Житло для АТОвців: як чиновники прокручують чергові схеми

Перегляди: 220

За три роки війни 250 тис. атовців отримали статус учасника бойових дій, 44 тис. із них стоять у квартирній черзі. Це майже кожен п’ятий

17837786_1302263409854675_1955111034_o

За два попередні роки квартири отримали 1927 військових. 231 родина скористалася грошовою компенсацією за житло. Першочергово дах над головою отримують інваліди та сім’ї, які на війні втратили годувальника.

Politeka провела власне розслідування і дізналася, як чиновники навчилися дерибанити гроші, прикриваючись нерухомістю для військових, чи прижилася в Україні компенсація за житло, яку запровадили у Львові, та як пайова участь розвантажує квартирну чергу в Луцьку.

Без приписки зась

До редакції Politeka звернувся розвідник Микола, який брав участь в АТО у 2014—2015 роках. Він родом із окупованого міста Перевальськ Луганської області. Після участі у війні хотів стати в квартирну чергу, але чоловікові відмовили.

“Сказали, що я не маю приписки, а без цього квартиру отримати не зможу”, – розповідає Микола. Чоловік показав свій паспорт. Приписаний у Перевальську, на Луганщині. Мені кажуть: «Тут квартиру вже чекають чотири тисячі людей. Ти точно не отримаєш. Їдь, де приписаний, там проси».

Пояснює, що його місто зараз окуповане. А йому на це: «То чекай. Коли звільнять від сепаратистів, отримаєш там квартиру і землю. У нас квартири отримують прокурори і генерали, а звичайному бійцю – зась».

Відтоді минуло 1,5 року. Микола втратив надію, що колись отримає власне житло. Проте бореться, щоб дах над головою мали його побратими і родини тих, хто на війні втратив годувальника. Учасник АТО переконаний, що з квартирними чергами бардак усюди.

«Зі мною воював Олександр. Він загинув від кулі снайпера, – каже Микола. – Чиновники купили його сім’ї квартиру в новобудові. У дружини двоє маленьких дітей на руках, матір прикута до інвалідного візка. Квартиру дали на сьомому поверсі у будинку, де досі ліфт не ввели в експлуатацію. Там голі стіни. Ще мінімум п’ять тисяч доларів треба вкласти у ремонт».

У результаті сім’я продовжує жити в орендованій готельці. Вдова просила купити для неї квартиру на вторинному ринку, в яку можна було б заселитися без ремонту.

«Хтось питав у них, чи ця квартира їм підходить? А кого це цікавить? Чиновники живуть за принципом “дарованому коню у зуби не заглядають”. На цьому роблять бізнес. Квартири у регіонах закупляють за 12-14 тисяч гривень за квадрат, тоді як ринкова ціна 8-9 тисяч», – пояснює Микола.

Чиновники у змові з забудовниками

Житло, на яке витрачають державні кошти, іноді обходиться вдвічі дорожче, ніж на ринку. 1 млрд грн. у 2015 році держава виділила на закупівлю житла для учасників АТО. Деякі міські ради дофінансовують будівництво житла із місцевих бюджетів.

«Ми живемо у країні абсурду, де сепаратисту можуть дати квартиру чи землю, а справжньому захиснику – дулю, – вважає Микола. – Товаришу Василю, який в АТО втратив ногу, квартиру не дали. Але виділили землю під будівництво. Де б видумали? Біля відстійників. Там ніхто ділянки брати не хоче. А полковнику Сергію Добренку, який влітку 2015-го року перейшов на бік «ДНР», дали земельний пай у селі Матусів Шполянського району, що на Черкащині, звідки він родом. У тому самому селі живуть ще 22 учасники АТО, які досі землі не отримали. Домагатимуться, щоб ділянку Добренка повернули державі. Але цього замало. Той, хто її виділив сепаратисту, повинен відповісти за це у суді».

17837721_1302269986520684_1142035834_o

Микола згадує чотири найгучніші скандали із нерухомістю для військових. До чого тільки не вдаються забудовники і чиновники, щоб заробити на захисниках.

«У кожному місті шукають свої схеми, як на цьому побільше грошей вкрасти, – пояснює учасник АТО. – Житло для ветеранів АТО купують без тендерів або розігрують конкурс між своїми забудовниками чи фірмами-прокладками. У Кам’янському, що на Дніпропетровщині, дві комерційні структури у 2016 році виграли тендер на будівництво житла для військових. Вони отримали з бюджету 21 млн грн. Замість того щоб звести новий будинок, вони викупили стару недобудову, в якій і виділили квартири військовослужбовцям. Житло там не відповідає державним будівельним нормам, а реальна вартість квартир у декілька разів нижча».

У Дніпрі чиновники провели аферу на 3 млн грн. На ці гроші з бюджету вони нібито придбали п’ять квартир для атовців. Але багатоповерхівку не звели, бо будівництво скасували.

У Хмельницькому забудовник не сплатив у бюджет міста обов’язковий пайовий внесок на розвиток інфраструктури. Замість цього як бартер передав місту басейн і дев’ять квартир нібито для учасників АТО. Місцевий бюджет недоотримав 24 млн грн. Очевидно, що у Хмельницьку можна було купити за ці гроші більше квартир.

У Черкасах ключі від квартир вручили 20 сім’ям загиблих захисників. Але вдови з дітьми довго не могли туди заселитися: ключі є, а документів на квартиру не дають. До того ж багатьом довелося доплачувати за квартири, що перевищують площу, яка передбачена за законом.

«За статтею 47 Житлового кодексу чинна норма житлової площі в Україні становить 13,65 кв. м на одну особу. Тобто сім’я з однією дитиною може розраховувати на 41 метр квадратний, – пояснює Микола. – Якщо їм дають більшу квартиру, то за різницю доведеться платити з власної кишені. Не кожному і це під силу. Особливо якщо ціни за квадратний метр житла завищені. За документами їх місто закупило по 14,2 тисячі гривень за квадратний метр, тоді як вартість решти квартир у будинку, які досі виставлені на продаж, становить до 12 тисяч за метр».

50 на 50 по-луцьки

У парламенті ухвалили закон № 4550 про компенсацію державою половини вартості житла учасникам АТО і переселенцям. Схоже вже рік практикують у Луцьку.

«У 2016 році у Луцьку ухвалили програму для учасників АТО під назвою «50 на 50», – каже Алла Надточій, депутат Луцької міської ради. – Тобто 50% коштів мусить за квартиру виплатити сам учасник АТО. Іншу половину оплачує місто та область – по 25%. З міста на цю програму заклали вісім мільйонів гривень».

Хлопці, які стоять у квартирних чергах, уже пишуть заяви. Взяти участь у програмі можуть лише ті, хто приписаний у Луцьку.

«Маємо також кошти, які державним бюджетом надіслані на місто для закупівлі квартир інвалідам та родинам, які втратили годувальника на війні, – каже Надточій. – Торік закупили 16 таких квартир – для дев’яти сімей загиблих учасників АТО і сімох інвалідів. Іще дві квартири виділив один із місцевих забудовників».

Зараз у черзі на квартиру в Луцьку стоять 270 учасників АТО. Коли писали проект «50 на 50», запрошували до обговорення військових. Вони стали співавторами. Лучани взяли за основу подібні проекти у Полтаві та Харкові.

«Місто передало одну земельну ділянку Управлінню капітального будівництва. Там через конкурсну програму обрали забудовника, який запропонує найбільше безкоштовних квартир для атовців, – розповідає депутат. – Він готовий віддати 13% від житлової площі, яку забудує. Але у деяких містах програмами «Житло для учасників АТО» прикривають незаконне будівництво. У нас теж були маніпуляції на цих речах. Один забудовник хотів звести нерухомість у парковій зоні, був готовий виділити кілька квартир для учасників АТО, щоб люди відступили. Обіцяв, наприклад, із 700 квартир десять дати бійцям. Громадськість зобов’язала, щоб він уклав угоду з ветеранськими організаціями і спілками. Бо вже мали одного забудовника, який був депутатом міської ради, обіцяв, що надасть квартири, а коли здав будинок, від обіцянок відхрестився».

Проте не кожен учасник АТО може сплатити навіть 50% вартості квартири. На Донбасі воювали хлопці-сироти, які не мають приписки. Це теж не повинно ставати перепоною для отримання житла.

Компенсація по-львівськи, або як купити квартиру за 13 тисяч

У Львові свій «рецепт». Там квартирна черга скоротилася завдяки компенсації за обіцяне житло.

«Це реальний вихід для тих, хто втомився стояти у квартирній черзі роками, – каже Микола. – Але тут головне не здешевити і взяти у держави гроші, за які зараз реально купити собі хату чи квартиру. Я пробував рахувати за формулою, яку пропонують для компенсації за житло. У Києві на сiм’ю з однiєю дитиною виходить близько 926 тисяч гривень. У Львовi – майже 544 тисячi. В містах, що не є обласним центром – 370 тисяч. Найменше у селах і селищах – до 200 тисяч».

Навіть 500 тис. грн. зараз достатньо, щоб придбати власне житло недалеко від столиці. У цьому запевняє Іван Кудояр, голова Спілки консультантів із нерухомості.

«Учасникам бойових дій і переселенцям варто орієнтуватися на передмістя Києва, – каже Іван. – Зараз багато дешевого житла, наприклад в Ірпені та Софіївській Борщагівці. Там готову квартиру можна купити за 13-14 тисяч доларів, тобто за 350-380 тисяч гривень. Якщо вкладати у будівництво, вийде ще дешевше. Але треба бути обережним. Бо ризики як для атошників, так і для інших покупців одинакові. Коли введуть цей будинок в експлуатацію, ніхто не знає. Обпектися може кожен».

Те, що дехто із забудовників надає кілька квартир у будинку для учасників АТО, Кудояр називає піаром.

«Це не звільняє забудовників від сплати пайового внеску – 200 гривень за квадратний метр, – говорить голова Спілки консультантів із нерухомості. – Він встановлений КМДА для будь-якого будівництва у межах Києва. Зараз конкуренція між забудовниками серйозна. Квартири для АТОвців ніхто не хоче будувати безкоштовно. Їх готові робити у будь-якій кількості, але тільки за гроші з бюджету. За теперішньої економічної ситуації нереально забезпечити квартирами усіх, хто стоїть у черзі. Це і учасники бойових дій, і родичі, які втратили в АТО годувальників, і вимушені переселенці. Профінансувати нерухомість для всіх зараз Україна не в змозі. Ідеться про мільйони доларів. У бюджеті нема таких грошей».

Источник politeka

Tweet about this on TwitterShare on FacebookShare on Google+

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code