Які виправдання знаходять іноземні інвестори, даючи хабарі чиновникам

Перегляди: 335

Експерти визнають, що корупція є світовою тенденцією, з якою стикається більшість інвесторів, готових укладати кошти в економіку інших країн

Виправдовуючи хабарництво, бізнесмени говорять, що це явище сприймається посадовцями як складова публічного порядку, тому ведення бізнесу без нього неможливе.

Публічний порядок

Останнім часом корупція стала однією з тем, до обговорення яких звертаються чи не на кожному заході, присвяченому реформуванню правничої царини. У хабарництві звинувачують посадовців,

суддів, правоохоронців та навіть бізнес, який, переймаючись долею своїх підприємств, готовий порушувати антикорупційне законодавство. Іноземні фахівці повсякчас закидають Україні ненайкращі позиції в спеціалізованих рейтингах та вимагають вжиття рішучих заходів. «Залізобетонним» аргументом у цих звинуваченнях є те, що несумлінне ставлення до чесності відлякує іноземних інвесторів, які могли б стати рятувальним кругом для національної економіки.

Однак, розпочавши дослідження вказаної теми, «ЗіБ» виявив, що корупція є загальносвітовою тенденцією, а налякати нею закордонний бізнес досить непросто. Великі інвестори вже звикли до того, що, заходячи на територію іншої країни, вони оплачують так звані неофіційні рахунки, які є складовою публічного порядку, про що, наприклад, було прийнято відповідне рішення урядом Кенії.

Цю проблему, зокрема, обговорювали на міжнародній конференції «Kiev arbitration days: мислити глобально!», ініційованій Асоціацією правників України.

Безперечно, цікавинкою заходу стало питання: чи можна взагалі говорити про чесне ведення бізнесу? Прикметно, що із 4-х експертів, які розмірковували на цю тему, ствердно відповів лише один. Виконавчий директор ICC Austria Макс Бургер-Счеїдлін розповів про свого знайомого підприємця, який принципово не дає хабарів посадовцям. Причому він утверджує, що бізнес без корупції є набагато прибутковішим. Адже кошти, зекономлені на «підмащуванні» посадовців, можуть вкладатись у виробництво.

Сам виконавчий директор на власному досвіді переконався, що чесно грати на ринку можливо. Щоправда, для цього йому довелося кілька днів просидіти на прийомі в корейських можновладців, аби розмитнити товар виключно в рамках закону.

Тож, дотримуючись логіки М.Бургер-Счеїдліна, можна дійти висновку, що чесне ведення підприємництва цілком прийнятне за умови наявності зайвого часу та фахівців, готових без упину

оббивати пороги чиновників. До того ж, порадив фахівець, вирішуючи питання «винагороди», інвестор має промоніторити галузь, в яку він збирається вкладати кошти, та виявити тих, кому він може зашкодити своєю діяльністю.

Відмова від правосуддя

Інший спікер — партнер Baier Attorneys Law Ерхард Бйом, хоча саме явище корупції сприймає дуже негативно, не побачив проблеми в «подарунках» для певних осіб та вважає, що до деяких країн вхід без цього закритий.

У свою чергу радник Allen & Overy Джеймс Фрімен зазначив, що деякі держави створюють хибне враження про чесність, приваблюючи таким чином інвесторів. І коли ті, спіймавшись на гачок, укладають кошти у підприємництво, чиновники починають вимагати гроші, погрожуючи перепонами в бізнесі, а то й кримінальними санкціями.

Безперечно, це є грубим порушенням закону. Однак довести подібні факти буває досить складно, оскільки за своєю якістю такі докази мають суттєво

відрізнятись від тих, що надаються в інших категоріях спорів. Та й самі арбітри (якщо йдеться про оскарження в міжнародному арбітражі) не поспішають розглядати такі справи, побоюючись зламати систему надходження інвестицій. І це попри офіційну позицію багатьох міжнародних інституцій, яка полягає в тому, що рішення, прийняті після отримання «винагороди», трактуються як відмова держави від правосуддя.

Зупинка на півдорозі

А як же питання корупції вирішують бізнесмени на території України? Влітку цього року АПУ ініціювала захід, присвячений антикорупційному комплаенсу, який віднедавна став обов’язковим атрибутом для всіх великих вітчизняних підприємств. За останній час кожен бізнес, який розраховує на державні замовлення, розжився комплаенс-менеджером та спеціальною антикорупційною програмою, якої мають дотримуватися всі без винятку філії корпорації.

Інвестори та юристи, з якими вдалося поспілкуватися

«ЗіБ», переконують у тому, що бізнес в Україні без корупції можливий, а антикорупційний комплаенс є дієвим. Утім, це твердження виглядає дещо сумнівним, особливо у світлі виступу М.Бургер-Счеїдліна, який зазначив, що антикорупційна політика є обов’язковою складовою діяльності всіх європейських компаній, однак складається враження, що вона зупинилася на півдорозі: компанії мають стандарти того, чого робити не можна, а ось стандарти того, що робити можна — відсутні.

Отже, зазначають фахівці, про що можна говорити в Україні, якщо з антикорупційним комплаенсом не розібралися в Європі, де, до речі, він може бути більш актуальним. Адже ще Маргарет Тетчер називала Євросоюз громіздким, забюрократизованим і корумпованим механізмом.

Якщо ж розглядати питання комплаенсу предметно, то можна виявити конкретні приклади компаній, які свідомо відмовилися від хабарів для просування на ринках. Юристи цих фірм переконують, що важко було лише перші роки. Після кількох десятків

оскаржень результатів різноманітних перевірок посадовці приставали на чесну позицію бізнесу.

З другого боку, скільки ресурсів було витрачено на оскарження — невідомо. Тож, як вести бізнес на території України, кожен має вирішувати самостійно. Проте фахівці переконані, що справа, побудована на основі корупції, не матиме довготривалих перспектив існування та розвитку.

коментар «ЗіБ»

Євген ГУСЄВ, радник юридичної фірми «Астерс»:

— Як ви вважаєте, чи можуть іноземні інвестори зайти на територію України, не даючи хабарів, та чи може український бізнес привчитися працювати без корупції?

— Почну з другого питання. Так, може. Український бізнес без корупції, як і побут пересічного громадянина без хабарів, — це ідеал, досягнення якого ми повинні прагнути. Гарний приклад ведення успішного бізнесу в Україні без корупції показують іноземні публічні компанії. До цього їх спонукають

суворі закони.

Найбільш відомий з них — американський Foreign Corrupt Practices Act. Він передбачає сувору кримінальну відповідальність як компаній, так і їхніх керівників за пропозицію будь-якої неправомірної вигоди (грошовий хабар, відкат, хабар, завуальований під благодійний внесок, тощо) посадовим особам держав, у яких ведеться бізнес.

Аналогічні за змістом закони діють також у Великій Британії та на рівні ЄС.

Я знайомий з іноземними інвесторами, які не дають хабарів із суто моральних переконань. Є в Києві відома історична будівля, яку мій клієнт — громадянин США українського походження придбав у власність ще 1992 року для відновлення та реконструкції. Проте він і досі чекає останнього дозволу для початку будівельних робіт. Чому так довго? Тому що з принципових міркувань не давав жодного хабаря за землевідвідведення, ТУ, затвердження проекту та ін. Вважаю, що саме з таких інвесторів повинні брати приклад українські

бізнесмени.

Сергій ГРИШКО, старший юрист глобальної юридичної фірми «Кліффорд Чанс»:

— На міжнародній конференції «Kyiv Arbitration Days: мислити глобально!» доповідачі слушно звернули увагу на те, що корупція в принципі є недопустимою. На практиці вона також тільки погіршує ситуацію.

Дійсно, бізнес в Україні стикається з численними бар’єрами та перешкодами зі сторони органів державної влади та конкурентів. Однак давання хабарів не вирішує проблем, а скоріше перетворює їх у порочне коло.

Я бачив багато ситуацій, коли іноземні інвестори, які працювали в Україні, стикалися з вимаганням українськими службовцями хабарів. Слід віддати їм належне за те, що вони ніколи не піддавалися цьому тиску, хоча це коштувало чималих зусиль. Для багатьох, однак не для всіх, проведення незаконних платежів є невід’ємною частиною правил гри.

Необхідно, щоб пройшов певний час, аби цей спосіб мислення змінився.

Джерело: ЗіК

Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code