопель, і розповів, що хоче повернутися в українську політику…

В принципі, цей випадок мав би зацікавити більше психіатрів, аніж політологів. Президент-дурень, що примудрився двічі програти Майдану. Президент-невдаха, який мав найбільше повноважень у Європі і за їх обсягом більше був схожий на якогось племенного вождя Центральної Африки. Президент-дебіл, якій не міг до пуття зв’язати двох слів докупи і смішив посполитий нарід то «йолкою», то «вінками», то «земляними зайцями»… Буквально за кілька днів він втратив усе. Про яке повернення може бути мова?

За моїми даними, наші політичні «втікачі» в Росії, включаючи екс-гаранта, почуваються «не так шоб». Не «злидарюють», але й не розкошують… На перигорські трюфеля і бретонські устриці коштів, певно, вистачає, але не більше того… Драйву немає… «Братья-слов’яни», наближені до Кремля, «наших» там тихо пресують і акуратно відбирають вкрадені раніше в Україні гроші та активи. Недаремно ж, наприклад, колишній головний «фіскал» Клименко хоче повернутися в Україну, знімає про себе кумедні і тупі рекламні ролики, а колишній заступник глави АП Андрій Портнов доволі успішно судиться з українською владою. Вони б хотіли повернутися. Бо екзил — це екзил, і нічого комфортного в ньому немає…

Однак об’єктивні умови на сьогодні такі, що повернення Януковича і «колишніх» в Україну практично неможливе.

Тому смисл заяви Януковича про його «реверс» в українську політику позбавлений будь-якої логіки. І навряд чи ці плани були узгоджені з Путіним. Бо Путін, по-перше, не спілкується з Януковичем, а по-друге, йому зараз трохи не до нього, м’яко кажучи. З Асадом би розібратися та з Ердоганом…

Росія тримає у себе Януковича, як мішок старої соломи в коморі. Треба б викинуть, та руки не доходять…

І на цьому б можна було зупинитися та закрити тему повернення «Фьодорича»… Однак минулої п’ятниці у парламенті я зустрів Юлію Тимошенко, яка сказала таку цікаву річ: я особисто з цієї заяви Януковича, на відміну від більшості, не реготала. Ми вже сміялися над ним у 2005-му, коли він також хотів повернутися… Так було смішно…

Так, я пам’ятаю, перші дні і тижні після Майдану ’04-’05. Партія регіонів деморалізована, Ахметов в «бєгах», Янукович під плінтусом… Демократія в Україні перемогла остаточно і назавжди…

Втім, до «реінкарнації» Яника залишалося якихось п’ять років, і сім років до другого Майдану — кривавого… До втрати Криму і створення ДНР-ЛНР…

І коли я дивлюся, як «свірєпо» дружать між собою сьогоднішні демократи у Верховній раді, в Кабміні та в АП, то мені з заяви Януковича також чомусь не дуже смішно…


Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code