Владна джинса за рахунок платників податків. Ще довго?

Перегляди: 334

Нещодавно трапили до рук два номери обласної газети «Новини Закарпаття», що виходить двічі на тиждень. Власне, мова йде про вівторковий та суботній номер газети, у яких разом розміщено 11 публікацій, де фігурує як герой чи експерт голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль

Тижневик охоплює в області доволі значну аудиторію – тираж суботнього випуску становить 13 058 примірників. Після моніторингу контенту задав собі питання як читач – а хіба варто платити за випуск газети, через сторінки якої пролітає один головний мотив – що і де зробив чи сказав голова ОДА?

Пункти тимчасового митного контролю, фінансування медицини, митний кодекс, хабарництво на митниці, засідання бюджетного комітету парламенту, робота аеропорту, ремонт доріг, боротьба з контрабандою, – ось теми, де очільник облдержадміністрації виступає як головний позитивний герой чи як експерт-коментатор актуальної ситуації.

«А де ж читати про діяльність влади?», – як правило, резюмують «прихильники» будь-якої влади. Тут звичайно просто необхідно констатувати: коментарі і хвалебні матеріали персонально про голову ОДА не є «висвітленням питання діяльності влади». Натомість такі матеріали ну дуже вже мають ознаки специфічної джинси – так званої владної, де читач про керівництво дізнається лише одну точку зору – позитивну. Читачеві нав’язується позитивний імідж конкретної персоналії. Багато де районні газети, аналогічно, хвалять керівництво РДА та райради, міські газети – керівництво міста. І точно вже важко знайти у таких газетах критику можновладців. Думки опозиційних діячів, наприклад, тих же депутатів рад, не подаються.

Загалом, коли почитати українські комунальні газети, можна подумати, що ми живемо у паралельній реальності, бо чиновники у нас найкращі, з рання до вечора працюють для нас і загалом усе ідеально. А що не ідеально, то, знову ж таки, чиновники стараються якнайскоріше виправити. І вже можемо таки дізнатися із владних ЗМІ щось погане про чиновників тоді, коли вони уже звільнені, а за них працюють інші люди, які, поки вони працюють, для комунальних ЗМІ – хороші люди.

Аби повернути, насамперед, споживача інформації у реальність, в Україні наприкінці минулого року й прийняли закон про роздержавлення ЗМІ, який сухою мовою називається – «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації». Радує вимога Закону – у випадку, коли колектив редакції не прийняв рішення про своє реформування (роздержавлення), то ЗМІ просто ліквідовується.

Звичайно, інформувати про діяльність влади треба. У реформованих і уже незалежних ЗМІ такі матеріали повинні бути означені як такі, що створені у відповідних відділах органів влади. Відтак тоді споживач інформації не буде введений в оману і розрізнятиме, що писали журналісти, і публікації, які творили прес-служби органів влади. Ну а якщо на сторінці, контент якої проплачений за рахунок бюджету, розміщуватиметься інформація не про діяльність влади, а суто про те, який «хороший, розумний і прекрасний» голова ради чи держадміністрації, то тут уже варто пошукати й корупційну складову справи – адже мова може йти про використання бюджетних коштів на особистий піар.

Тут, до слова, пригадується випадок із Йосипом Вінським – хто пам’ятає, був такий політик, який в одному з урядів Юлії Тимошенко працював міністром транспорту та зв’язку. І щось там рекламувалася – одна з послуг від «Укрпошти». І у рекламному ролику головним героєм виступив... ні, не голова поштового підприємства, не актори, що грають ролі ощасливлених від послуг пошти, а – міністр Вінський власною персоною. Який щось інформував про послугу. На адресу Вінського одразу пішли закиди, що він то рекламує під приводом «Укрпошти» себе як політика, та ще й – за державні кошти. Згодом Вінському довелося піти з посади. У тому числі, більшою чи меншою мірою, але це спровокував і сумнівний рекламний ролик.

Ситуація під приводом «висвітлення діяльності влади» в українських комунальних ЗМІ таки викликає аналогію із випадком Йосипа Вінського. А засилля інформації у комунальній газеті про голову Закарпатської ОДА Геннадія Москаля – один із яскравих прикладів. Радує, що невдовзі комунальна преса таки піде у небуття. І тоді так званої владної джинси стане менше.

Ярослав Гулан,
регіональний представник
ІМІ в Закарпатській області

Джерело: Тексти

Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code