Забудовники VS ЮНЕСКО – хто переможе?

Перегляди: 780

Чи здатна нова Київська влада виконати рішення Комітету Всесвітньої спадщини? Чи спроможна вона демонтувати зайві поверхи скандально відомої будівлі на Гончара, 17 – 23, як це було зроблено в Десятиному провулку? 

3 28 червня по 8 липня в  Бонні (Німеччина) відбулася 39-а сесія Комітету Всесвітньої спадщини. Під час роботи сесії за ініціативою представників громадських організацій та за підтримки офіційної делегації України були внесені деякі поправки до проекту рішення.

Безпрецедентно жорстке рішення було підтримано Комітетом: «Комітет Всесвітньої Спадщини просить Державу – сторону зменшити висоту невідповідних та дисонуючих будівель у буферній зоні Об’єкта, які загрожують та/або мають негативний вплив на визначну універсальну цінність Об’єкта, шляхом знесення вже побудованих поверхів   до рівня сусідніх історичних будівель відповідно до попередніх рішень»

Додаток ЮН

Про виконання цього рішення Україна має звітувати Комітету до 1 лютого 2016 року.

Безумовно, не останню роль у прийнятті такого рішення зіграло особисте звернення мера Києва Віталія Кличка до Генерального директора ЮНЕСКО Ірини Бокової з проханням  підтримати вищезгадану ініціативу активістів.

Кличко фото 2

Кличко фото 1

Слід нагадати, що, хоча тільки в буферній зоні Софії Київської за часів каденції міських голів Києва Олександра Омельченка та Леоніда Черновецького було надано під забудову понад 50 земельних ділянок, тільки дві будівельні компанії – «Інтергал-Буд» та «Інвестиційно-будівельна група» –  наважилися «погратися з вогнем», тобто, з ЮНЕСКО.

Карта-застройки_2011

Реакція Комітету та ІКОМОС була миттєвою. Ще в жовтні 2009 року Директор Центру Всесвітньої спадщини Франческо Бандарин звернувся до України з проханням невідкладно розглянути та виконати рекомендації ІКОМОС : негайно припинити будь-які будівельні роботи; переглянути проектну документацію, зокрема:

– значно зменшити висотність будинку по вул. Гончара 17-23   – верхня межа не повинна перевищувати  висоту прилеглих будівель;

– розмежувати об’єднаний фасад на менші частини та передбачити проміжки між ними;

– змінену проектну документацію надіслати для погодження до відповідних та зацікавлених органів виконавчої влади та до Комітету Всесвітньої спадщини.

Додаток 8

У квітні 2010 року Центр Всесвітньої спадщини знову зажадав виконання рекомендацій ІКОМОС та рішень попередніх сесій Комітету. «Ми глибоко стурбовані стосовно впливу, який могло б мати таке будівництво на Визначну універсальну цінність об’єкта всесвітньої спадщини…

Будь ласка, будьте ознайомлені з тим, що Звіт про стан збереження цього об’єкта, включаючи проблеми зазначені вище будуть подані на розгляд Комітету всесвітньої спадщини на його 34-й сесії у 2010 році з метою розгляду питання, за відсутності суттєвого прогресу, включити Об’єкт всесвітньої спадщини Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські будівлі, Києво-Печерська Лавра, Україна,  до Списку Об’єктів, що знаходяться під загрозою»

Лист Юнеско ориг 1

 

Юнеско лист 1

Юнеско лист 2

І хоча рішення Комітету є обов’язковими для виконання всіма країнами, які підписали Конвенцію про охорону культурної спадщини та чиї об’єкти внесені до списку Всесвітньої спадщини, жодна з рекомендацій досі не виконана забудовниками. Мовчить і міська влада, хоча на інформаційний запит видання «День» вона відповіла, що «…зважаючи на численні скарги громади міста Києва, звернення ЮНЕСКО про можливість руйнації Софійського Собору, служби міста відкликали свої висновки, погодження та дозволи».

Слід відзначити, що з дозволами та погодженнями справи у «Інвестиційно-будівельної групи» і так були не дуже. Чого вартий лише «Позитивний висновок Державної землевпорядної експертизи», який не має ні підпису, ані дати, а також Висновок Головного управління земельних ресурсів без будь-яких вихідних даних!

Дод 11

Не кажучи вже про те, що Київрада, приймаючи рішення про виділення земельної ділянки, яка розташована на території  пам’ятки Національного значення «Культурний шар Міста Ярослава» та відноситься до особливо цінних земель, без погодження Верховної Ради України, просто перевищила свої повноваження. Крім того, будівництво було розпочате без дозволу Міністерства культури. Має місце також ряд інших не менш кричущих порушень.

Однак головною проблемою незаконного будівництва усе ж були претензії з боку ЮНЕСКО та відсутність погодження з нею. Цю проблему забудовники намагались вирішити кілька років. І,  як не дивно, в цьому їм активно допомагала саме Нацкомісія у справах ЮНЕСКО в Україні. Ще в липні 2010 року, запросивши відомого в Росії своїми сумнівними висновками «експерта» Ігора Маковецького, Нацкомісія «нагородила» «Інвестиційно-будівельну групу» так званим «протоколом групи експертів». Після чого забудовники радісно повідомили офіційним інституціям, що «проект будівництва по вул. О.Гончара, 17-23, погоджено з Комітетом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО».

 

Протокол 2

Зрозуміло, що  ніхто з чиновників таке «погодження» до уваги не взяв. Після запиту Народного депутата Нацкомісія також була вимушена спростувати цю інформацію.

Естафету з допомоги в цьому питанні підхопив екс  Голова Департаменту охорони культурної спадщини, нині звільнений з посади Андрій Вінграновський, який, не довго думаючи, просто розіслав листа, де сказав, що «…Національна комісія Україні в справах ЮНЕСКО повідомила Держкультспадщини щодо попередніх висновків моніторингової місії експертів ЦВС (Центру Всесвітньої спадщини – авт.) та ІКОМОС, яка відбулася 8 – 13 листопада поточного (2010) року.

За результатами огляду об’єкта будівництва по вул. Олеся Гончара, 17 – 23, місія експертів у цілому позитивно оцінила кроки, здійснені українською владою по коригуванню проекту будівництва відповідно до рекомендацій ІКОМОС, та поінформувала, що не бачить загрози з боку зазначеного будівництва світовій універсальній цінності об’єкта всесвітньої спадщини: «Київ: Собор Святої Софії, Києво-Печерська Лавра та прилеглі монастирські споруди».

Вінгран

Щоб було зрозумілим, експерти моніторингових місій ЮНЕСКО та ІКОМОС НЕ МАЮТЬ права надавати будь-які попередні висновки, про що підписують декларацію перед здійсненням місії.

Була ще й третя спроба отримати «погодження» ЮНЕСКО (протокол «російських експертів» з Ярославля, Астрахані та Поволжя – навіть на бланку з логотипом ЮНЕСКО!), але й вона була  марною. Ані Центр Всесвітньої спадщини, ані Комітет, ані ІКОМОС не вважають за можливе дозволити такі перетворення в буферній зоні Софії Київської.

Чому ж будівництво, яке було заморожене впродовж кількох останніх років, знову так несподівано пожвавилося?

Єдина версія, яка одразу пояснює цей факт, – забудовники знайшли порозуміння та підтримку на вищих рівнях київської влади. «Перший дзвоник» пролунав іще в квітні, коли на сайті Київради з’явилася інформація про новостворену ініціативу Київської влади – соціальний проект «Зробимо разом».

Серед представлених проектів був і проект, поданий компанією «Керос» разом з архітектором Яношем Вігом – автором будівлі по вул.Олеся Гончара, 17 -23. Проект мав гучну назву «Відновлення міста Ярослава» та дивним чином співпадав із територією скандального будівництва. Більше того, «сірий кардинал» «Інвестиційно-будівельної групи» Голова ради директорів компанії «Керос» Олександр Дубров, підписав меморандум про співпрацю між Київською міською владою та представниками бізнес-структур .

Зрозуміло, що під «відновленням» малося на увазі не що інше, як завершення будівництва. На щастя, керівники проекту «Зробимо разом»  ретельно вивчили номінації та викреслили одіозний проект із запланованої діяльності. Однак підписання меморандуму та запланована надалі співпраця вкотре надали можливість забудовникам вільно входити до «владних коридорів»  Київради та відчиняти двері у високі кабінети.

Підтвердженням цього є той факт, що ідея звернутися до суду з вимогою демонтажу зайвих поверхів до рівня прилеглої історичної забудови, яка була погоджена та активно підтримувалась  екс-заступником Віталія Кличка Павлом Рябікіним, наразі заморожена, а її реалізація відкладена на невизначений час. Вочевидь, що хтось із київських можновладців взявся лобіювати інтереси компанії-забудовника і робить це досить успішно.

Цікаво, чи пам’ятає новообраний мер столиці Віталій Кличко про свої обіцянки розібратися з незаконним будівництвом на Гончара, 17-23, які він щедро роздавав іще перед попередніми виборами? Не менш цікаво, яку позицію з цього питання займе призначений на посаду заступника мера замість Павла Рябікіна Олександр Спасибко. Саме від них залежить, чи виконає Україна рішення ЮНЕСКО, і як ми будемо виглядати в очах світової спільноти – як варвари, які знищують історичне середовище свого міста, або ж цивілізовані європейці, які намагаються зберегти власну та всесвітню історичну спадщину.

Джерело: Ні корупції

Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code