Вибори в Німеччині-2017: хто переможе та чого чекати українцям

Перегляди: 103

24 вересня у Німеччині відбудуться чергові парламентські вибори. Головною інтригою є те, з ким Ангелі Меркель доведеться домовлятись, аби залишитись канцлером на четвертий поспіль термін. Соціологи пророкують її партії ХДС/ХСС перемогу, однак самостійно уряд християнським демократам сформувати навряд чи вдасться

867141 (1)

Вибори у Німеччині-2017 / 24 Канал

Більшість опитувань напередодні голосування свідчать, що «Християнсько-демократичний союз» разом зі своїм баварським партнером «Християнсько-соціальним союзом» може розраховувати на підтримку приблизно 36% виборців. Головний конкурент партії Меркель і партнер по чинній урядовій коаліції – Соціал-демократична партія Німеччини – має підтримку лише 22% виборців.

Особливості виборчої системи в Німеччині

Змішана виборча система, яку використовують у Німеччині, відрізняється від українського аналога. Вся країна поділена на 299 округів. Як і в нас, виборці отримують два бюлетені: в першому вони обирають конкретного кандидата, а у другому – партію, яка їм до вподоби.

Однак, якщо у випадку з Верховною Радою, максимальна кількість депутатів складає 450 осіб (225 в округах + 225 за партійними списками), то у випадку Німеччини кількість депутатів, як правило, завжди більша, аніж 598 (299 округів + 299 за партійними списками). Причина – у Німеччині застосовується «балансування місць» на регіональному рівні. Тобто якщо одна партія отримує більше «перших голосів» (тобто більше мажоритарних місць), аніж вона отримує «других голосів» (за списком), тоді партії, які отримали більше других голосів, отримують додаткові місця у парламенті. Наприклад, за результатами останніх виборів у 2013 році в Бундестаг потрапив 631 депутат.

До слова, у Німеччині, як і в Україні, передбачено п'ятивідсотковий виборчий бар’єр для партій. Мета бар'єру – уникнути партійної фрагментації у Бундестазі, що ускладнює формування стабільного уряду, який опирається на більшість у парламенті.

Головні претенденти

Незважаючи на те, що участь у виборах братимуть майже 40 партій, шанси на подолання п’ятивідсоткового бар’єру, на думку соціологів, є лише у 7 політичних сил, при цьому дві з них – Християнсько-Демократичний Союз (ХДС) та Християнсько-Соціальний Союз (ХСС) – протягом усієї історії з 1945 року не конкурують між собою та об’єднуються в одну групу в парламенті.

ХДС/ХСС (CDU/SCU)

Союз двох політичних сил перемагав на останніх трьох федеральних парламентських виборах (у 2005, 2009 та 2013 роках), причому останнього разу їхній сумарний показник склав 41,5%, а за рахунок так званих «втрачених голосів» партій, які не подолали 5-відсотковий бар'єр, партії Меркель забракло всього 6 мандатів, аби отримати одноосібну більшість у Бундестазі. Особливістю цього союзу є те, що ХСС висуває кандидатів лише в одній землі – Баварії, а ХДС – в інших 15 землях. Християнські демократи, як правило, створюють урядову коаліцію з «Вільними демократами», однак двічі за останні 3 каденції формували широку коаліцію із соціал-демократами.

Ангела Меркель, ХДС/ХСС
Лідер ХДС Ангела Меркель

Основний кістяк виборців ХДС/ХСС традиційно складають люди, старші 60 років, які регулярно відвідують церкву. Крім цього, партію Меркель підтримують, як правило, аграрії та самозайняті громадяни. Останні опитування прогнозують впевнену перемогу ХДС/ХСС – 36-37%.

СДПН (SPD)

Соціал-демократична партія разом з вищезгаданою ХДС/ХСС – один з двох ключових політичних гравців у Німеччині. СДПН тричі вдалось випереджати християнських демократів на виборах (востаннє – у 2002 році). На попередніх виборах СДПН отримали 25,7%, останні опитування дають їм дещо менше голосів – 22-23%.

В післявоєнній Західній Німеччині СДПН була фактично єдиною партією лівого спрямування. Саме за часів правління соціал-демократів ФРН визнала комуністичну Німецьку Демократичну республіку. Центральними темами в програмі СДПН традиційно є соціальна справедливість та освіта.

Ліва Партія (Die Linke)

«Ліві», які на попередніх виборах набрали 8,6%, – молода (за німецькими мірками) партія, створена у 2007 році на базі східнонімецької Партії демократичного соціалізму (ПДС) та західнонімецької «Виборчої альтернативи за працю і соціальну справедливість». Якщо восени «Лівим» прогнозували третє місце (хоча й з невеликим відривом від конкурентів) з показником 10-11%, то зараз соціологи очікують, що партію Сари Вагенкнехт і Дітмара Барча підтримають близько 8,5% виборців.

Сара Вагенкнехт,
Сара Вагенкнехт, один із лідерів «Лівих»

Традиційний електорат Лівої партії – переконані прихильники зі східнонімецьких земель, вихідці з робітничого середовища, найчастіше з невеликим доходом і невисоким рівнем освіти, а також протестний електорат Західної Німеччини, який розчарувався у «традиційних» партіях. Щоправда, в останні кілька років у «Лівих» з’явився серйозний конкурент на цьому полі – причому на абсолютно протилежному кінці політичного спектру.

«Альтернатива для Німеччини» (Alternative für Deutschland, AfD)

Наймолодша партія, яка може подолати виборчий бар’єр на цих виборах. Партія була заснована у 2013 році як партія єврокритиків, а її верхівку спочатку складали професійні економісти, які виступали за поетапне повернення до німецької марки та скасування програм допомоги іншим країнам єврозони. Однак у 2015 році в партії стався розкол, після чого AfD зайняла крайню праву нішу, використовуючи націоналістичну, антиісламську та антиімміграційну риторику. Це єдина серйозна партія, яка підтримала Brexit і обрання Дональда Трампа.

Типовий виборець AfD – молодий чоловік з невисоким рівнем освіти і доходів. Що цікаво, серед членів партії лише 15% – жінки.

Якщо на попередніх виборах AfD забракло зовсім небагато, щоб потрапити в парламент (партія отримала 4,7% голосів), то цього разу їй прогнозують 10-11%.

Союз 90/Зелені (Bündnis 90/Die Grünen)

Традиційний електорат «зелених» – жителі великих міст на заході Німеччини. Особливо партія популярна серед так званих «університетських міст», щоправда, не серед молоді, а серед людей віком 40-50 років. Прихильники «зелених» заробляють вище середнього і працюють у сфері послуг або освіти.

«Зелені» двічі були молодшим партнером соціал-демократів у коаліції в 1998—2005 роках, а їхній тогочасний лідер Йошка Фішер займав посаду віце-канцлера та міністра закордонних справ.

У 2013 році в «зелених» було 8,4% голосів, цього разу соціологи очікують дещо меншу підтримку цієї партії – 7,5-8%.

Джем Оздемір и Катрін Гьорінг-Еккард,
Джем Оздемір и Катрін Гьорінг-Еккард

Вільні демократи (FDP)

Ядро симпатиків ВДП – бізнесмени, лікарі, фармакологи і юристи. Вільні демократи з 1945-го постійно були представлені в парламенті, причому 12 разів входили на правах молодшого партнера до коаліції – як з ХДС/ХСС, так і з соціал-демократами.

Однак на попередніх виборах «вільні демократи» вперше не змогли подолати бар’єр у 5%, не дотягнувши зовсім небагато. Щоправда, на цих виборах партія Крістіана Ліндера, швидше за все, повернеться у Бундестаг, причому соціологи прогнозують їм 9,5% голосів виборців.

Загалом в тому, що партія Меркель переможе, а вона стане канцлером вчетверте, сумніваються одиниці. А от результат «Вільних демократів», швидше за все, і визначить долю коаліції, адже вони є найбажанішим партнером для Ангели Меркель.

Чого очікувати українцям

Знову ж таки, тут все залежить від результату виборів. Позиція ХДС/ХСС навряд чи зміниться – ця партія традиційно виступає з позиції активної участі Німеччини у дипломатичному вирішенні конфлікту на Донбасі, а її електорат традиційно скептично ставиться до Росії. Підтримка цілісності України, мінські угоди, санкції проти Росії – такою є політика Анґели Меркель, і такою вона, швидше за все, і залишиться.

Після анексії Криму, яка суперечить міжнародному праву, не можна переходити до звичного порядку денного. Це неприйнятно. У ХДС/ХСС – це незмінна позиція,
– наголошує впливовий депутат від ХДС, голова комітету Бундестагу з питань ЄС Гюнтер Кірхбаум.

Найбільш ймовірний партнер Меркель по коаліції (якщо вистачить голосів) – «Вільні демократи». Лідер цієї партії Крістіан Лінднер нещодавно відзначився неоднозначною заявою про те, що питання Криму треба «заморозити», аби створити передумови для налагодження стосунків з Росією. Питання щодо справжньої позиції «вільних демократів» залишається, адже інші впливові члени партії таку думку не поділяють.

Крістіан Ліндер,

Крістіан Ліндер встиг «відзначитись» неоднозначними заявами

У контактах з Росією, якою би не була конструктивною співпраця у певних сферах, зокрема в рамках «великої двадцятки», ми очікуємо, що тема Криму має залишатися на порядку денному. Якщо Путін думає, що одного дня питання Криму більше не підніматиметься і перетвориться у буденність, то він помиляється,
– зазначив у розмові з Deutsche Welle один із провідних експертів ВДП у питаннях зовнішньої політики Міхаель Лінк (Michael Link).

Не виключений варіант, що Меркель вдасться до формування так званої «ямайської коаліції» (за основними партійними кольорами) у складі ХДС/ХСС, «Вільних демократів» та «Зелених». До складу останніх входить і відома прихильниця України Ребекка Хармс. У виборчій програмі цього року «Зелені» не пошкодували критичних слів на адресу президента РФ Володимира Путіна: «За президента Путіна Росія посприяла значному загостренню міжнародної напруженості анексією Криму, яка суперечить міжнародному праву, застосуванням військ у Східній Україні та брутальним військовим втручанням на стороні Асада».

Якщо ж ХДС не вистачить голосів, аби сформувати коаліцію з FDP та «Зеленими», то єдиним прийнятним варіантом для Меркель залишиться, як і минулого разу, широка коаліція із соціал-демократами. І хоча СДПН вимагає від Москви прогресу у мінському процесі щодо України, дружба впливового соціал-демократа Герхарда Шрьодера з президентом РФ Володимиром Путіним подобається у лавах СДПН далеко не всім. Та й традиційно СДПН виступає за діалог з Москвою – ще коли та була столицею Радянського Союзу. І якщо з питань Донбасу у Мартіна Шульца погоджуються – без реалізації мінських домовленостей санкції щодо Росії не зніматимуть, то бачення того, як саме можна розв'язати проблему статусу Криму, у партії нема.

Мартін Шульц, Соціал-демократична партія Німеччини
Мартін Шульц, лідер СДПН

Можливість появи у коаліції «Лівих» чи «Альтернативи для Німеччини» нульові, однак для повноти картини згадаємо і про їхнє ставлення до України. Рідкісним випадком, коли погляди «Лівих» і Меркель збігаються, є мінські домовленості та необхідність подальшої деескалації на Донбасі. Однак санкції проти Росії, на думку «Лівих», несправедливі – мовляв, мінські домовленості порушує і Москва, і Київ.

А от у програмі «Альтернативи для Німеччини» про Україну, конфлікт на Донбасі та анексію Криму немає жодного слова. На думку лідера партії Александера Гаулянда, санкції щодо Росії, у тому числі у зв'язку з анексією Криму, не мають жодного сенсу, «оскільки Росія Крим все одно не поверне».

Аліс Вайдель і Александер Гаулянд
Аліс Вайдель і Александер Гаулянд

Вибори в Німеччині 24 вересня фактично закінчують великий виборчий цикл, який почався президентськими виборами у США в 2016 році і продовжився парламентськими виборами у Великобританії, а також парламентськими і президентськими у Франції. Усі провідні світові гравці нарешті зможуть відпочити від гри на камери для виборців і зайнятись роботою. Одним із ключових питань міжнародної політики залишається Україна та її територіальна цілісність. І вплив виборів до німецького парламенту проявиться вже до кінця цього року. Чекати залишилось зовсім небагато.

Источник 24tv

Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code