Війна в Ємені

Перегляди: 180

Історія конфлікту в Ємені, де з 2004 року точиться війна між шиїтськими повстанцями з угрупування Ансар Аллах (хуситами) та урядовими військами. Щось здасться вам до болю знайомим

warinyemen

В україномовному сегменті мережі дуже мало матеріалів про збройний конфлікт у Ємені, де з 2004 року точиться війна між шиїтськими повстанцями з угруповання Ансар Аллах (хуситами) та урядовими військами, що в 2015 році заручилися підтримкою арабської коаліції на чолі з Саудівською Аравією. Крім того, як це часто буває на такому щедрому грунті, в регіоні процвітає діяльність міжнародних терористичних угрупувань, як то Ісламська Держава та Аль-Каїда. У цій статі спробую дуже стисло занурити читача в історію конфлікту та провести його через основні події, що руйнували мирне життя найбіднішої країни Аравійського півострова рік за роком.

З щокою у нього все нормально, то не хвороба. Хусити просто обожнюють кат, місцевий наркотик, без нього за щокою в бій вони не йдуть

2004—2010. Прихована загроза з півночі

Шиїтські заколоти в Ємені мають глибоке історичне коріння. Саме релігійне забарвлення регіону вирізняє північ Ємену як від сусідньої сунітської Саудівської Аравії, так і півдня Ємену, заселеного здебільшого теж сунітами. Саме в цій гористій місцевості, переважно в регіоні Саада, проживають мусульмани шиїтської гілки ісламу, якщо бути точнішим, прихильники зейдітського віросповідання. Якщо брати сучасну добу, то серйозні збройні протистояння повстанців регіону з владою почалися у країні 2004 року. Лідером повстанців став Хусейн Бадредін Аль-Хусі. Він був яскравим представником релігійної течії зейдитів та харизматичним політичним та військовим лідером регіону. Саме через нього увесь повстанський рух і отримав назву «хусити». Повстанці вимагали автономії регіону, ширших прав, а також запровадження теологічного політичного ладу. Головним своїм противником вони оголосили корумповану сунітську владу Ємену, а також США та Ізраїль як головне зло ісламського світу. Союзником та спонсором хуситів вважається Іран, що ніколи не цурається допомогти шиїтським повстанцям у країнах Близького Сходу.

Перші сутички між хуситами та урядовими військами тривали все літо-осінь 2004 року. 10 вересня уряду вдалося вбити головного ініціатора повстання Бадредіна Аль-Хусі, але справу продовжив його брат Абдул-Малік Аль-Хусі, а духовним лідером повстанців став батько вбитого Бадр Едін Аль-Хусі. Родинні зв’язки на сході мають важливе значення. Так із перемінним успіхом бої на півночі країни продовжувались з року в рік. У 2007 році між сторонам вдалося підписати мирний договір, але довго перемир’я не протрималося.

У 2009 році конфлікт заграв новими фарбами. Повстанці додумалися здійснити напад на прикордонні частини Саудівської Аравії і навіть захопити деякі з них. Саудівська Аравія чомусь звинуватила у інциденті владу Ємену і щедро відбомбилася по позиціях повстанців. Їх у цьому підтримали США і теж завдали ракетно-бомбових ударів по півночі країни. Пояснили вони це боротьбою з міжнародним тероризмом. Вже у 2011 році хусити змінили риторику і почали домовлятися про мир — спочатку замирилися з саудитами і, незважаючи на продовження невеликих конфліктів на кордоні, поклали край відкритій ворожнечі, а потім уклали новий договір про припинення вогню і з урядовими силами. Щоправда, вже наступного дня після закінчення сутичок урядові сили відновили бої і все пішло по-старому.

2011—2014. Арабська весна та падіння Сани

Арабська весна у 2011 році не оминула Ємен. Протести проти корупції та президента країни Алі Абдулли Салеха, що правив країною упродовж 33 років, прокотилися найбільшими містами. І поки той йшов на діалог, задобрюючи протестуючих, оголошуючи позачергові вибори вже наступного року і відмовляючись від балотування на них, хусити почали діяти активніше. Вони захопили владу у регіоні Саада, однойменне місто, та навіть здобули контроль над портом у місті Міді, що дозволило їм отримувати іранську зброю напряму морем. Вплив та збройна присутність хуситів у регіоні Саана поширювалися, і вже можна було говорити про двовладдя у країні.

Тим не менш, на півдні країни арабська весна пройшла більш мирним шляхом. У 2012 році провели президентські вибори, на яких із результатом у 99,8% переміг єдиний учасник змагань Абдрабух Мансур Аль-Хаді. Салех передав владу мирно та навіть був присутній на інавгурації нового президента. Але успіх революції не заспокоїв бунтівну північ, хусити продовжували воювати з режимом та брати під контроль чимдалі нові території.

Мітинг під час «Арабської весни» в Ємені

У 2014 році події почали розвиватися стрімкіше. У липні хуситам вдалося захопити столицю однойменної мухафази (Ємен адміністративно поділений на мухафази) Амрані, де був захоплений також штаб 310-ї бронетанкової бригади. А вже восени, скориставшись протестами проти підвищення цін на паливо, почали захоплювати адміністративні будівлі у столиці країни — місті Сана. Зміни в уряді, які начебто були узгоджені з хуситами, розв’язати конфлікт не допомогли. 20 січня 2015 року у результаті короткого бою президентський палац був повністю зайнятий повстанцями. За кілька днів президент країни Аль-Хаді подав у відставку, трохи пізніше це зробив і уряд. На початку 2015 року хусити заявили про перехід влади до рук Революційного комітету і визнали президентом країни двоюрідного брата лідера руху та польового командира, що брав участь у захоплені столиці, Мухамеда Алі Аль-Хусі. Більшість південних регіонів країни не прийняла нову владу і відмовилася їй підпорядковуватись, над деякими адміністративними будівлями навіть підняли прапори Південного Ємену.

Поширення зони впливу хуситів у 2012—2015 роках

2015—2017. Інтервенція

Повалений ще Арабською весною президент країни Алі Абдула Салех підтримав переворот і задекларував свою лояльність повстанцям. Аль-Хаді ж відправили під домашній арешт, з якого він скоро втік і поїхав на південь країни, в місто Аден, де заявив про свою легітимність і зробив Аден тимчасовою столицею країни. Хусити ж у відповідь пішли у наступ. 25 березня армія хуситів вже була на підступах до міста, в аеропорту південної столиці почалися тяжкі бої. Аль-Хаді звернувся до світу за допомогою у протистоянні з путчистами. Світ його почув. На засіданні ООН його визнали легітимним правителем країни, а сусідня Саудівська Аравія, скликавши Раду співробітництва арабських держав Перської затоки, вирішила сформувати військову коаліцію і почати військову операцію проти хуситів. До коаліції увійшли Саудівська Аравія, ОАЕ, Бахрейн, Кувейт, Катар, Єгипет, Йорданія, Марокко, Сенегал та Судан. Логістичну підтримку запропонували країни НАТО, Джибуті, Еритрея, Сомалі та багато інших. Опівночі 26 березня 2015 року почалась військова інтервенція в Ємен.

У 2015 році коаліція широко застосовувала авіацію для здійснення нальотів на позиції хуситів не лише по лінії зіткнення, а й по всій території, зайнятій повстанцями. Всього було задіяно 100 літаків Саудівської Аравії, 30 виділили ОАЕ, по 15 від Кувейту та Катару, крім того, свої літаки застосовували Йорданія, Марокко та Судан. Кораблі Єгипту та Саудівської Аравії почали патрулювання Червоного моря для здійснення блокади не контрольованих урядом портів Ємену та боротьби з піратством. У серпні військові Саудівської Аравії, Судану та ОАЕ висадилися з технікою в Адені для початку наземної операції. Крім того, бої із застосуванням артилерії регулярно відбувалися на кордоні Ємену та Саудівської Аравії. Сукупність дій дозволила призупинити наступ хуситів та не дати повстанцям взяти контроль над південною столицею країни.

Двовладдя та громадянська війна у країні дали поштовх активізації міжнародних терористичних організацій. У різних регіонах почали діяти та захоплювати владу на місцях осередки Ісламської держави та Аль-Каїди на Аравійському півострові. Ці дві організації почали війну проти всіх і навіть одна проти одної. 2016 рік минув у постійних боях та терактах по всій країні, в Ємені почалися епідемії та гуманітарна криза. Авіаудари тривали, але зазнавали дедалі більшого тиску з боку міжнародних організації через значні жертви серед мирного населення. Крім того, коаліція намагалася максимально знищити злітні смуги країни, щоб забезпечити неможливість отримання зброї та боєприпасів хуситами з боку шиїтських країн (у першу чергу Ірану). Порти також максимально блокувалися, міжнародні організації постійно скаржилися на неможливість потрапити на території, що потерпали від нестачі медикаментів, провізії та палива.

Ситуація у країні на кінець 2016 року. Світло-зелені — хусити, темно-зелені — Аль-Хаді та урядові сили, червоні — терористичні та інші регіональні гравці

Це все не змогло зламати бойовий дух у лавах хуситів. Улітку 2017 року вони змогли здійснити запуск балістичних ракет зі своєї території убік міст Саудівської Аравії та здійснити ряд атак на прикордонні пости саудитів. Внаслідок чого в багатьох ділянках кордону країни з’явились діри, і рейди хуситів стали звичним явищем на території лідера антихуситської коаліції. У листопаді 2017 року хусити здійснили успішний наступ на прибережні території заходу країни. Вони захопили міста Аль-Хавха, Бейхан та Усайлан. Найбільші єменські порти Червоного моря Моха та Ходейда залишалися під повним контролем повстанців.

2 листопада 2017 року в лавах хуситів стався розкол. Той самий старий президент країни Алі Абдула Салех, який свого часу примкнув до хуситів під час їх захоплення столиці країни, раптово заявив про мирні переговори з Саудівською Аравією і запропонував свою версію вирішення конфлікту. Це спричинило бої між його прибічниками та солдатами хуситів. У результаті чого Салех програв та був вбитий під час спроби втечі з Сани. Його син пізніше заявив про продовження справи батька та закликав усіх не підкорюватися наказам хуситської влади.

Майже одразу після подій у Сані активізувалися бої на приморському фронті. Коаліційні сили спільно з солдатами Хаді почали великий наступ у приморському районі. З маршу їм вдалося захопити порт Хавка, що на північ від Мохи. А от просунутися вглиб півострова та піти далі берегом вони не змогли. Відбивши численні контратаки хуситів, армія коаліції закріпилася та провела зачистку навколишньої території. Таким чином уперше за 3 роки війська Хаді отримали контроль за частиною мухафази Ходейда. До столиці регіону залишалося 115 км на північ.

2018

Новий рік почався з появи нової сторони конфлікту. Сепаратисти півдня країни заявили про створення в Адені Південної перехідної ради, що, за задумом, мала перейняти функції президента країни Хаді та запустити процедуру відокремлення південного регіону від самого Ємену зі столицею в Адені. Наприкінці січня в місті почалися збройні сутички, які закінчилися перемогою сепаратистів. Більша частина урядових будівель та і взагалі самого міста перейшла під їхній контроль. Хаді втратив контроль уже над другою столицею поспіль під час своєї каденції.

Тим часом коаліція продовжила наступ на позиції хуситів уздовж лінії моря. За квітень-травень 2018 року урядові сили та саудівська коаліція значно просунулися убік Ходейди. Так, станом на 3 червня війська, захопивши місцевий аеропорт, вже стояли під самим містом. Зі штурмом не поспішали. За задумом військового керівництва, до початку штурму потрібно було перерізати основні шляхи постачання в місто підкріплень та зброї. Для цього урядові сили здійснили кілька спроб просунутися вглиб суші. Але перекрити дорогу з Ходейди в Аден повною мірою їм так і не вдалося. Понад те, постійні контратаки хуситів та їхні рейди в тили боляче били по амбіціях союзників. На певний час повстанцям навіть вдалося перерізати головну дорогу, що сполучала наступаючі сили з Мохою, але коаліція швидко повернула контроль над втраченими позиціями.

Бій за місто та порт Ходейда ще не відбувся, але саме він може відіграти ключову роль у війні в Ємені. Через ці морські ворота у країну, як вважають союзники, і відбувається основний потік зброї та спорядження для армії повстанців. Саме тому і самі повстанці не відступатимуть без бою. Через ризик значних втрат та невпевненість в успіху влада Саудівської Аравії навіть звернулася до США за допомогою. Американці спочатку не давали згоди, але на початку літа президент США Дональд Трамп заявив, що єменський уряд може розраховувати на допомогу США у битві за Ходейду. Але навіть участь США, які напевно не вдадуться до наземної операції, не гарантує успіху союзникам без оточення міста, а тут у саудитів проблеми. Високомобільні відділи повстанців мають перевагу у пустелі і не оминуть можливості завдавати неочікуваних ударів по коаліції у разі їх руху вглиб суші. У будь-якому разі війська стоять за крок від однієї з найбільших битв у війні.

Битва за Ходейду може стати не лише катастрофою для однієї з армій. Від бойових дій може значно постраждати все населення країни. За підрахунками міжнародних організацій, країна стоїть за крок від повсюдного голоду. Саме через порт Ходейда до країни потрапляє 70% продовольства та більша частина медикаментів. Ходейда залишалася єдиним портом, через який Саудівська Аравія дозволяла передавати гуманітарні вантажі у країну. А таких потребує 75% населення. Не кажучи вже про епідемію холери у країні, на яку, за приблизними підрахунками, хворіє понад 1 млн чоловік, що є абсолютним рекордом за історію спостережень за хворобою.

Інше, але не менш важливе

Попри те, що основні бойові дії в Ємені відбуваються на заході країни, де і зосереджена більшість населення, це не означає, що пустельні регіони на сході живуть мирним та спокійним життям. Саме ці регіони підпали під сфери впливу терористичних груп, серед яких вирізняється регіональне представництво Аль-Каїди — Аль-Каїда на Аравійському півострові (АКАП). За звітом директора Національної розвідки США Деніела Коутса, АКАП «має у своєму розпорядження достатньо впливу, ресурсів, озброєння та живої сили для розширення зону контролю та ведення бойових дій» у Ємені та регіоні загалом. Але, тим не менш, їхні підрозділи поки не вступають у відкриту конфронтацію з силами президента Хаді. Останніми роками вони зосередилися на боях із хуситами в районі Аль-Байда та поблизу міста Таїз. Їх можливості дозволяють займатися експортом озброєння та вибухівки до своїх союзних підрозділів в Сомалі та Сирії. Таким чином, цю міжнародну терористичну структуру аж ніяк не варто недооцінювати. Це розуміє головний ворог Аль-Каїди — США. За каденції Трампа було здійснено кілька операцій з ліквідації деяких ватажків терористів у Ємені.

Не пощастило уникнути війни й островам, що належать країні. Об’єднані Арабські Емірати скористалися нестабільністю і розмістили на острові Сокотра, що знаходиться на важливому перетині торгових шляхів, значний контингент своїх військ. Таким чином їм вдалося значно посилити свій вплив в акваторії поблизу Африканського Рогу. Справа дійшла до того, що президент Ємену публічно звинуватив союзників у окупації єменської території. Але пізніше конфлікт таки вдалося залагодити.

Торгові шляхи у Червоному морі та в Аденській затоці (на заході той самий острів Сокотра)

Війна у Ємені є класичним прикладом сучасних гібридних війн, тут можна зустріти всі ознаки сучасного ведення бойових дій, присутні в Сирії, Іраку, Лівії та інших гарячих точках. Це і гібридна складова, що проявляється непублічною підтримкою повстанців з боку третіх країн, і активізація міжнародних терористичних організацій, які здатні не лише на теракти, а й на захоплення населених пунктів та їх утримання. Не можна упускати й активізацію регіонального сепаратизму та інтерес до окупації з боку, здавалося б, союзних країн. Саме тому війною у Ємені потрібно цікавитися, за нею варто слідкувати, щоб розуміти сучасні тенденції та не допускати чужих помилок.

Источник petrimazepa.com

Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code